Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь
Головна Сьогоднi

Перший раз в перший клас: поради батькам майбутніх першокласників від дитячого психолога

За словами Світлани Ройз, важливо, щоб перший учитель давав приклад авторитетності, а не авторитарності

<p style="text-align: justify;">Любіть своїх дітей. Фото: pixabay</p>
Любіть своїх дітей. Фото: pixabay

Вік молодших школярів – вік загостреної чутливості. Перехід від дитсадівського милування, відчуття своєї унікальності до шкільної відповідальності і критики – складний для багатьох дітей.

Про це розповіла дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз.

"Перший клас школи, як мінімум, є адаптаційним, який проходить на фізіологічному, емоційному, інтелектуальному і соціальному рівнях розвитку дитини. Під час будь-якого адаптаційного процесу для дитини важливі ресурс, підтримка і авторитет "ведення", адже дитина дуже чутлива і уважна до того, хто стає для нього опорою"- цитує психолога Міністерство освіти і науки України.

За словами Світлани, перший учитель є шкільним "психологічним коконом", який може допомогти зміцнити, проявитися і розкритися потенціалу дитини. Важливо, щоб перший учитель давав приклад авторитетності (поваги, усвідомлення свого місця, емоційної компетентності та зрілості), а не авторитарності (тиску, емоційної оцінки і нав'язування правил).

"Я часто на семінарах нагадую легенду про Мікеланджело і його дивовижну скульптуру Давида: в околицях Флоренції знайшли брилу мармуру, її пропонували різним скульпторам, але вони відмовлялися брати її до роботи, тому що на камені була тріщина. Тільки Мікеланджело взявся за неї. І власне з неї з'явився Давид. Коли скульптора запитали, як йому вдалося створити такий шедевр, він відповів: "Я відсік все зайве"", – навела як приклад Ройз.

За її словами, в кожному з нас, в кожній нашій дитині є всередині цей "досконалий потенціал". Він часто ховається за тим, що ми вважаємо "зайвим". Власне, на цьому потенціалі важливо робити акцент у розвитку і вихованні.

"Коли ми дивимося на людину будь-якого віку, часто звертаємо увагу саме на її "тріщини", "шорсткість", "вибоїни", забуваючи про те, що за всіма цими шарами є її справжній високий потенціал. Можливо, наше завдання – батьків, вчителів , психологів – допомогти дитині зберегти контакт з його потенціалом і допомогти зняти ті прошарки, які вже з'явилися – оцінки, переконання і т.п., від нього відокремлюють", – зазначає Світлана.

Вона розповіла, що коли ми робимо акцент на помилках – акцентуємо увагу на цих "ущелинах". Коли ми звертаємо увагу на успіхи, на реальних досягненнях, на тому, що в дитині або в дорослій людині є цілісним – ми зміцнюємо контакт з потенціалом.

Чому важливо обережно використовувати червону ручку?

Зошит, малюнок, будь-який авторський твір – це продовження внутрішньої території, внутрішнього простору дитини. Тому те, що туди привноситься "ззовні" (редагування, пов'язані з діями або оцінка старанності), часто сприймається нелогічно, а емоційно, іноді як вторгнення на внутрішню територію – і переноситься на самовідчуття, на ставлення до себе самого.

  • У дітей розвивається схильність до так званої "шкільної тривожності" – страху зробити якусь помилку. Чим більше вчитель, батьки, сама дитина фіксуються на помилках (а не на тому, що важливо закріпити в знаннях або те, що вже у неї виходить), тим більше настає страх допустити нову помилку. У такі моменти відключається неокортекс дитини і активується рептильна частина мозку, що відповідає за реакцію на стрес (її називають "бий-біжи-замри") – а не за сприйняття нової інформації. Будь-який розвиток відбувається тільки за умови відчуття безпеки і спокою.
  • Дитині важливо отримувати досвід, тому помилятися – НЕ МОЖНА! Ці знання сприяють розвитку особистості та сприяють розширенню меж її потенціалу. Залежно від психотипу, діти по-різному поводяться: одна дитина може боятися зробити помилку – і це призведе до невротичної напруги; інша з тим, щоб уникнути надмірного напруження, – припинить звертати увагу на помилки.
  • Те, на що звертається більше уваги, активно проявляється і несвідомо використовується. Часто діти несвідомо починають привертати до себе увагу саме "неуспішністю".
  • Кожній дитині (і дорослому) під час засвоєння нового важливо мати опору, ресурс, від якого можна відштовхуватися. Ця опора – успіх, дещо вже засвоєно, те, що вже виходить.
  • Червоний колір сприймається як сигнал світлофора "СТОП", як обмеження і прояв авторитарності. Дитині часто складно перейти до нової дії після того, як вона побачить в зошиті червоне обмеження – оцінку. Продуктивніше використовувати два кольори ручки – червоний і зелений. Зеленим підкреслювати або виділяти те, що зроблено ідеально, червоним те, на що треба звернути увагу. Важливо, щоб зелених відміток було приблизно вдвічі більше, ніж червоних.

Діти дуже адаптивні, вони звикають до будь-якої запропонованої системи. Багато поколінь школярів виросли і стали професіоналами. Питання в тому, наскільки вони залишилися в контакті зі своїм потенціалом, наскільки радісними залишилися їхні шкільні спогади. Шкільний час – це велика частина життя дитини, наскільки висока її самооцінка, наскільки вона сприймає себе успішною і щасливою.

Діти 6-9 років потребують (крім базових – безпеки, любові, розвитку):

Правда, психолог зазначає, що дійсно, такі категорії підходять для дітей будь-якого віку, але для дітей цієї вікової категорії – це особливо важливо.

  • У відчутті приналежності до сім'ї, класу, групи. На питання, які турбують дитину, важливо відповідати, ініціативу – підтримувати, успіхи і починання заохочувати.
  • У підтримці, тому що коли не отримують схвалення або стикаються з поразкою, часто відступають. Всілякі схвалення підтримують самооцінку, стають платформою для подальшого зростання. Але важливо, щоб ми звертали увагу на реальні досягнення, робили акцент на тому, що дитина сама доклала зусиль і отримала задоволення від процесу – і саме тому результат вийшов чудовий. Важливо відчувати різницю між похвалою і підтримкою. Похвала – оцінна, в ній часто звучать слова "хороший/кращий", а підтримка робить акцент на зусиллях дитини. Від похвали діти починають залежати – а підтримка додає їм впевненості та сил, вона важлива і приємна, але не викликає залежності.
  • У спокійному будівництві кордонів, чіткому визначенні правил, зупинці агресії, захисту від троллінгу, проясненні ситуації.
  • В безпеці – фізичній, емоційній, кордонів особистості.
  • В контакті з авторитетом. Дитині цієї вікової категорії потрібний (крім батьків) дорослий друг-наставник. Але важливо пам'ятати, що якщо такий контакт раптово переривається або змінюється тональність, у дитини виникає відчуття, що її зрадили.
  • У довірі. Якщо дитина раптом в особистому контакті ділиться приватною інформацією, важливо дякувати за довіру і зберігати етику довіри.
  • В контролі. Якщо завдання є, його потрібно перевірити. Якщо правило встановлено, за його виконанням потрібно стежити.
  • В неупередженості. Поганих дітей не буває – є діти, яким погано.
  • У грі, можливості грати. Це – можливість зберегти контакт з творчим потенціалом.

Тим часом лікар і кандидат медичних наук розповів, як стати більш зібраним і мотивованим. Навіть якщо вам не хочеться, заплануйте радість – саме так і працює поведінкова активація.

Новини партнерiв

Новини партнерiв