I love Ukraine

Все про Джонсона

Книги на літо

Секс vs сльози

Басейни у Києві

Тиждень моди

Як українці Азію годують: японці стають в чергу на майстер-класи з нашої кухні, а китайці в жаху від сала і оселедця

Українці люблять не тільки поїсти, а й із задоволенням пригощають інших. Навіть якщо життя закинуло їх на інший кінець світу.

Євген Мензелевський живе у В'єтнамі вже півтора року. Приїхав до брата на весілля, помандрував по країні і залишився.

Йому щойно виповнилося 24, а він уже керує кухнею одного з найпопулярніших і великих (вміщує до 300 гостей) ресторанів у в'єтнамському туристичному містечку Хойан – Soul Kitchen. Про нього Женя готовий говорити годинами: "Ми готуємо страви ф'южн-кухні (від англ. Fusion – змішання, змішуються продукти і технології приготування різних національних кухонь. – Авт.). і я можу креативити, що завгодно. Ту ж котлету по-київськи я готую в якості закуски і подаю з фруктами". У ресторані є постійне меню, а є страви, які змінюються кожні два-три дні.

"Страви йдуть строго в ансамблі з музикою. Якщо у нас японські діджеї, у нас суші-меню. Якщо національні хіп-хоп змагання, робимо більш доступне за цінами меню і з акцентом на закуски", – розповідає Женя. У підпорядкуванні шефа Мензелевського – 16 осіб, найстаршій співробітниці – 65 років. "Ця бабулечка навіть гримнути на мене може, якщо їй щось не сподобається, не дивлячись на те, що я шеф", – посміхається Євген.

Женя подумує про відкриття у В'єтнамі свого ресторану, але хоче ще набратися досвіду. У Києві ж він попрацював в чеському, французькому та українському ресторанах.

"Пам'ятаю, коли вперше потрапив на кухню, будучи офіціантом в японському ресторані, зрозумів – це моє. Зараз в кінці робочого дня дивишся на руки в опіках і пальці в порізах і думаєш: круто, ось це день видався! – каже Женя і додає: - Важко, в основному, через особливості в'єтнамського менталітету і місцевих звичок, як наслідок, нерозуміння з персоналом. А таких ситуацій – мільйон. Наприклад, – продовжує українець, – кухарі не куштують страви перед подачею. Так, вони перевіряють їх на сіль і перець, але не отримують від цього задоволення. "Це не наше", – і все. Нещодавно я готував пельмені. І ось кухарі пробують їх, жують, їх обличчя кривляться, ніби ти їх мучиш, їй-богу! Ще якось зробив борщ і почав заправляти його несолодким йогуртом (в Азії сметану не роблять). Кухарі в шоці були, почали мене зупиняти
".

new_image5_178

Реклама

Євгени Мензелевський: "В'єтнамці дивуються, що я шеф з України, і запитують про країну"

Варіант: "Я тут головний, слухати сюди!" - за словами нашого кухаря, у В'єтнамі не проходить. "Хлопці все болісно сприймають на свій рахунок, потрібно пояснювати все з жартами, м'яко вказуючи на недоліки. Така система, як в Україні, коли є злий шеф, кидається сковорідками, тут не працює. Тебе не будуть поважати і робити те, що ти вимагаєш". Хоча, зізнається Женя, іноді нерви зовсім на межі. "Була одна ситуація. З сиром. Є гранульований пармезан, який в Азії використовується для паст, і дорогий пармезан, який ми нарізаємо, наприклад, до салату "Цезар", – згадує українець. – Якось гранульований закінчився, я нарізав звичайний і заправив пасту. Боже, що почалося! Кухарі почали паличками сир звідти виколупувати. Я їм кажу: хлопці, це одне і те ж! Ні. Вони знають, що той пармезан – для пасти, і використовують його так вже 7-8 років, а цей – для цезаря".

З гостями теж трапляються історії , посміхається хлопець . " Азіати , наприклад , часто замовляють карпаччо або сашимі ( сире м'ясо і риба , відповідно ) . Їм приносять , вони з подивом дивляться на це і просять підсмажити . Або ж часто гості просять томатний сік , наприклад , до бургерів , і їм приносять свіжовичавлений , з цукром . У В'єтнамі соки роблять з цукром і великою кількістю льоду " .

На форменому одязі Жені красується нашивка з прапором України : " Клієнти дуже дивуються , що шеф з України , у В'єтнамі дуже багато шефів – французів ... Але із задоволенням все пробують , хвалять , запитують про Україну і ситуацію там " . За його словами , одного разу клієнту – японцеві так сподобалася локшина , що він , дізнавшись , що її готував українець , який раніше працював в японському ресторані , пригостив весь персонал морозивом . А це 40 осіб .

Реклама

КАМБОДЖА: УКРАЇНЦІ ВІДКРИЛИ КОНДИТЕРСЬКУ

У сім'ї Бірюкових з Дніпропетровська в Камбоджі – солодкий бізнес , Володимир і Тетяна – власники кондитерської Cafе Del Mar. Кажуть , Азія давно їх манила , а шість років тому вони , подивившись передачу про Камбоджі , вирішили : " Воно ! " – і , зібравши валізи , вже через пару місяців осіли в приморському туристичному містечку Сіануквіль . Не було ні страху , ні сумнівів , при тому що їхали в незнайому країну з двома маленькими синочками .

Взагалі-то Тетяна за освітою – викладач математики, а Володимир – авіаційний інженер. І тут ... кондитерська. "В Україні я завжди пекла щось солодке до чаю, – ділиться вона. – У Камбоджі ми обійшли всі кав'ярні і булочні в нашому місті, але тутешні десерти в основному з рису нам не до душі. Наприклад, кульки з рисового борошна, всередині кокосовий сироп, банани в клярі, смажений солодкий картопля з кунжутом ... є і смачні, але ми звикли до борошняного. А воно тут несправжнє. Бісквіти роблять з порошку прямо на ринку в формованої сковороді. Це ж не можна їсти". Тетяна знову почала балувати сім'ю випічкою, а потім почала возити тістечка на продаж – в кав'ярню друга.

За словами українки, найважче було знайти в Камбоджі обладнання та витратні матеріали для відкриття кафе: "Ми збирали це по всьому світу. Друзі привозили форми для випічки, силіконові лопатки і інший кухонний інвентар". Спочатку хлопцям в кафе допомагав один підсобний робітник, а зараз їх 12. "Працюємо і відпочиваємо разом. І відзначаємо дні народження кожного співробітника – обов'язково з тортом, який, на жаль, не кожен кхмер собі може дозволити", – говорить Володимир.

У кондитерську заходять як туристи, так і місцеві. Але у кхмерів – інші смаки. "Вони в основному тільки холодні напої замовляють, а якщо шматочок торта, то запивають його звичайною водою, – розповідає Тетяна. – Наші ж беруть багато тортів-тістечок, кави до них, а потім ще й на винос". Готують солодощі з імпортних інгредієнтів – в Камбоджі з продуктів майже нічого свого не проводиться: "Наприклад, ми використовуємо французький шоколад, німецьке молоко, датські вершки
.
"

Реклама

new_image4_218 

Камбоджа. Кхмеры рідко заходять сюди, а туристи – постійно

КИТАЙЦІ: ЛЮБЛЯТЬ ГАРЯЧИЙ ОЛІВ'Є

Ресторан з промовистою назвою Salo кілька років знайомив жителів 24-мільйонного китайського мегаполісу Шанхай з українською кухнею. Його власники – подружжя Олександр Сушицький і Аліна Можаровська – живуть в Китаї вже 8 років. Спочатку вони подорожували по країні, вивчали культуру і мову, а в 2013-му відкрили перший заклад, де подавали борщ, вареники і котлети. "До сала китайці, до речі, абсолютно байдужі, а ще не розуміють, як можна їсти оселедець, – посміхається Аліна. – Зате обожнюють млинці з різними начинками, а також торти "Наполеон" і "Медовик". Ну а діти були в захваті від морозива, ми робили його самі". Іноземці теж часто заходили в Salo – здебільшого німці і в основному за пивом і українською горілкою.

На кухні господарювали брат Аліни і його дружина, а Аліна з Олександром, так як вільно говорять китайською, займалися обслуговуванням і баром. За її словами, вони намагалися навчити місцевих готувати українські страви, але безуспішно. "Китайці люблять все з яскраво вираженим смаком – дуже гостре, солодке або солоне. Їм важко відчути нашу кухню – для них вона несмачна, тому цим ми займалися самі, – розповідає українка, додаючи, що різниця в смакових пристрастях часто приводила до комічних ситуацій: - Наприклад, гості ресторану дуже дивувалися, коли основним гарніром у нас йшла картопля, вони постійно просили рис. Або пропонували робити мікс: один шар рису, один шар пюре і зверху знову рис. Ще борщ для них здавався дуже густим, адже вони супи п'ють, а не їдять. а салат "олів'є" вони часто просили розігріти в мікрохвильовці".

На свята українці готували спеціальне меню: шубу і олів'є на Новий рік, кутю – на Різдво, а на Великдень пекли паски і фарбували яйця. Незважаючи на те що українські страви здавалися китайцям дивними і незвичними, вони з радістю все куштували, говорить Аліна, цікавилися нашими традиціями і звичаями.

Salo годував шанхайців три роки, і лише недавно ресторанчик довелося закрити. "По-перше, оренда подорожчала в два рази, а по-друге, кухарі повернулися в Україну, по-третє, я тільки народила, і зараз весь час приділяю малюкові, – посміхається Аліна. – До сих по багато клієнтів дзвонять, просять приготувати їм що-небудь вдома на замовлення, але поки немає часу ... Може бути, в майбутньому ми знову що-небудь відкриємо"

 new_image2_316

Китай. Ресторан з красномовною назвою Salo працює в Піднебесній вже кілька років.

ЛАОС. Луганчанка Яна Бормотова вже два роки працює бухгалтером в італійському ресторані у В'єнтьяні ( столиця Лаосу ) . Каже , Лаос – прекрасна країна для мандрівників , але тим , хто хоче тут жити і працювати , потрібні сталеві нерви . " Місцеві не дуже великі трудяги ... Це національна риса характеру , – розповідає Яна . – Є стара приказка : в'єтнамці садять рис , кхмери спостерігають , як він росте , а лаосці – слухають . Нічого не скажеш " .

Ще , за словами Яни , лаосці уникають будь-яких конфліктів – це теж національна риса : " Мінімальне підвищення голосу або розбір польотів з менеджером або офіціантами – все , людина відразу зникає без попередження і довго не йде на контакт . Не так , як у нас , – покричали і забули " .

Проблем з держорганами в цілому немає , ділиться досвідом Яна : " Пожежники і міліція не ходять , тільки податківці іноді , але їм поживитися нічим – за документами у нас все чисто . А СЕС тут , до речі , немає , інакше всі вуличні кафешки не працювали б , – у більшості немає доступу до проточної води , а продукти довгий час зберігаються на спеці " .

new_image3_267 

Китай. Місцеві жителі в захваті від національних страв і нашого колориту

ЯПОНІЯ: НА МАЙСТЕР-КЛАСИ УКРАЇНКИ — ЧЕРГА

На кулінарні майстер – класи Віри Каракіду японці шикуються в чергу ! Українка вже четвертий рік живе в Токіо і вчить місцевих жителів , як готувати вареники , пиріжки та інші страви української кухні . Саме автентичні страви , підкреслює Віра : " Я не люблю радянську кухню , тому не включаю її в програму майстер – класу , але ті ж олів'є і шуба у японців на слуху , вони дуже просили їх навчити , і один раз я все – таки здалася " . За її словами , останніми роками тут з'явився просто колосальний інтерес до України та її культури .

У Києві у Віри, флориста і дизайнера одягу, була своя фірма з продажу сувенірів і дизайнерських виробів. Потім вона вийшла заміж, виїхала на 4 роки в Грецію, а потім – до Японії. Каже, що полюбила цю країну всім серцем: "Японці весь час вчаться, розвиваються, прагнуть бачити красиві речі і створювати їх. Мені дуже імпонує ця якість".

Кулінарією Віра захопилася ще в Києві. "Напевно, це гени, – посміхається вона. – Мій брат – шеф-кухар в столиці, він мене і заразив любов'ю до готування. Ще я обожнювала організовувати всілякі вечірки ... Думала тоді – ось би знайти таку роботу, до душі. І моя мрія збулася! Правда, в Японії". Після приїзду в Токіо Віра знайшла роботу в кулінарній онлайн-школі. Школа шукає студентів, а викладач організовує приміщення, як правило, на дому, і робить заготовки. Віра часто приймає 8 студентів. Спочатку вони готують, потім, природно, дегустують.

"Вчителі раз на місяць роблять для школи барвисту презентацію з фото страв та інгредієнтів. Кожен урок – це п'ять страв, у мене 10 уроків на місяць, – розповідає українка. – Студент платить $ 60 за майстер-клас (4-5 годин), $ 10 забирає школа, решта – викладачеві. Працювати – цікаво, а й складно: потрібно робити багато заготовок, нарізок, напівфабрикатів".

До того ж, зізнається вона, на одних варениках і борщі далеко не заїдеш, потрібні свіжі ідеї.

"За цей час я провела величезну дослідницьку роботу про українську кухню, підняла архіви, документи в бібліотеках, знайшла сотні старовинних рецептів, про які і ми не знаємо. Це матеріал для цілої книги! Господи, мені складно порахувати, скільки видів борщу я готувала! - вигукує вона. – Наприклад, унікальний автентичний рецепт різдвяного борщу з грибними "вушками". Готується на буряковий квас, овочів – ні картоплі, ні капусти – там немає, тільки коріння. до нього подаються маленькі "вушка" на заварний тесті з грибним фаршем . Вони дуже красиво "лягають" на борщ ... Це ж мистецтво!"

Японці в захваті від борщу, та й будь-які рецепти з буряком приводять їх в захват – цей овоч тільки почали вирощувати в країні. "Він солодкуватий, а японці люблять підсолоджувати основні страви, – каже Віра. – У той же час десерти вони роблять майже несолодкими, тому в майстер-класах я сильно урізаю цукор в десертах. Для них що основні страви, що солодкі повинні бути приблизно одного смаку
".

new_image_329

Японців вчать ліпити вареники

Читайте також:

Реклама на segodnya.ua Реклама
Всі новини Показати ще
Реклама на segodnya.ua Реклама
Новини шоу-бізнеса
Читати ще
Лайфхаки для життя
Більше хаків
Модно
Ідеї нейл-дизайну
Манікюр на літо 2022
Манікюр на літо 2022
Манікюр на літо 2022
Манікюр на літо 2022
Манікюр на літо 2022
Манікюр на літо 2022
Манікюр на літо 2022
Манікюр на літо 2022
Манікюр на літо 2022
Манікюр на літо 2022
1 /2
Більше варіантів
Цитата дня

Після чотирьох місяців війни ніхто з нас не в порядку

Цитата на segodnya.ua
Олена Зеленська Перша леді України
Читати інтерв'ю
Instagram тижня
Акаунт про супергероїв сучасності — ЗСУ
Підписатися
Дивитися фото
Зберегти у закладинки
Haute Couture
Розклад Fashion Weeks

Париж. Франція

3 – 7 липня

Париж. Франція

Маямі. США

14 – 21 липня

Маямі. США

Нью-Йорк. США

9 – 14 вересня

Нью-Йорк. США

Лондон. Англія

16 – 20 вересня

Лондон. Англія

Мілан. Італія

20 – 26 вересня

Мілан. Італія
Подробиці з модних показів

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти