Біологи визначили, як мурахи шукають дорогу додому

Мурахи можуть оцінювати пройдену відстань без допомоги внутрішнього крокоміру, спираючись тільки на зір, – встановили вчені з Інституту нейробіології Університету Ульма в Німеччині.

Мурахи-бігунки (лат. Cataglyphis), що мешкають в африканських пустелях і степах і іноді звані "фаетончики", мають вражаючі здібності до навігації і використовують інтегрування по шляху для оцінки пройденого відстані і точного розрахунку траєкторії руху. Це допомагає їм завжди повертатися в гніздо найкоротшим шляхом після довгих блукань по пустелі в пошуках їжі.

Раніше було відомо, що у літаючих перетинчастокрилих (бджіл і ос) широко поширений оптичний спосіб оцінки відстаней. Мурахи знаходяться з ними в близькому еволюційному спорідненості, однак відокремити зорову навігацію від простого підрахунку власних кроків експериментально раніше не вдавалося.

Для вирішення цієї проблеми вчені використовували мурах-фуражирів того ж виду, які часто переносять на собі мурах-робітників між декількома мурашниками сім'ї (такий тип мурашників властивий виду Cataglyphis bicolor). Хоча робочі під час такого транспортування орієнтуються тільки на зір, їм вдавалося знайти зворотну дорогу.

Однак якщо очі перенесених мурах були чимось прикриті під час шляху назад, вони не могли перетворити отриману раніше візуальну інформацію в кількість кроків, щоб повернутися в стартову точку.

Ці дані показують, що крокомір і зорова система оцінки дистанції у мурах-бігунків не пов'язані між собою, працюють незалежно і дублюють функції один одного.