Ірина Ковальчук
Редактор розділу Світ 
Катерина Степаненко
редактор Світ переживає орландського трагедію, в ніч на 12 червня забрала життя 49 американців в результаті збройного нападу 29-річного вихідця з афганської сім'ї Омара Матина, і продовжує гадати, чому це сталося. Сам вбивця розкрити мотиви свого злочину вже не зможе – під час звільнення заручників в гей-клубі Pulse спецпризначенці нейтралізували Матина пострілом в голову. Тому знову стає актуальним питання, яке завжди виникає після масових вбивств у, здавалося б, благополучних країнах: чи варто будь-що намагатися затримати терориста, щоб виявити мотиви його поведінки і знайти можливих спільників. А ще – що очікує такого злочинця в разі, якщо він залишається живий.
Для застреленого Матина питання "Що було б, якби його затримали?" вже не актуальний. Зате вже три місяці в руках європейського правосуддя знаходиться Салах Абдеслам – один з організаторів нападу на Париж 13 листопада 2015 року, коли загинули 130 осіб і понад 350 отримали поранення, і вибуху бомб в Брюсселі 22 березня 2016 року, коли загинули 35 осіб. Оскільки син мігрантів з Марокко не загинув під час затримання і не став підривати пояс шахіда під час нападу на паризький клуб "Батакла", йому, швидше за все, уготована доля норвезького терориста Андерса Брейвіка, який може вийти на свободу в 2032 році.
Оскільки Абдеслама буде судити гуманне європейське правосуддя, а не американське, де зазвичай такі злочини караються кару, він залишиться живий. Смертна кара скасована і у Франції, і в Бельгії. Далі не виключено, що в ході розслідування Абдеслам піде на угоду зі слідством і таким чином зможе виторгувати собі менший термін – всього до 15 років тюремного ув'язнення. "Коли справа доходить до винесення вироку, терористи розглядаються як звичайні злочинці. Філософія в тому, щоб врятувати людину, яка оступилася, а не захистити суспільство", – розповів агентству Romper про особливості європейського правосуддя колишній глава у боротьбі з терором у Франції Луї Капріолі. Правда, експерти схиляються до думки, що все ж Абдеслам отримає довічне ув'язнення без права дострокового звільнення, оскільки занадто багато жертв залишив після себе послідовник джихадистського угруповання "Ісламська держава".
СТРАЧАТИ НЕ ПОСПІШАЮТЬ
Понад половину всіх держав світу на сьогодні скасували смертну кару в законодавчому порядку або не застосовують її на практиці. Мораторій на такий запобіжний захід діє і в Україні.
Джохар Царнаєв на сьогодні є 59-м ув'язненим, хто очікує в США страти. Це найнижче число смертників з часу відновлення кари як вищої міри покарання в штатах з 1976 року. Якщо вирок буде приведений у виконання, терорист з чеченськими корінням стане лише четвертим федеральним ув'язненим, страченим з 1988 року. Десятиліття очікують виконання вироку також в Японії. Наприклад, засновник деструктивної секти "Аум Сінрікьо" Секо Асахара з 2004 році після восьми років судового процесу очікує повішення.
БРЕЙВІК: ХОЧЕ НОВУ ПРИСТАВКУ
Як пройде залишок життя Абдеслама, можна уявити на прикладі його "колег". Найсвіжіший приклад – Андерс Брейвік, який відбуває 21-річне покарання за організацію вибуху в центрі Осло і розстріл молодіжного табору на острові Утойя 22 липня 2011 року. В результаті такого своєрідного протесту Брейвіка проти міграційної політики держави загинули 77 осіб і 151 отримали поранення.
Сьогодні норвезький терорист відбуває свій висновок за подвійний теракт в тюрмі Іла в одиночній камері площею 24 кв. м з трьох кімнат: спальні, кабінету і спортзалу. Він має можливість вести переписку, писати мемуари і прогулюватися у внутрішньому дворику. При цьому він активно скаржиться на умови утримання. У листопаді 2012 року він направив співробітникам норвезької служби виконання покарань 27-сторінкову скаргу на погане ставлення до нього з боку охорони, на гумову ручку, на примус голитися і чистити зуби під наглядом і на холодне масло, яке неможливо намазати на хліб. У 2014 році він почав вимагати поміняти консоль PlayStation 3, дати новий персональний комп'ютер, розблокувати йому "доступ до ігор для дорослих" і підвищити щотижневе утримання з 50 до 100 євро. Вбивця 77 людей називає умови свого утримання в тюрмі "садистськими" і розцінює як "нелюдський" той факт, що його не пустили на похорон матері.
11 лютого 2015 року Брейвік подав до суду на уряд Норвегії і зажадав перевести його в загальну камеру, так як, на його думку, утримання в одиночній камері суперечить Європейській конвенції з прав людини. Також він вимагав годувати його свіжоприготованою їжею, а не розігрітою в мікрохвильовці. 20 квітня цього року суд в Осло частково задовольнив позов Брейвіка щодо недопущення тривалої ізоляції його від інших ув'язнених.
У в'язниці Брейвік намагався зареєструвати асоціацію "Фашистська партія Норвегії і Північна ліга", щоб брати участь у виборах і вступити до Університету Осло на заочне відділення факультету політології. Це у нього не вийшло, але він зміг відправити лист російському телеканалу РЕН-ТВ, у якому теж поскаржився на умови утримання у в'язниці. Головна претензія цього разу – держава виділила 25 млн крон, щоб побудувати для нього окреме крило в тюрмі Іла, але Брейвік так і не дочекався новосілля.
АГДЖА: ПРОСТО ПОНТИФІК
У Абдеслама є можливість вийти на свободу, навіть якщо він буде засуджений до довічного ув'язнення. Так сталося з членом турецького ультраправого угрупування "Сірі вовки" Мехметом Алі Агджою, який стріляв у Папу Римського Іоанна Павла II 13 травня 1981 року. Терорист, який до цього в 1979 році вбив редактора щотижневої турецької газети Miliyet, важко поранив Папу в живіт, був затриманий на місці і 19 років сидів в італійській в'язниці. Свободу Агджу забезпечив понтифік. Після відвідин Іваном Павлом II свого кілера в тюрмі в 1983 році священик попросив президента Італії помилувати терориста, і в 2000 році Агджу екстрадували до Туреччини. На батьківщині його знову відправили до в'язниці за вбивство редактора Miliyet. Алі Агджа був засуджений до смертної кари за цей злочин, але в 2002 році потрапив під амністію і через чотири роки був звільнений "за зразкову поведінку". В цілому в тюрмах Агджа провів 29 років. У 2013 році він випустив мемуари "Мені обіцяли рай", а в 2014-му побував у Ватикані, де поклав квіти до могили Івана Павла II.
ХАСАН: ПРОСИТЬ СТРАТИ
У США навіть засуджений до смертної кари терорист може роками жити у в'язниці в очікуванні проходження всіх юридичних процедур і приведення вироку у виконання. Приклад – військовий лікар-психіатр, виходець з палестинської сім'ї Нідал Малік Хасан, який 5 листопада 2009 року розстріляв своїх товаришів по службі на базі Форт-Худ (Техас). Біля медичного центру він відкрив вогонь з двох пістолетів по військовослужбовцях, які готувалися до відправки в Афганістан і Ірак. Тоді загинули 13 людей, поранення отримали 32 людини. Це стало найкривавішим інцидентом на військових об'єктах США. Бійню вдалося припинити лише тоді, коли на базу прибув наряд цивільної поліції. Отримавши чотири поранення, Хасан в несвідомому стані був відправлений у військовий госпіталь в Сан-Антоніо. В результаті отриманих поранень Хасан виявився паралізованим. Понад три роки тривав судовий розгляд у цій справі, і 28 серпня 2013 року Хасан був засуджений військовим трибуналом до страти шляхом введення в його організм ін'єкції смертельного препарату. За словами адвоката Хасана, його клієнт не брав участі в процесі і готовий піти на страту. Однак на сьогодні вирок відносно Хасана не приведений у виконання.
ЦАРНАЕВ: ОЧІКУЄ СТРАТИ
Очікує виконання смертного вироку і єдиний на сьогодні живий в США бомбист – виходець із Чечні 23-річний Джохар Царнаєв. 15 квітня 2013 року він разом з братом Тамерланом привів в дію два вибухові пристрої в зоровій зоні на фініші Бостонського марафону. Загинули три людини, 280 глядачів і спортсменів були поранені, причому, оскільки бомби були наповнені вражаючими елементами, десятки людей залишилися без ніг. Тамерлан був застрелений при затриманні, Джохар залишився живий, незважаючи на поранення в горло. 8 квітня 2015 року терорист був визнаний винним за всіма 30 пунктами звинувачення, а через два місяці йому був винесений смертний вирок. Але вже більше року судові органи розглядають апеляцію Царнаева, очікує рішення в одній з найбільш неприступних в'язниць ADX у Флоренсі (Колорадо). Як пише Reuters, адвокати можуть подавати різні апеляції десять років. "Якби він отримав довічне, на цьому б усе й закінчилося", – говорить глава американського інформцентру смертних вироків Роберт Данхем.
ШАКАЛ: ГОТОВИЙ ВСЕ ПОВТОРИТИ
Уже 22 роки у французькій в'язниці знаходиться, мабуть, найвідоміший терорист 1970-х – венесуелець Ілліч Рамірес Санчес, більш відомий під прізвиськом Карлос Шакал. У 1994 році влада Судану видали Карлоса французьким агентам. Він був доставлений до Парижа, де йому пред'явили звинувачення у вбивстві двох паризьких поліцейських в 1975 році, в організації вибухів у редакцій чотирьох французьких інформагентств в Парижі 3 серпня 1974 року і в захопленні штаб-квартири ОПЕК 19 грудня 1975 року, коли загинули три людини і кілька десятків опинилися в заручниках. Шакал був засуджений до двох довічних термінів без права помилування.
За гратами Шакал написав автобіографію "Революційний іслам", яка вийшла в 2003 році. Він постійно подає апеляції на вироки, регулярно звинувачуючи Венесуелу в спробі саботувати його захист, оскільки та не оплачує йому юристів. Пару років тому Карлос подав до суду на французький уряд про нібито незаконне його затримання. Він роздає інтерв'ю, в яких хвалиться кількістю своїх жертв, – за словами терориста, в боротьбі за незалежність Палестини і за перемогу марксизму від його дій загинули до двох тисяч чоловік. "Мені нема про що шкодувати, – заявив якось Карлос іспанській газеті El Pais. – Я зробив би все те ж саме ще краще".
І з особистим життям у нього все нормально. Його перша дружина Магдалена Копп після арешту чоловіка вирішила відсторонитися від терориста, щоб спокійно жити в Німеччині. В результаті у Шакала розвинулися відносини з адвокатом Ізабель Коутан-П'єр. У 2001 році Ізабель вийшла заміж за Санчеса, якого називає "чудовою і винятковою людиною".
Читайте також:
Головні теми