Лось Олена
Катерина Степаненко
редактор По планеті йде рух reuse, яке можна перекласти з англійської як "повторне використання". Існує безліч прикладів, коли з чогось, здавалося б, непотрібного виготовляють корисні речі. Наприклад, модним трендом стали сумки, зшиті з рекламних банерів, взуття, виготовлене з відпрацьованих шин, і навіть житло зі скляних пляшок. На жаль, в Україні такі приклади поки що поодинокі. І тим цінніше зустріти людину, яка знайшла свою нішу і не тільки робить щось корисне з непридатних матеріалів, а й заробляє на цьому. Про такий бізнес ми поговорили зі Світланою Терешенко з Чернігова, яка шиє і продає сумки, рюкзаки, торби для походів в магазин і клатчі, зроблені з ношених джинсів і чоловічих сорочок.
З ЧОГО ВСЕ ПОЧИНАЛОСЬ
У Світлани немає спеціальної освіти, хоча привчити до шиття її намагалися з самого дитинства. Тітка-кравчиня часто просила допомогти: щось підшити, приметать, відпрасувати, але в той момент інтересу у дівчинки не було. Вона до цих пір не вміє шити одяг, хоча проводить за швейною машиною дні і ночі безперервно. "Перша машинка у мене з'явилася в дитинстві – дідусь її виграв в лотерею. Я якось спокійно до цього поставилася – думала, краще б ляльку подарували. Стояла вона у вигляді тумбочки довгі роки незатребуваною, хоча рукоділля і було в моєму житті завжди: я вишивала, в'язала і мріяла про джинсового сумці. Те, що купувалося на ринку, зазвичай було з неякісною тонкою підкладкою, блискавками, які відразу ламалися, не з такими, як хотілося, кишенями тощо. І ось років сім тому я зняла зі швейної машинки вазон з алое і, до ладу не розуміючи, як користуватися цим агрегатом, пошила собі з старих джинсів сумку мрії. А там ще одну і ще, вже для подруг і друзів", – згадує Світлана. Потім зважилася почати продавати. "У перший раз було дуже страшно. Я не професіонал і все роблю за натхненням, тому боялася, що клієнтам не сподобається, але покупці залишилися задоволені: я завжди намагаюся шити якісно".
Перший час Світлана поєднувала хобі з основною роботою і шила у вихідні і після роботи . Зізнається , що день на роботі тягнувся довго , і весь час вона думала тільки про те , щоб повернутися додому і зайнятися улюбленим хобі . А два роки тому вона вирішила піти у вільне плавання з капіталом в 10 доларів . Так її улюблене заняття перетворилося в єдине джерело доходу .
ПОЛЮВАННЯ В СЕКОНД-ХЕНДІ
Всі необхідні матеріали Світлана купує в секонд – хенді . Основа її сумок – джинси , принти з старих футболок , а для підкладки використовуються чоловічі сорочки . Зараз покупки в таких магазинах – дороге задоволення , тому " донорів " ( так майстриня називає речі , які трансформуються в її шедеври ) вибирає в дні , коли ціни там падають . Правда , якщо щось запало в душу , то за ціною не постоїть .
Вкладення в роботу виходять істотними – крім самих штанів, доводиться купувати нитки (моток – близько 200 грн), голки (ламаються вони часто, пробиваючи щільну джинсу), фурнітуру (ціни на хороші блискавки і заклепки стартують від 20-30 грн). Також для роботи дівчина докупила оверлок і ручну швейну машину. Вимоги до речей, які стануть сумками, досить серйозні, особливо до якості тканини – вона повинна бути міцною, без плям і дірок. "Мені щастить: дуже часто в секонді трапляються нові джинси, які просто довго пролежали на складі. Шкіряні ремені доводиться замовляти окремо. Іноді вдається знайти поясний ремінь в "Б/Утіках", який потім буде служити ручкою для сумки", – розповідає про особливості полювання на матеріали Світлана.
З однієї пари джинсів , як правило , виходить одна сумка . Хоча буває , що задумка може зажадати і 2-3 пари . Складність також в тому , що джинси – це не відріз тканини , а чотири клапті , з яких потрібно викроїти необхідне . Одна сумка шиється близько трьох днів , тому при всьому бажанні Світла не може робити більше десяти моделей на місяць .
ПРИНТИ З ФУТБОЛОК
Всі сумки дуже різні, повторів не буває. Іноді ідеї народжуються з принта на футболці, іноді – з побаченої десь моделі. "Сумки з принтами з'явилися тоді, коли я не стрималася і купила в секонді дуже поношену футболку "котячого" розміру – мене дуже зачепив малюнок. Носити футболку було неможливо, і я придумала варіант сумки з таким зображенням. Це виключно декор, але для сумки він повинен бути щільним. Я два роки билася над вирішенням завдання, як тонку футболку ущільнити так, щоб малюнок зберігся, а сумка залишалася міцною і тримала форму", – пишається Світлана. Фотографії принтів вона складає в окрему папку на своїй сторінці в "Фейсбуці", щоб клієнти вибрали вподобані варіанти.
ТОРГІВЕЛЬНІ МАЙДАНЧИКИ
Зшити гарну річ – половина справи: треба ще знайти покупця. Майстриня перепробувала багато і реальних, і віртуальних майданчиків для продажу своїх творінь. Зупинилася на двох: у неї є своя сторінка в соцмережі, де вона показує новинки, спілкується з клієнтами, розповідає про пригоди вже "усиновлених" сумок, а також профіль на міжнародному сайті продажів хендмейду Etsy. Були й інші варіанти: "Я пробувала виставляти свої речі на багатьох українських сайтах для продажу рукоділля, але це замкнуте коло – там сидять лише майстри, які пишуть одне одному компліменти, але нічого не купують. Цціни у мене високі, і я намагаюся виходити за кордон – мої сумки носять в Америці, Італії, Польщі. Але більшість клієнтів все-таки українці".
ПРО РОБОТУ З КЛІЄНТАМИ
Під час спілкування в соцмережі майстриня промовляє з клієнтом колір , малюнок і модель сумки . Потім йде попередній пошив , і тільки повністю переконавшись , що клієнту все подобається , Світлана її відшиває . Вона стверджує , що саме клієнти кидають їй виклик і допомагають розвиватися – комусь потрібен рюкзак , а кому – то – маленький клатч : весь час доводиться вчитися робити щось нове . " Більшість клієнтів стали мені друзями , – розповідає Світлана . – Замовляють уже на подарунки друзям і рідним – це дуже тішить самолюбство " .
ЧОГО ЦЕ КОШТУЄ
Свою працю і талант дизайнер поважає, тому і ціни на її сумки за українськими мірками досить високі. Така позиція прийшла з часом. "Коли я тільки починала, то не вміла калькулювати свою роботу. І досвідчені майстрині давали "цінні поради" на кшталт "порахуй вартість матеріалів і помнож на два". А оскільки у мене не дуже дорогі матеріали, але вкладена маса сил і праці, мені було прикро віддавати їх практично задарма. Наприклад, є шматок матерії і блискавка – її можна вшити п'ятьма різними способами. При цьому абияк або дуже якісно. Я вкладаю багато сил, терпіння і часу в свою роботу – і вважаю, що це все має гідно оплачуватися, що і підтверджують мої клієнти. Мене радує, що люди в Україні почали розуміти цінність речей, зроблених спеціально для тебе, та ще й таких, які не шкодять планеті", – пояснює свою цінову політику Світлана. В середньому одна її сумка коштує 1 тис. грн, а невеликий клатч – близько 500 грн.
Головні теми