Ганна Ковпак
Редакторка Складно дається вивчення мов, погано запам'ятовується і сприймається нова інформація. Здається, ніби з роками мозку все складніше засвоювати щось нове. Але, як показали останні дослідження в психології і нейробіології, наш мозок і в 30, 50 або 90 років може продовжувати вчитися. А зусилля по освоєнню нової дисципліни з лишком компенсуються підвищенням інтелектуального рівня.
Про те, як навчитися чому завгодно в будь-якому віці, знає The Point і публікує практичні поради.
Теорія про "старіючий розум"
Песимістичний погляд на здатності розуму дорослої людини можна простежити до древніх греків. У своєму трактаті De Memoria et Reminiscentia Аристотель порівнював людську пам'ять з восковою дощечкою. На початку життя наш "віск" гарячий і податливий, але з часом він остигає і стає занадто жорстким і крихким, щоб формувати нові враження. В результаті наша пам'ять страждає.
Пізніше, через тисячоліття, вчені повторили цю точку зору. Нейрофізіологи навіть стали застосовувати слово, яке описує адаптивність мозку – нейропластічність. Вона нагадує той самий ковкий віск, про який говорив Аристотель. І з віком велика частина цієї пластичності поступово втрачається. Зокрема, дитинство вважали "критичним періодом" для формування базових вражень і знань про світ. До кінця цього періоду схеми роботи мозку починають сповільнюватися, що ускладнює освоєння багатьох складних навичок.
Переконливі докази цієї теорії ґрунтувалися на прикладах людей, які вчили другу мову. Маленькі діти, які приїжджали з сім'ями в нову країну, набагато легше досягали побіжного рівня, ніж, наприклад, їхні старші брати і сестри або батьки.
Але, проаналізувавши дані перепису іммігрантів, Еллен Біалісток з Йоркського університету в Торонто пояснила успіхи дітей тим, що вони просто були занурені в потрібне середовище: у них було більше можливостей оволодіти іноземною мовою за підтримки школи і однокласників. А, крім того, діти менше, ніж дорослі, бояться помилок в процесі навчання.
Руйнування міфу
Олександр Хемон, американський письменник боснійського походження, потрапив з Сараєво в США на початку боснійської війни в 1992 році. Для роботи та життя йому потрібно було продовжувати писати, але головним інструментом, англійською мовою, він не володів. Тоді він з головою занурився в мовне середовище. Протягом трьох років Хемон опублікував свою першу п'єсу в американському журналі, і в кінцевому підсумку його шлях привів до трьох визнаними критиками романів, двох збірників оповідань, книзі автобіографічних есе і стипендії Мак-Артура.
Новознайдена майстерність Хемона була б майже неможливою, якби під вивчення мови відводився виключно "критичний період" – дитинство. Але явна рішучість письменника і ситуація, в якій він опинився, підживлювали його здатність до навчання в дорослому віці.
За загальним визнанням, дітям все ж легше освоїти певні навички, особливо ті, які стосуються сприйняття, наприклад, говорити без акценту. Але цей фактор – не визначальний. Можна безуспішно намагатися заговорити, як носій мови, і все одно стати успішним романістом. Подібний дивовижний прогрес в навчанні можливий в багатьох різних областях, і дорослі часто виявляють, що вони здатні компенсувати деякі недоліки більшою здатністю до аналізу, самоаналізу і дисципліни.
Як освоїти нову інформацію
1. Тренувати свою пам'ять, довіряючи їй частіше
Простий брак впевненості може стати найбільшим бар'єром в навчанні, особливо для старшого покоління. З роками люди все частіше відчувають страх перед загальними когнітивними відхиленнями – наприклад, бояться погіршення пам'яті.
Дослідники Університету Північної Кароліни в Грінсборо показали, що дорослі (60 років і старше) часто недооцінюють силу власної пам'яті, що заважає їм використовувати свої здібності. Вони віддають перевагу більш трудомісткому шляху вирішення завдання, замість того, щоб покладатися на пам'ять.
Учасникам експерименту дали список завдань на обчислення, які періодично повторювалися. Молодші учасники, помітивши це, незабаром почали згадувати і записувати свої попередні відповіді, в той час як їх більш дорослі колеги все одно кожен раз виконували обчислення з нуля. Вони володіли своєю пам'яттю, просто вважали за краще не покладатися на неї.
Ця звичка може обмежувати у багатьох повсякденних діях. Наприклад, змушувати користуватися GPS під час водіння, навіть якщо маршрут відомий, або покроково слідувати рецепту, замість того, щоб намагатися самостійно відтворити всі знайомі кроки. Зрештою, подібна недовіра може стати пророцтвом, що самореалізується: наші властивості пам'яті поступово знижуються, якщо їх не використовувати.
Потрібно частіше отримувати зворотний зв'язок про свою роботу, підтверджувати, як була точна пам'ять в потрібний момент. Це спонукає частіше покладатися на свої спогади, і в результаті розвивати ще краще здатності зробити це. Пробийте психологічні бар'єри на шляху до навчання, і незабаром ви побачите, які переваги це дає – в тому числі і більш гострий розум.
2. Переключитися з мети навчання – на процес
Не важливо, скільки вам років і чому ви хотіли б навчитися – сам процес навчання допоможе вдосконалити пам'ять і здатність до навчання в подальшому.
200 учасників ще одного експерименту розділили на групи. Кожній дали програму різних занять: потрібно було займатися 15 годин на тиждень протягом трьох місяців. Деяким потрібно було освоїти нові навички, наприклад, цифрову фотозйомку, що могло б кинути виклик їх довготривалій пам'яті і увазі. Інші отримали більш пасивні завдання, такі як прослуховування класичної музики, рішення кросвордів або поїздки до місцевих визначних пам'яток. На початку і в кінці експерименту учасники пройшли тест на пам'ять.
Результати показали, що значно поліпшили свої показники лише ті люди, які відкривали нову для себе сферу. Наприклад, 76% фотографів показали більш високий бал у другому тесті на пам'ять. Мозкове сканування показало, що це відбилося на тривалих змінах в областях, що відповідають за увагу і концентрацію. Активне проведення часу привело до більш ефективної активності мозку – подібної до тієї, яку можна було б спостерігати в молодому віці.
У той же час пасивні дії, такі як прослуховування музики, не привели до яких-небудь змін в мозку. Важливо також відзначити, що ефект від експерименту протримався більше року після того, як учасники завершили курс навчання.
Як підкреслюють дослідники, жодне популярне комп'ютерне "мозкове тренування" не може так вплинути на роботу мозку, як освоєння нового хобі або області знань. І це стає ще одним доказом, чому процес навчання повинен супроводжувати нас протягом усього життя.
3. Робити вибір на користь незнайомого
Коли ми говоримо про вивчення чогось нового, то, як правило, маємо на увазі сфери, суміжні з тими, які вже добре знаємо. Але як би не було страшно згорнути на невивчену доріжку, це коштує витрачених зусиль.
Важливим моментом у тренуванні своїх навичок до навчання є вибір чогось, що вимагає тривалої і активної розумової роботи. Це завдання має кидати виклик вам особисто. Якщо ви піаніст, то зможете отримати більше переваг від вивчення нової мови, ніж від іншого музичного інструменту. Якщо ви художник, спробуйте зайнятися спортом.
Ви здивуєтеся результатами. Навіть якщо сама сфера не викличе ніякого бажання продовжувати її освоювати, у вас збережеться інтерес до процесу навчання. Вибравши щось інше, ви з більшою ймовірністю досягнете успіхів у вивченні.
Раніше сайт "Сегодня" з'ясовував, як змінити свій підхід до життя і стати щасливим: ТОП-5 надихаючих лекцій TED. Навіть зазнавши невдачі, ми все одно отримуємо нову можливість від життя, і тільки зумівши її розглянути, зможемо домогтися бажаного.
Головні теми