Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.
Прийняти
Головна Сьогодні

Одеські лабіринти і таємниця "Титаніка"

"Сегодня" спустилася в тунелі, де сиділи дезертири і шукали золото

Тунель. У музеї туристам видають каски, а всередині доводиться пригинатися і дивитися під ноги. Фото: В. Сєрова
Тунель. У музеї туристам видають каски, а всередині доводиться пригинатися і дивитися під ноги.
Фото: В. Сєрова

Одеса славиться не тільки архітектурою і гумором, а й своїм підземним світом, який, як окрема країна, завжди вабив авантюристів, контрабандистів, а тепер – туристів і режисерів. Історики та краєзнавці стверджують: протяжність одеських катакомб складає близько 2500 км, що в кілька разів перевищує довжину підземних тунелів Риму і Парижа. Історія підземель Південної Пальміри почалася зі створення шахт-каменоломень, де добували вапняк для будівництва міста. Згодом каменоломні розширювалися і з'єднувалися між собою, утворюючи заплутану мережу лабіринтів, що вміло використовували партизани за часів Другої світової війни і злочинці.

"Сегодня", озброївшись диктофоном і фотоапаратом, відправилася в подорож по країні, де ніколи не світить сонце і легко заблукати вже за першим поворотом.

Починати знайомство з катакомбами краще з підземного музею під Молдаванкою, де можна побачити результати палеонтологічних розкопок, партизанську стоянку і бункер часів холодної війни. Тут немає ніяких експонатів під склом і бабусь-доглядачів, а до всіх артефактів можна доторкнутися – дають навіть розпиляти шматок породи старовинною пилкою.

Вхід в музей – це спуск в протирадіаційний бункер, який після закінчення холодної війни "сховали" під коробкою гаража. "Спочатку нас сюди просто привели друзі, пізніше з'явилася ідея зробити це місце відкритим для туристів", – говорить один із засновників музею Максим Баранецький.

За дверима гаража знаходиться бетонні сходи, яка йде на 30 метрів під землю. За нею, каже наш гід Олег, в радянські роки, в разі радіаційної або будь-який інший атаки, повинні були спускатися укладені жіночої колонії, яка знаходилася неподалік. В кінці сходів заінтригованих мандрівників зустрічає Тамара – так екскурсоводи називають протирадіаційних костюм з автоматом, який самі ж і повісили біля входу. Бункер являє собою довгий звивистий коридор: уздовж стін тягнуться кам'яні конструкції, на яких можна сидіти, а всередині них видно труби вентиляційних каналів – через них підземним жителям подавалося тепле повітря. У самому кінці тунелю можна побачити кабінет коменданта бункера, захищений парою герметичних дверей і металевих решіток.

new_image8_145

Тамара. Зустрічає всіх біля входу в протирадіаційний бункер. Фото: В. Сєрова

"Звідси віддавалися команди про закриття бункера в разі атаки, і тут же починаються давніші тунелі, через які, в разі захоплення притулку, міг втекти комендант", – розповідає нам гід. А тікати йому було куди: протяжність цієї системи катакомб складає близько 80 км, там є ще три бункери.

Втім, жіночій колонії притулок так і не знадобилося, а ось в'язень однієї з одеських в'язниць, який втік в 1930-му, намагався сховатися в катакомбах від міліції, але впав в карстовий колодязь. "Слідом за злочинцем відправився міліціонер Тимофій Грицай. На дні колодязя він виявив останки стародавніх тварин", – пояснює нам Олег, пропонуючи потримати в руках скам'янілу кістку безгорбого верблюда. Останки мамонта, шерстистого носорога і шаблезубого тигра передали вченим.

В тунелях музею можна познайомитися і з побутом партизан часів Другої світової війни: лежанки на вісьмох, застелені гілками, чайники, зброю і навіть маленький бюстик Леніна. За словами нашого провідника, саме тут в роки румунської окупації квартирував загін з 18 співробітників НКВС. В останній раз, коли вони намагалися піднятися наверх, румунські війська замурували і замінували всі входи. У загону були необхідні запаси, щоб вижити, але їх погубили конфлікти. "У загоні навіть була дівчина. Вона завагітніла під землею, їй дали народити, але дитина не вижила, а батьків розстріляли за статеву розбещеність", – розповідає гід, додаючи, що всього в тунелях знайшли 18 могил.

new_image4_306

Комендант. На сторожі бункера і проходу в "дикі" катакомби. Фото: В. Сєрова

ЛЕГЕНДИ: ЗАГУБЛЕНИЙ КІНЬ І ВИКРАДЕННЯ КРАСУНЬ

Підземне царство не може існувати без легенд і байок. Гідам подобається лякати туристів історіями про привидів, причому іноді в цих оповіданнях гостями зі світу мертвих стають навіть тварини. Тому перед входом в тунель вас можуть попросити не лякатися, якщо всередині ви зустрінете конячку, мовляв, колись вона втекла з каменоломень і досі живе в катакомбах.

Не обійтися і без легенди про скарби. Одна з них пов'язана з найвідомішим в історії людства лайнером – "Титаніком". Побачити, як його крах зобразив сучасний одеський художник, можна на одній зі стін музею катакомб. Незважаючи на те, що "Титанік" потонув далеко від берегів Південної Пальміри, існує легенда, яка говорить, що на борту корабля був одесит, який вижив після аварії і, повернувшись на батьківщину, придбав золотий злиток у формі відомого корабля. Після смерті власника злиток зник, і за ним полювали багато любителів легкої наживи. Тим, хто хоче випробувати свою удачу, провідники пропонують спробувати розкопати грунт під зображенням корабля, можливо, золото приховано саме там.

У XIX столітті під землею ховали й інші скарби – одеських красунь. Турки обманом або застосовуючи силу приводили жінок в катакомби і тримали там, поки в порт не заходить корабель, який відвезе дівчат в рабство в турецькі будинки. Історики розповідають, що від насильства работорговці намагалися відмовлятися, так як через це "псувався товар" і виручка від нього зменшувалася, тому дівчат крали хитрістю. Найпривабливіший чоловік з банди знайомився з легковажними панночками, представлявся багатим купцем і, обіцяючи золоті гори, заманював дівчину під землю. Звідси до відплиття за море її вже не випускали. Одесити кажуть, що під багатьма будинками на вулиці Маразліївській досі можна побачити тунелі, по яких полонянок відводили відразу в порт. У наш час вже так не погуляєш, стелі в проходах напевно обрушилися.

new_image6_201

"Титанік". За легендою, золоту фігурку сховали в катакомбах

ЗАНУРЕННЯ: ЕРОТИКА НА СТІНАХ І СХРОН

Якщо навіть під час подорожей по "музейних" катакомбах по тілу пробігає тремтіння, то в "диких" підземеллях це відчуття посилюється. Лише в дещицю ходів провели освітлення і завезли експонати для туристів, інша частина – це темний і небезпечний лабіринт з обвалами і підтопленнями, де можна наштовхнутися на все що завгодно. Йти під землю самостійно – нерозумно і небезпечно, тому познайомити нас з дикими катакомбами ми попросили спелеолога Владислава Масленка.

Наш провідник – досвідчений "підземник" та інспектор Одеської міськради по збереженню історичної спадщини. Ще до зустрічі він пояснив нам основи техніки безпеки і порадив тепло одягнутися, адже під землею температура не піднімається вище +16°C. У катакомби ми спустилися через один із входів в селі Нерубайське під Одесою. Прохід був невисоким, тому йшли, пригнувшись.

new_image_440

Вхід. Заходимо через печерне житло, розташоване під Одесою. Фото: П. Мординська

"Ми зараз в покинутому печерному житлі. Тут колись була житлова кімната, поруч – ще одна, – розповідає Владислав. – Максимально близько до виходу з катакомб будували хатки, перед виходом – веранда з вікнами і дверима, а вздовж скелі пускали пічне опалення".

Такі будинки, каже наш провідник, є в Нерубайському, Усатовому і на Куяльницькому лимані, де підземні системи залягають неглибоко. Ми спускалися на глибину до 15 м.

За першим же поворотом провідник запропонував вимкнути ліхтарики і відчути непроглядну темряву. Враження незвичайне, і навіть якщо піднести долоню до обличчя, то її не розгледіти. Через кілька хвилин очі звикли, і ми помітили тьмяні промені, що пробиваються від входу, але далі – темрява. Знову включаємо ліхтарі і продовжуємо просуватися по тунелях, слухаючи Владислава, який розповідає про історію виникнення одеських підземель.

"В першу чергу намагалися прорізати виходи каменю на поверхні: в районі Митної площі, на Військовому узвозі, біля нинішньої вулиці Балківської і за містом", – пояснив провідник.

ТРОХИ ЕРОТИКИ. Вік катакомб визначають по настінних написах – своєрідній літописі Одеси. "Наскального живопису" тут дійсно досить багато.

"Сталася якась подія, обговорили її, і хтось найбільш імпульсивний написав на стіні", – пояснює Владислав, згадуючи, що під Молдаванкою є напис "Берія – ворог народу", зроблений в серпні 1953-го. Найстарішими Владислав вважає ходи під вулицями Буніна та Канатною: там він бачив записи, що датуються 1807-им. Ми ж під час подорожі побачили сучасне послання "Випустіть мене звідси", залишене двома дівчатками, і, імовірно, ще дореволюційний "Боже, царя храни", написане гірським інженером. Є й більш романтичні "полотна", наприклад, "Вова запрошував Марфу на Куликове поле і пригощав пряником". Поруч – "Філіп займається любов'ю з Олександрою і хоче свататися" з докладними ілюстраціями до тексту. Нам пояснюють: більше третини написів і малюнків у катакомбах мають еротичний характер.

new_image2_433

По стопах дезертирів. Кореспондент "Сегодня" досліджує тунелі. Фото: П. Мординська

ЕКСПЕРИМЕНТИ. Пробираючись витіюватими переходами, ми дісталися до тупика. Але провідник впевненим кроком пішов до глухої стіни і підсвітив невелику дірку. "Тут ховалися дезертири за часів Другої світової війни, але серед одеських подземщіков схрон відомий як "Залізні дверцята", – віщає знавець підземель. – У 1982 році один наш товариш прожив тут 19 днів. Замкнувся за залізними дверима і перевіряв, як тут жити". До речі, підземники часто влаштовують собі подібні перевірки, наприклад, реконструюють видобуток каменю древніми інструментами або намагаються вийти з катакомб із зав'язаними очима. Правда, кажуть, останнє нікому з бувалих спелеологів ще не вдалося.

Ще одна риса диких катакомб, розташованих неподалік від житла людей, – сміття. Так, ми побачили колодязь, над яким височів стовп побутових відходів – своєрідний пам'ятник людської дурості. "Колись це був звичайний колодязь, з якого люди брали воду, але коли в будинку з'явився водопровід, сюди стали викидати побутове сміття", – нарікає Владислав. Але є і діючі колодязі. А щоб підтримувати підземні ходи в чистоті, тут регулярно проводять суботники, які називають "екологічними походами".

new_image3_366

Ракушняк. З каменю будували не тільки будинки, але і хрести на могили. Фото: П. Мординська

ЗМІНИ: ВІД ЗЛОДІЙСЬКОЇ МАЛИНИ ДО КОРПОРАТИВІВ

Ще кілька десятків років тому підземелля були невід'ємною частиною життя шебутной одеської дітвори. Завжди знаходився який-небудь шибайголова, який пропонував прогулятися по тунелях. "У дитинстві ми брали котушку волосіні і гачок, кріпили зачіп біля входу в катакомби і йшли гуляти по тунелю, розмотуючи волосінь. По ній потім поверталися назад, – розповів "Сегодня" одесит Юрій. – Одного разу, ще будучи хлопчиськом, я зібрав всіх дітей з двору і повів під землю. Нам здавалося, що ми були відсутні кілька годин, а насправді минуло більше доби. Коли ми вийшли, біля входу стояла мати з ременем, а дітям після цього заборонили зі мною спілкуватися". Одесит каже, що, трохи подорослішавши, зрозумів, яку дурницю зробив.

Інші ж жартували над туристами. "Підлітки надягали вивернуту хутром назовні дублянку і йшли в катакомби слідом за туристами, чекаючи подорожнього, який відстане від основної групи. Коли такий знаходився, підкрадалися до мандрівника на четвереньках, хапали за ногу і тікали. Єдине, що встигав помітити злякавшись роззява, це щось кошлате тікає", – згадує одеситка Олена.

КРИМІНАЛІТЕТ. Часто спускалися в свої потаємні куточки катакомб і одеські злочинці. Там вони влаштовували застілля – злодійську малину, – зберігали крадене і тренувалися витягувати портмоне з кишень. У музеї під Молдаванкою можна навіть побачити ляльку з дзвіночками, на якій і вправлялися злодюжки.

І якщо раніше в катакомбах за столом збиралися кримінальні авторитети, то сьогодні  - солідні дядьки й тітки, які вирішують провести в підземеллі свої корпоративи. На території музею навіть проходять квести: дорослі шукають зомбі, а діти – гномиків. Підземелля практично перетворили на атракціон, влаштовуючи тут застілля до дня народження і весілля. "Одного разу хлопець робив пропозицію своїй обраниці на човні в підземному озері в катакомбах", – розповідають провідники.

ПРАВИЛА. Але якою б не була мета подорожі в катакомби, ні в якому разі не можна йти туди без провідника, а під час прогулянки потрібно не упускати з виду своїх супутників.

"Веду я якось групу, розповідаю і раптом помічаю, що один з екскурсантів зник. Виявилося, він подивився на малюнки на стінах і вирішив, що може по них орієнтуватися: хотів обігнати групу і всіх налякати. У підсумку мужик заблукав і дійсно всіх налякав, тому що ми кілька годин бігали і шукали його", – розповів досвідчений підземник.

new_image7_170

Місце злодійського застілля. Фото: В. Сєрова

ЗНАЙШЛИ ГУЛЯКУ ЗА 45 ХВИЛИН

Катакомби завжди манили дослідників. З 1965-го в Одесі існує клуб "Пошук", який займається вивченням штучних підземель і допомагає шукати тих, хто заблукав, адже його учасники володіють необхідною підготовкою і знаннями. Члени клубу, а зараз їх 30 осіб, – люди найрізноманітніших спеціальностей. "Для деяких захоплення катакомбами стає професією. Катакомби – це спорт, це історія і зіткнення з нею, а ще це подорожі та друзі", – зізнався "Сегодня" спелеолог з 38-річним стажем Ігор Грек.

Масштабні рятувальні операції в катакомбах, до яких залучають "пошуковців", відбуваються раз в два-три роки. Найчастіше туристів, які заблукали, знаходять.

"Раз в 40 років когось не вдається знайти, але не факт, що вони заблукали", – стверджує Грек. І згадує випадок, який стався близько восьми років тому в селі Нерубайське.

"Молоді люди влаштували імпровізоване застілля під землею. Один з них вирішив сходити в туалет за кут, підсвічуючи собі дорогу телефоном, але спіткнувся об камінь, впав і розбив пристрій. Якби він сидів на місці, його б знайшли за дві секунди, але він поповз в потемках, – розповідає дігер. – Спочатку товариші шукали його самостійно, потім підключили МНС. Нас підтягнули вже на другу добу. Ми добре знали цю ділянку катакомб: обійшли смугу завалів, куди нормальна людина не піде, він загубився там і сидів". Знайшли гуляку через 45 хвилин після того, як "Пошук" вирушив на розвідку. "Навіть телебачення не встигло приїхати", – жартує Ігор Грек.

 

Читайте найважливіші новини в Telegram, а також дивіться цікаві інтерв'ю на нашому YouTube-каналі.

Джерело: "Сегодня"

Новини партнерів

Популярні статті

Новини партнерів