Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.
Прийняти
Головна Сьогодні

Мемуари майора Прищика: "Головне – щоб костюмчик сидів"

В армії, як і скрізь, зустрічають по одягу. Щоб уже не проводжати ніколи

 Форма покликана підкреслити мужність!
 Форма покликана підкреслити мужність!

Цетрапилосявті благословеннічаси,колидоларкоштувавдві гривні,алейтенантськазарплатадорівнюваладвомсотням.Щойно отриманіпогони зпароюзірочокпереповнювалилейтенантаСергіяПравдуурочистістюіхвилюванням.Вминулекануличотири рокикурсантського життяіз заняттями,полігонами,пиятикамиі кілька разів-гауптвахтою.Вітер змінззапахомхвоїчерезавтобусневікнообдувавмужнє обличчялейтенанта.

Тутавтобусрізкозагальмувавнакрихітнійавтостанції.Пасажиристаливибиратисяназовні,яквтомленівід життячерви.І тількиПравдамолодецькизіскочивзі сходинок,вишукуючиочимаофіцерський гуртожиток,азаодноприкидаючиамурніперспективина найближчий час.Догуртожиткубулотрихвилиниходьби.ВахтеркабабаЗіназастоломвхоліпершогоповерхугорталажурналзкартинками.Нарольжінки,здатноїпідкоритиофіцерськесерце,вонаявно негодилася,щолейтенант, дивлячисьнанеї,не мігприховати.Втім,бабаЗінатежсприйнялапоявучерговоголейтенантабезентузіазму,показуючивсім своїммонументальнимвиглядом,хтовгуртожиткугосподар.Томупереодягатисязгромадянкивформудовелосявкоморісередматраців,гористарих ліжокічервонихрулонівкилимової доріжки.Вийнятий зсумкимундирявнопросивсяпідпраску.Алепрасканавахтігуртожиткупо вазінагадувала іграшковуігріласяповільно,якдушабабиЗіни.Анайгірше було те,щозолотий ґудзикзтризубомвідскочиввід бортукітеляівикотивсявкоридор.

-Цевательє,у нихінитки,ігудзики.Яквийдеш- іпрямочерездитячуплощадку,вивіскатамщетака зелена-"Воєнторг",-повчалаЗінаїда,закриваючинаключдверікомори.

Накинувшинарукукітель,лейтенантПравдапішовшукативійськторг.По дорозі вінзробивцікаве спостереження:йомупопадалисянаочіжінкидвохвидів-абоу військовійформі,абозколясками.Завервечкоюдвоповерховихбудинківофіцерпобачивбудівлю,наякомукрасуваласяшуканазеленавивіска.Табличканавходісповіщала,щоательє -по коридорунаправо.З відчинених дверейлуналострекотінняшвейноїмашинки.Біля стінистояликравецькіманекени.Літній чоловіквокулярахіжилетці,з великиминожицямивруціімірноїстрічкоюнашиїчаклувавнадтканиною.

-Тук,тук!-позначивсвою присутністьофіцер.

Кравецьпіднявголову,поглянувшиповерхнасуненихнанісочок.

-Ви щосьхотіли, юначе?

-Дайте,будь ласка,голкуз ниткою.Менігудзикпришититреба,вштабйду.

Громадянинвжилетціпродовжувавдивитисяналейтенанта:

-Юначе,давайтевсепорядку.Яквашеім'я?

-ЛейтенантСергійПравда.

- Ужедобре,- зпосмішкоювідповівкравецьідодав.- Серьожа,подивітьсяу вікно,шовитамбачите?

- ТамКППполку,солдати,арміяоднимсловом,-відповівПравда.

-Тежвірно.Такзнайте,що у мене зїхнїмкомандиромдоговір.Вониходятьвкараул,аяпришиваюгудзики.Давайтесюдивашмундир,заразвсебудевкращомувигляді.
Відібравшикітель,кравецьзанісйоговсусіднюкімнатуітут жеповернувся.

-Скажіть, товаришулейтенант,ви до наспрямоз училища?Аяк виприїхали?Маюна увазі здружиноюаботак?-цікавивсякравець.

Офіцеруподобалося,що до ньогопроявляютьінтерес,і вінрозповідаввсеякна духу,зробившиакцентна тому,щонеодружений.

-Фімо,всеготово!-покликавжіночийголосіз сусідньоїкімнати.

Кравецьповернувсязкітелем,наякому булипришитівжеіншігудзики.

-Так,яжпросивпришитиодну,авивсепоміняли!-почавПравда,явно неплануваввитрачатисянанепотрібнузаміну.

-Таквижхочетейтивштаб,ішоббезблиску?- зподивомсказавкравець.
Правданавіть незнав,щовідповісти.

-Можнаподумати,яхочувамгірше.Атамтеж єлюдиібагатожінок,-Фімапосміхнувся,нахилившиголовунабік.-Скажувамяк рідному,хочатутармія,аледе жінцізнайтироботу,якне вній?І якщовимолодийікрасивий,аябачу,що цетак,вампотрібнозробитиз формисвято.

new_image2_26
new_image2_26

Лейтенантзамислився.Ааджевірно,зустрічаютьпо одягу.Ісамтогоне помітив,якопинивсявтрусахі майці.Швейнаіндустріяприйшлаврух,сорочкапідганялася,брюкипідшивалися,новийшитийниткамишевронзамінивпридбанийвучилищескромнийваріант,знакирозрізненнянакітельбулипідібраніводному відтінку,всяформавипрасуванийівиглядалаякнакартинці.Правдамилувавсясвоїмвідображенням удзеркалі,не приховуючизадоволення.

- Я неможунаце дивитися.Якийблиск!І всьогоза 50гривень!-озвучивситуаціюФіма.

-Якза 50?-здивувавсяПравда.Цебуливсігроші, що залишилисяпіслявідпустки.

-Ну,може45,але неменше!Ви жподивіться,який ефект?Запевняю,вамтакдобре,шоВи щеприйдете.

Робитибуло нічого.Розплатившисьзасервіс,Правдапопрямуваввштаб.Вінбув трохизадумливий,і це додавалойомуособливийшарм.

Появалейтенантасталоподією.До штабупотягнулисядивізіоннідрукарки,комірниці,телефоністки,кухарка.Банно-пральнийкомбінат іпекарняприйшлиу повному складі.Лейтенантвідчувавнасобіжаданіпоглядизголоднілихсамок.Часомйомуздавалося,що він абсолютноголий.Вінніяковіві намагався незвертатиувагинанатовпжіноксередніхроків і щебільшсередньоїзовнішності,єдиною прикрасоюяких булавійськоваформа.Нарешті,представившиськомандируполкуі отримавшипохвалузазовнішнійвигляд,Правдазвисокопіднятоюголовоюпопрямуваввстройовучастину.Кабінетвиявивсяпорожнім.Настолахстопкамилежалипапери,папки,реєстраційнікнигиідироколи.Полицінастінахбулиокупованітимижпредметами.Аленапідвіконніпідозрілоібагатообіцяючецвілагерань.Раптомдвері відчинилися,івкабінетувійшла,притискаючидо грудейвеличезнийжурнал,дівчинау формі зпогонамисержанта.

-Аядо вас!-звернувсядо незнайомкиофіцер.

-Підходьтеближче,менезвати Світлана,-проворкуваладівчина.
Правдапідійшовіпростягнувїй своїдокументи.Оксамитовимиручкамивонарозгорнуладокументиісталащосьзаписувативжурнал.Тонкіпальчики,яквпрописи,виводиликожнубукву.Волосся,зібранінапотилиці,відкривалитонкушийку,акуратнийносикі довгівії.Всецебудиловлейтенантінезрозуміліхвилювання.Дописавши,Світланавсталаі,пройшовшипо кабінету,поставилажурналнаполицю.Рухїї стегонгіпнотичнодіявналейтенанта.

"Феміна,якафеміна!"-носилосявголові.

-Ави,ядивлюся,військовиймодник,-зробилакомпліментдівчина-сержант.

-Ну,такце,яж...Знав,до когойду,-нарештівидавивПравда.

-Так уже йзнали?

-Щеякзнав,меніпровасдругрозповідав.Він був увашомуполкунастажуванніцієї зими,-прибрехавлейтенант.

- І щожвашдругрозповідав?

-Вінтаксказав: устройовомувідділіполкуписарнеземноїкраси.Каже-якводадзюрчить,аякподивиться- душавп'яти йде,-муркотівлейтенант,щедросиплячикомпліментами.Вінзнав,що дівчаталюблятьвухами,ісловасамінароджувалисяу ньоговголові.

-Адавайтесходимовкафе,явампро себерозповім,-продовжуваввінрозставлятимережі.

-Тількипісляслужби.

- Тодідовечора,-сказавлейтенантіпомчавдо гуртожитку.Єдиноюпроблемоюбулавідсутняготівка.Накафеїїявно невистачало.Довелосязнову йтивательє.

-О,ташоявамказав?Вамтакисподобалося,-усміхнувсякравець.- Хочетезамовитищо-небудь ще?

-Фімо,мені потрібнігроші,-відразу взявбиказарогиПравда.-Позичтегривеньдвадцятьдо получки.Іншихблизькихлюдейвгарнізоні,крімвас,у мене немає.
Кравецьнедовірливоокинувпоглядомблискучуфігурупрохача:

- Тутщось одне:або вибудетесильнопити,абочерезмісяцьвесілля?

-Фімо,яповерну,чеснеофіцерське,-запевнивлейтенант.

-Добре,алетодіязмушенийбудувамзшитикашкет.Ви жзнаєте,у менекашкети- першийклас!Безмогокашкетавонавасрозлюбить!

Читайте найважливіші новини в Telegram, а також дивіться цікаві інтерв'ю на нашому YouTube-каналі.

Джерело: "Сегодня"

Новини партнерів

Популярні статті

Новини партнерів