Головна Сьогодні

Тюремні будні: довічно – не означає "назавжди"

В'язні не мають права оскаржити вирок, де можуть бути судові помилки

Сектор «Мінус». Сюди строго регламентований доступ службового персоналу Бердичівської виправної колонії.
Сектор «Мінус». Сюди строго регламентований доступ службового персоналу Бердичівської виправної колонії.
Фото: Олександр Яремчук

Вищу міру покарання у вигляді смертної кари в Україні скасовували тричі – в 1918-му, 1947-му і 2000-му. До того, як це сталося втретє, на виконання розстрільних вироків в 1995 і 1997 роках накладався мораторій (скасування "вишки" стала однією з умов вступу України до Ради Європи). Хоча і тоді смертників продовжували ставити до стінки, через що нам пригрозили виключенням з РЄ.

Але в 1999-му КСУ визнав смертну кару неконституційною, і в новому КК вона була замінена довічним ув'язненням. Ще через рік Україна приєдналася до протоколу №13 Європейської конвенції про права людини, що передбачає повне скасування страти, потім Верховна Рада ратифікувала його, і з 1 липня 2003-го він вступив в законну силу.

З тих пір смертників у нас немає – за вбивство двох і більше осіб, інші зухвалі, тяжкі та особливо тяжкі злочини дають довічне. Зараз таких в'язнів, за даними Держпенітенціарної служби, 1889. Їх кількість рік від року зростає. Чи є серед них ті, чия вина викликає сумніви? Правозахисники відповідають ствердно. Про те, щоб пом'якшити покарання, дочекатися помилування, довести невинність, змусивши тим самим визнати судову помилку і домогтися перегляду вироку, йдеться лише у виняткових випадках.

"Сегодня" розбиралася в ситуації.

ЗЛАМИ ДОЛЬ. Як розуміє більшість, засуджений до довічного ув'язнення скоїв настільки страшне лиходійство, що воно апріорі обумовлює максимально суворе покарання, відсутність будь-яких підстав засумніватися в справедливості вироку і повну ізоляцію. Адже це потенційно небезпечний для суспільства злочинець – серійний вбивця, маніяк, людожер, ґвалтівник. І тут важко щось заперечити. Однак є нюанси...
- Виходячи з власного досвіду спілкування з даною категорією засуджених, можу абсолютно точно стверджувати, що мінімум 10 відсотків з них, якщо не більше, подібного покарання не заслужили, а це майже 200 осіб, – говорить адвокат Харківської правозахисної групи Олег Левицький. – У ході моніторингових візитів у виправні колонії у мене не раз виникали питання: пропорційна чи вина цих людей такого суворого покарання, чи не було судових помилок? Особливо коли зустрічався з тими, хто не належить до кримінального світу і потрапив в камеру довічників, не будучи до цього поміченим в будь-яких правопорушення. Подібного роду сумніви зовсім не безпідставні. Частини засуджених не стосуються події, які їм інкримінувалися, частина засудили до вищої міри з грубими порушеннями процесуального законодавства...

Співрозмовник наводить історію з Володимиром Панасенком, звинуваченим у причетності до замаху на директора львівського ринку "Шувар".

- Мені довелося знайомитися з матеріалами кримінальної справи: те, що вона шита білими нитками, зрозуміло і не юристу, – продовжує Левицький. – Акцію залякування, а не фізичного усунення директора задумували і здійснювали зовсім інші люди. На свою біду, Панасенко працював на цьому ж ринку. Не розібравшись в обставинах, не перевіривши всі версії, його зробили крайнім, засудивши до довічного терміну. Вже більше восьми років він за гратами. Провини не визнавав і не визнає. Однак всі спроби домогтися перегляду справи ні до чого не привели – його ніхто не чує...

З Панасенко у в'язниці зустрічався і правозахисник Андрій Діденко, також вважає його провину недоведеною, а вирок – винесеним з порушеннями закону.

- Володимира судили на підставі показань людини, яку співробітники міліції заарештували під час лікування від алкоголізму, – ділиться Діденко. – Той свідчив проти Панасенко в ході досудового слідства і відмовився від своїх слів на суді. Інших доводів, що вказують на будь-яку причетність Володимира до замаху на життя і здоров'я свого давнього партнера по бізнесу (до речі, близького друга), а також випадкової смерті школярки, яка отримала поранення від вибуху автомобіля, надано не було. Про невинуватість Панасенка з трибуни Верховної Ради говорила і Ніна Карпачова, під час перебування її омбудсменом...

Діденко наводить і прізвища інших довічно засуджених, чиї вироки щонайменше неоднозначні:

- Ми не говоримо, винні вони чи ні, – це прерогатива суду. Але звертаємо увагу на обставини, які суди "не помічають". Так, визнання Віктора Замфереско у вбивстві були здобуті шляхом психологічного тиску, погроз, тортур, і на процесі він від них відмовився. Але на це закрили очі. Близько 10 років Віктор у в'язниці.

Більше 13 років відбуває покарання звинувачений у серійних вбивствах Олександр Рафальський – до нього теж застосовувалися заборонені методи слідства. Максиму Орлову інкримінували насильницьку смерть подружжя пенсіонерів. В основу обвинувачення лягли свідоцтва 14-річного підлітка, що живе по сусідству. Після того, як від Орлова силою були отримані потрібні зізнання, йому вручили квиток в один кінець – безстроковий вирок. У замовному злочині звинувачувався Мераб Суслов (гучна справа за київським торговому центру "4Room"), але і його аргументи суд ігнорував. Суслов відбуває покарання в Бердичівській виправній колонії. Неодноразово зустрічався з ним правозахисник Олександр Павличенко каже, що бізнесмен продовжує домагатися зміни судового вердикту.
- Деякі з довічників наполегливо намагаються оскаржити вироки в різних інстанціях, аж до Європейського суду з прав людини, – ділиться з "Сегодня" Андрій Діденко. – На жаль, у нас відсутня процедура визнання та виправлення судових помилок в результаті перегляду раніше винесених вироків. Чи може третя влада розписатися у своїй неправоті, якщо справа потрапляє до тих же людям, які брали попередні рішення? Ні за що! До 2010 року ці питання були в компетенції Верховного суду. Зараз таких повноважень він позбавлений. Моя особиста думка – вимагають перегляду всі без винятку довічні вироки! Без змін у законодавстві у необгрунтовано засуджених шансів вийти на свободу немає.

3_38
3_38

Володимир Панасенко. Домагається справедливості більше восьми років і вірить, що вона буде відновлена.

НАОДИНЦІ З СИСТЕМОЮ. В Україні є суди, але немає правосуддя, а слідчі, судді, прокурори фактично не мають права на помилку, вважає Олег Левицький.

- Потрапляючи в жорна правоохоронної та судової системи, – вголос розмірковує він, – пересічний громадянин, на чиєму місці може бути кожен з нас, виявляється абсолютно незахищеним від свавілля. А ті, у чиїй владі він знаходиться, і не подумають визнати свою неправоту, якщо підозри відпадуть. Звідси неповнота слідства, відсутність доказової бази, визнання за всяку ціну, обвинувальні вироки.

П'ять років тому існувала екстраординарна система перегляду вироків у кримінальних справах – виняткове провадження.

- Ініційована Андрієм Портновим мала судова реформа скасувала цю норму, – продовжує правозахисник. – І зараз немає передбаченої законом процедури, коли незаконно засуджені довічники могли б звернутися з проханням про перегляд неправосудних вироків. Це великий пробіл у законодавстві.

Нещодавно стало відомо про долю засудженого Дениса Русяєва.

- Хлопця засудили до довічного неповнолітнім, що заборонено законом, – каже Левицький. – Спочатку судили, а потім констатували, що фактична дата народження інша, і йому не могли призначити вищу міру. Не могли, але призначили...

2_58
2_58

Лист до Страсбурга. Руслан Іглін із зони не вийшов, хоча суд виграв.

ТЮРЕМНИКИ: ПРО РЕЖИМ, ЖАЛІСТЬ І ЖЕГЛОВА

Кількість засуджених до довічного ув'язнення в Україні з року в рік збільшується. У 2008-му їх було 1536, у 2012-му – вже 1760, а зараз – 1889, у тому числі 23 жінки. В установах виконання покарань на підконтрольній України території знаходиться 1634 засуджених, 117 – в Донецькому СІЗО, 39 – в СІЗО Луганська, 99 – в Слов'яносербської колонії Луганської області. Крім того, вироки щодо 64 засуджених ще не вступили в законну силу. Ці дані озвучив начальник департаменту охорони, нагляду, безпеки, режиму та контролю Держпенітенціарної служби Микола Ільтяй.

- У середньому щорічний приріст даної категорії засуджених становить 50-60 осіб і вище, – повідомив він "Сегодня". – Для них необхідні особливі умови утримання, які відповідають максимальному рівню безпеки. Не можу повністю виключати, що частина була засуджена незаконно. Але в цілому ці люди заслужили те, що мають зараз. Вони і в ізоляції залишаються соціально небезпечними, про що свідчать спроби втечі, нападів на персонал, заволодіння зброєю.

У той же час за останні роки вжито заходів, спрямованих на пом'якшення умов їх перебування в місцях позбавлення волі. Так, дозволені тривалі побачення, чого не було раніше, телефонні переговори, з двомісних камер їх можуть перевести в багатомісні не через 15 років, а через 5. Деяким йдуть назустріч в оформленні пенсій. Але те, що ця категорія засуджених вимагає підвищеної уваги, посилених заходів безпеки, очевидно.
Керівник прес-центру Дніпропетровського обласного управління Держпенітенціарної служби Ярослав Костюченко чимало спілкувався з довічники. Чи бувало їх по-людськи шкода? Адже не тільки повні відморозки зустрічаються...

- Жалість принижує як того, кого жаліють, так і тих, від кого виходить, – філософськи парирує він. – Цих людей можна зрозуміти: вони опинилися в умовах, в яких судилося пробути довгі роки, а можливо, і все життя. Але, як любив повторювати Гліб Жеглов, без вини винних не буває. А як посадова особа скажу: є вирок, і поки він в силі, ми будемо забезпечувати його виконання. Якщо ж станеться диво і надійде документ, де написано: такого-то звільнити – з радістю зробимо це. І навіть потиснемо на прощання руку, щоб більше сюди не повертався...

ФАРТ: КОМУСЬ ЩАСТИТЬ, А КОМУСЬ НЕ ДУЖЕ

Чи були випадки, коли довічне ув'язнення скасовувалося і засуджені виходили на свободу? Прецеденти можна перерахувати по пальцях.

- Сьогодні немає ні реального механізму перегляду рішення у справах цієї категорії засуджених, ні практики їх звільнення від покарання, – констатує Олександр Павліченко. – Виняток становить, мабуть, тільки історія з моїм однофамільцем. 24 лютого минулого року Верховна Рада звільнила Дмитра Павличенка як політв'язня в числі інших фігурантів резонансних справ (разом із сином він був засуджений в 2012 році за вбивство судді Сергія Зубкова, отримавши довічне, а син – 13 років в'язниці). Але зауважу, що цей акт був здійснений не в порядку судового розгляду справи.

- Мені відомий лише один випадок звільнення довічників, – говорить ветеран пенітенціарної служби Володимир Ажиппо. – У 2003 році Харківським апеляційним судом Геннадій Китайник і Юрій Височиненко були засуджені за нібито скоєне ними вбивство.

- "Сегодня" про це писала. Через два роки вирок скасували, і обидва вийшли на свободу. Височиненко наполягав на виплату компенсації в розмірі 1 млн. гривень. Достовірних даних про те, що він їх отримав, немає. Ніхто з слідчих і суддів ніякої відповідальності не поніс, всі залишилися при посадах.

- Уже згадуваний мною Віктор Замфереско через Європейський суд з прав людини зумів домогтися заміни довічного ув'язнення 15 роками, – каже Андрій Діденко. – Я спілкувався з родичами і самим Віктором. Судячи з усього, жодна зі сторін це рішення оскаржити не має наміру. Три роки тому Руслан Іглін виграв справу в Страсбурзі, перегляду вироку не добився, але продовжує судитися. А ось Віктор Щітка, який намагався оскаржити у Верховному суді довічне, так і помер у в'язниці, нікому нічого не довівши.

"ПИЖІ": ШИЮТЬ, В'ЯЖУТЬ, ОДРУЖУЮТЬСЯ...

Довічне ув'язнення призначається за вчинення умисного вбивства або вбивств з обтяжуючими обставинами, посягання на життя державного діяча, суддю, за теракт, розбійний напад, що спричинило загибель людей, інші тяжкі та особливо тяжкі злочини.

До такого покарання не можуть бути притягнуті особи молодше 18 і старше 65 років, а також вагітні жінки.

Засуджений до довічного позбавлення волі може бути помилуваний президентом мінімум через 20 років з заміною на визначений строк не менше 25 років.

На тюремному сленгу довічників називають "пижами" (коли існувала смертна кара, засуджені називалися "іменинниками" (рос. ИМН), від ВМП – виняткова міра покарання).

Найбільше довічників зараз відбувають покарання у Вінницькій області – близько 400. Один з них за час перебування в колонії не тільки розкаявся у скоєному, але і присвятив себе богоугодної справи, ставши ченцем. Створив в стінах установи свій прихід, і за порадою і словом підтримки до нього часто звертаються інші засуджені.

Андрій Діденко розповів про інше унікальному засудженого, який за власною ініціативою в'яже теплі шкарпетки для українських військових на Сході. Настійно просить передати йому з волі шерсть – старі запаси швидко вичерпалися, а сили і час зробити щось корисне є.

В'язні колонії в Запорізькій області відправили в зону АТО партію зшитих своїми руками "разгрузок" – розвантажувальних жилетів для наших бійців. У цьому ж закладі справжній бум закоханих: за минулий рік на зоні зіграли чотири весілля, а з початку нинішнього – вже три, і до ще однієї готуються. З нагоди одруження нареченому, якого вибрала наречена з волі, надаються троє "медових" доби побачення.

4_26
4_26

"З речами на вихід!". Новини приходять в камеру без стуку...

ПОГЛЯД: БЕЗ ПРАВА НА ПОМИЛКУ

Один з діючих суддів, неодноразово виносив довічні, а до того – і смертні вироки, висловився лаконічно:

- Правозахисники згущують фарби – сумлінний суддя ніколи не прийме рішення всупереч своїм переконанням, і всі сумніви будуть на користь підсудного. Представлені наслідком залізобетонні обставини, проти яких не попреш, – таким буде і вирок. Мені за ті, що виносив, червоніти не довелося і, сподіваюся, не доведеться. Відповідаю за них перед законом і перед совістю.

Менш категоричний екс-голова Печерського суду Києва Микола Замковенко:

- Поділяю стурбованість правозахисників – ніхто не застрахований від помилок. Довічники необхідно забезпечити такі ж права на захист, як і решті засудженим. Це обумовлено Європейською конвенцією про права людини, Конституцією України. Так, є дуже жорстокі злочини, наприклад, справи Георгія Гонгадзе, Оксани Макар – вони викликають величезний суспільний резонанс. І люди вимагають адекватного покарання. Але не можна піддаватися емоціям, а саме під їх впливом, буває, і слідство ведеться, і вироки виносяться. Не тільки при Союзі, а й у роки незалежності України мали місце факти, коли за нововиявленими обставинами засуджених, які відбули по 7-10 років, випускали, переконавшись в їх невинності і припиняючи кримінальні справи. Питання ставляться правильно.

Треба діяти цивілізовано, в Європу йдемо...

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Поки матеріал готувався до друку, стало відомо, що до Верховної Ради подано проект, що передбачає ряд змін до деяких законодавчих актів щодо застосування вищої міри покарання. Його автори пропонують звільнити від довічного всіх жінок (зараз ця норма, як уже зазначалося, стосується тільки вагітних), що не засуджувати до нього тих, хто безпосередньо не скоював злочину і не був присутній при цьому, але розробляв його; обумовлюються і альтернативні міри покарання.

Документ, який правозахисники готували разом з омбудсменом, підтримки у депутатів поки не знайшов.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Джерело: "Сегодня"

Новини партнерів

Популярні статті

Новини партнерів

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь