Трагедія в Княжичах: нові версії і деталі

Жахливе і загадкове масове вбивство поліцейських в Княжичах під Києвом продовжує розбурхувати уми людей, ЗМІ та соцмережі. Нагадаємо, за офіційною версією влади, в недобудованому будинку оперативники карного розшуку і сили підкріплення у вигляді загону спецназу КОРД влаштували засідку на банду, що грабувала багаті особняки. Однак спрацювала сигналізація в сусідньому будинку. Туди прибула одна, а потім і інша групи поліції охорони. Перша група захопила розвідників, які працювали на розшук, решта оперативники і спецназ вирішили, що це бандити затримали заручників, не розпізнали машину охорони і відкрили вогонь. В результаті п'ятеро поліцейських померли відразу, шостий – в лікарні.

Справжніх же бандитів схопили пізніше. Серед них опинився і колишній співробітник УБОЗ Ігор Касьян, свого часу нагороджений за участь в розкритті "перевертнів" (зокрема, він охороняв головного обвинувача банди Юрія Нестерова). Нагадаємо, банда, куди входили колишні й чинні співробітники МВС, викрадала і вбивала людей. Керував нею екс-підполковник УБОЗ Ігор Гончаров. "Перевертні" були викриті 2002 року завдяки свідченням Нестерова. Згодом Юрія, незважаючи на всі заслуги, теж заарештували і судили. Нещодавно він вийшов на свободу за "законом Савченко". "Сегодня" розшукала Юрія, який погодився дати нашій газеті ексклюзивне інтерв'ю. Його розповідь доповнила його дружина Тамара, яка є також юридичним представником інтересів Юрія (вони одружилися в той час, коли Нестеров перебував в ізоляторі СБУ, очікуючи відправлення до колонії після вироку).

Як нагадала Тамара, Нестеров по суду отримав 10 років 6 місяців ув'язнення. З них чотири роки він провів у СІЗО СБУ. А 2013 року поїхав на зону. Утримувався спочатку на особливому режимі, в камері, на поверсі, де сидять довічно ув'язнені і так звані особливо небезпечні, тобто засуджені за найтяжчими статтями КК. (А інший член банди "перевертнів" Павло Кеппел, який отримав 15 років, досі сидить в Слов'яносербській колонії на території "ЛНР". До речі, він – єдиний з "перевертнів", хто поки що залишається за ґратами, не рахуючи двох, які отримали довічне ув'язнення). І Тамара, і сам Юрій вважають, що недарма ходили наполегливі чутки про те, що "перевертні" високого рангу, які залишилися на волі, хотіли (а може, і зараз ще хочуть) помститися Нестерову, без показань якого банду не могли б заарештувати і судити.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Пане Юрію, ви відчували небезпеку, коли перебували в ув'язненні?

- Наведу приклад. Людина, з яким я два роки сидів в камері (ми були тільки вдвох), під кінець мого там перебування сказав мені: "Юрцю, але ж мене посадили до тебе, щоб я тебе "упрацював" (тобто прикінчив. – Авт.). Я питаю, мовляв, то чого не зробив? Він каже: "Я – людина, бачу, що і ти – людина, тому і не зробив нічого". До речі, в нашій камері цілодобово працювала відеокамера. Її поставив, зрозуміло, режим, але я був дуже задоволений, а вони пошкодували. Адже при такому контролі мені не можна було нічого підкинути або в чомусь мене безпідставно звинуватити, все записувалося. Тому я ні на крок не відступав від інструкцій і внутрішнього розпорядку.

- Потім Юру, після всіх наших скарг і клопотань, при наявності передбаченої законом пільги після відбуття певної частини строку і "правильній" поведінці ув'язненого, все ж перевели на середній режим до іншого міста, – каже Тамара. – Та й в'язниця з задоволенням, на наш погляд, позбулася такого заморочливого ув'язненого. Це було у вересні 2015 року. А, як відомо, в грудні 2015-го був ухвалений так званий "закон Савченко". Нагадаю, що, згідно з цим документом, кожен день в СІЗО до суду зараховується за два. Юрі залишалося на той час сидіти ще чотири роки. Термін перерахували і встановили дату виходу на волю: 15 червня 2016 року. І о 8:00 цього дня я вже зустрічала чоловіка на свободу, на виході з зони! Формально ж вважається, що він відсидів повний термін, як кажуть, "до дзвінка", оскільки жодних амністій, умовно-дострокових виходів з його статей не покладається.

- Слава Богу, це все позаду, – продовжує Юрій. – Друзі, а у мене їх чимало залишалося весь цей час, підтримували мене у в'язниці і Тамару на волі, особливо з народженням дитини, допомогли мені з прилаштуванням. Зараз я зайнятий в середньому бізнесі, пов'язаному з лісопереробкою.

В ізоляторі СБУ. Тамара і Юрій щойно стали чоловіком і дружиною.

- Зараз знову згадують банду "перевертнів", але у же в зв'язку з розстрілом в Княжичах. Один з членів банди, на яку там чекали оперативники, – Ігор Касьян, – будучи співробітником УБОЗ, колись вас особисто охороняв. Розкажіть про ті часи.

- Всяке бувало... Мене заарештовані "перевертні" навіть намагалися звинуватити у... вбивстві Гонгадзе, причому ще до листів Ігоря Гончарова, які він написав перед смертю. З цього приводу мене навіть допитували двоє поважних слідчих високого рангу з ГПУ, і це я їм дав наводку, де шукати справжніх вбивць журналіста. Я назвав автомобілі, на яких їздили люди Пукача, тому що раніше вони ж стежили і за мною, а я їх засік!

Поясню докладніше. 2000 року, коли пропав Гонгадзе, за мною стежила "наружка", але у справі майбутніх "перевертнів". У ті дні у банди був прокол, засвітилися Олег Свердлов і Тарас Вознюк після викрадення бізнесмена Гельфанда. І в будинку, куди повинні були привезти Гельфанда, була міліцейська засідка. А за людьми, пов'язаними зі Свердловим (в тому числі за мною) стежила "наружка" Пукача. Але "перевертні" щось дізналися і привезли викраденого в інше місце. Однак в журналах "наружки" є запис про стеження за мною в день викрадення Гонгадзе, тож міліція сама створила мені алібі. А потім я взагалі виїхав до Німеччини. Про це я і розповів слідчим ГПУ, давши їм ниточку до співробітників Пукача.

Коли зайшлося про мою охорону, я попросив таку, щоб відлякувати не тільки бандитів, але і певних співробітників МВС, які були заодно з бандитами. В результаті з'явилася постанова слідчого Олега Гарніка про мою охорону, яку поклали на столичне УБОЗ. Це був, по-моєму, кінець 2003 року. Керівництво охороною було доручено офіцерам Ігорю Касьяну і Владу Кошмякову. А в підпорядкування собі вони взяли чотирьох бійців "Сокола", які завжди були зі мною (по черзі). Касьян та Кошмяков все контролювали, а часто і фізично мене супроводжували. Траплялося, і без "Сокола", як в тому випадку, коли на нас з Кошмяковим вчинили замах. У нас кинули гранату і намагалися ще розстріляти. А Кошмяков відстрілювався з травматичного пістолета, іншого на той момент не було. Мене тоді здорово контузило, потрапив до лікарні... Тому чутки про те, що, мовляв, робили замах не серйозно, тільки хотіли полякати чи попередити, це дурниця. Нас конкретно намагалися вбити. Тому і жив я в різних місцях, на знімних (за мій рахунок) квартирах, часто їх міняв в цілях безпеки. З цією ж метою я ніколи не говорив по мобільному телефону і навіть по домашньому апарату, якщо бував у рідних.

На свободі. Подружжя Нестерова відразу після виходу Юрія з зони.

- Що можете сказати про Ігоря Касьяна?

- Він був дуже суворий, строгий, я б сказав, субординований офіцер. На мене спочатку дивився, як на злочинця, хоча прекрасно знав про все, що відбувалося. Так, я теж переступив закон, але треба ж розуміти, за яких обставин, під яким тиском... Зі мною тримався спочатку Касьян відсторонено, на дистанції. Мені по-людськи ближче був Кошмяков. Але пізніше якось все налагодилося. Я довіряв Ігорю, у нього був до мене абсолютний доступ, тож звинуватити його в зв'язках, наприклад, з "перевертнями", я не можу. Так само, як і Влада. Якби вони захотіли, або виконували б чиюсь злу волю, зі мною могло б статися все що завгодно. Отруївся пиріжком, впав зі сходів, повісився... Але цього не сталося, значить, недарма довіряв.

- Касьян багато зробив для охорони Юрія і, пізніше, коли Юру заарештували, для моєї охорони, та й просто в житті допомагав, – додала Тамара. – Тобто Касьян та Кошмяков курирували мою охорону, а фізично, після замаху на мене, охороняли хлопці з "Сокола". До речі, слідство в моїй справі не раз намагалося отримати від мене свідчення проти Касьяна і Кошмякова, мовляв, а чи не вони мають відношення до замаху? Але я таких свідчень не дала. Офіцери тоді працювали професійно. Ну а давати оцінку зараз Касьяну я не можу.

- Особисто я досі не можу повірити, що Касьян опинився в якійсь банді, пов'язаної з Княжичами, – продовжив Юрій. – Він – людина, яка десять разів все зважить, перш ніж зробить. І, на мій погляд, ніколи не піде на те, що може зруйнувати його життя, родину, за що він потім може понести важке покарання. Для нього завжди було дуже важлива думка про нього навколишніх, особливо друзів, і честь офіцера – не порожній звук. Не вірю, що за кілька років він так змінився, що сам став бандитом. Так йому це просто ні до чого, у Ігоря забезпечена родина, хороший бізнес у дружини.

До речі, я свого часу знав і іншого заарештованого у справі "банди з Княжичів", Костю Березовського. Він – дуже чесна людина, на мій погляд, тому в його причетність до банди я не вірю. Чого гріха таїти, був час, я іноді пропонував Кості сумнівні угоди. Але він завжди від них відмовлявся, займався чесним бізнесом. Словом, не вірю, проте все ж ручатися за цих, та й інших людей, сьогодні не став би, в житті всяке буває...
Думаю, з часом все проясниться. У мене в житті теж був момент, коли за 10 хвилин доля перекинулася, я виявився пов'язаним з "перевертнями". Маю на увазі подвійне вбивство 1996 року в селі Щасливому під Києвом. Воно було абсолютно несподіваним для мене, приїхали на кшталт просто поговорити з бізнесменом про повернення боргу, а Рудий (Валерій Мельников, отримав довічне. – Авт.) раптово убив дружину, а потім і чоловіка... І я мимоволі став співучасником. А керував усім цим Гончаров, голова банди "перевертнів", теж співробітник УБОЗ... Звичайно, над ним теж були шефи... Якби ретельно перевірили сліди хоча б зброї, табельної, але нібито загубленої, яку Гончаров вільно міняв, вони б обов'язково привели до людей , які насправді керували "перевертнями" і все організували. Навіть в матеріалах справи є офіційно ряд "невстановлених осіб" цієї банди. Я якось порахував, їх близько 15. Серед них, впевнений, є ті, кому підкорявся Гончаров, хто насправді створив "перевертнів" для вирішення своїх завдань. Ці люди на свободі...

Будинок вбивць. Тут, в Броварах, "перевертні" тримали своїх жертв.

РОЗСТРІЛ: ВЕРСІЇ НП У КНЯЖИЧАХХ

Розслідування подій в Княжичах триває, проте офіційних новин поки що немає. Тому ми звернулися до своїх експертів, які висловили ряд версій. Зокрема, за однією з них, бандити, які здійснювали розбої та грабежі, потрапили до поля зору правоохоронців кілька тижнів тому. Сталося це випадково. Після однієї "справи" банда кинула викрадений під цю операцію автомобіль. Але, видно, ретельно не обшукали бандити цю машину. Поліція виявила в салоні чек із супермаркету, що завалився кудись, причому клієнт розплатився банківською картою. По карті встановили власника, і до банди потягнувся ланцюжок... Звідси випливає висновок: ймовірно, до моменту подій в Княжичах поліція знала складу банди поіменно, в тому числі – колишніх правоохоронців, рівень їх підготовки. Той же Касьян – досвідчений оперативник, хороший організатор, пристойно володіє зброєю. Можливо, до банди навіть запровадили "крота", тому і знали про підготовлюваний напад на будинок в Княжичах. Не виключено, що поліція тому і відкрила такий шалений вогонь на поразку, бо боялася професійної "відповіді".

Відомо, що поліція охорони затримала розвідників, пройшовши по їхніх слідах від розкритого в жилому будинку вікна. Були невиразні повідомлення, що, мовляв, до будинку заглядали невідомі, можливо, бандити; спрацювала сигналізація, ось охорона і приїхала. Але, швидше за все, вважають експерти, до будинку заходили не бандити, а ті ж розвідники. Є версія, що це були "установники", тобто представники служби у МВС, які займаються негласним проникненням до будівлі і установкою там відео- і аудіоапаратури. Ось їх-то, за їхніми ж слідами, і знайшли охоронці. Втім, інший експерт вважає, що таке навряд чи могло статися, оскільки негласне проникнення завжди заздалегідь узгоджується з різними зацікавленими службами, тією ж охороною, щоб на час проникнення відключити сигналізацію. Але це якщо все офіційно і як годиться. Якщо ж мала місце самодіяльність розшуку або розвідки, то все може бути...

Як відомо, нещодавно в.о. голови Нацполіції Вадим Троян заявив, що загиблі в машині співробітники відомства були розстріляні всі однією людиною. І ця людина мертва, додав Троян. Очевидно, мався на увазі керівник групи КОРД Віталій Валецький. У зв'язку з цим наше джерело припускає, що розстріл поліцейської машини міг бути спровокований. Тобто співробітник КОРДу, який стояв поруч, був спочатку поранений пострілом якийсь "третьої сили": не охороною і не розшуком. І тоді спецназівець, не розібравши, звідки стріляли, відкрив ураганний вогонь по машині охорони. І сам був убитий. Кому це все треба було, залишається гадати...

Визнається всіма погана координація дій різних груп правоохоронців, на думку експертів, могла бути посилена секретністю операції із затримання банди (нагадаємо, столичні оперативники діяли на території області, а це "не їх земля"). Як розповіло джерело, якщо воно посилало своїх оперів до іншого регіону, воно ставило до відома тамтешніх колег про кількість людей, машин і зброї, але місця проведення операції не розкривало. Щоправда, за бажанням, колега з іншого регіону міг неформально поцікавитися, що і як, і отримати відповідь, хоча тут все залежить від рівня взаємної довіри. Стосовно дій поліції охорони, то вона ніколи не ставить негласні служби до відома про свої дії: спрацювала сигналізація, ось і приїхали, а до карного розшуку або розвідки при цьому не телефонують. Але при виникненні нештатної ситуації всі групи правоохоронців повинні були довести до відома своїх керівників, а у тих повинні бути канали взаємного зв'язку для "розрулювання" проблеми. Однак замість цього пролунали постріли...

Княжичі. Поліція працює на місці загибелі своїх колег.