Станція Cassini наблизиться до супутника Сатурна, Енцелада, що вважаэться зараз головним кандидатом на можливість позаземного життя, на найближчу в історії космічних досліджень відстань. Про це повідомляється на сайті НАСА.
Станція 28 жовтня 2015 року повинна пролетіти над південним полюсом Енцелада на висоті 48 кілометрів. Очікується, що в цей момент Cassini пройде крізь шлейф часток, що покидають підлідний океан супутника Сатурна, і вивчить їх.
Раніше станція не досліджувала Енцелад на настільки близькій відстані. Вчені сподіваються в ході прольоту вивчити вміст у викидах молекулярного водню і органічних сполук, а також отримати непрямі дані про умови в підлідному океані супутника Сатурна.
Планетологів цікавить геометрія викидів кріовулканів – чи відбуваються виверження стовбуроподібно вгору або ж вони формують звивисті структури. Це дозволить вченим зрозуміти розподіл матерії всередині підлідного океану.
Як відзначають планетологи, наукові інструменти Cassini не призначені для пошуку життя. Частково це пов'язано з тим, що в ході місії Cassini-Huygens до Сатурна і Титана – іншого його супутника – про незвичайні властивості Енцелада науці відомо не було.
Зараз встановлено, що під крижаною поверхнею Енцелада є океан. Ймовірно – по всьому супутнику Сатурна, а не тільки в якійсь його частині (наприклад, на північному полюсі).
Хімічний склад викидів із кріовулканів супутника сприятливий для зародження і розвитку життя, а всередині океану, по всій видимості, гідротермальна активність нагріває воду до 90 градусів за Цельсієм. Природа цієї активності вченим поки не ясна.
Як показало комп'ютерне моделювання, у воді супутника Сатурна приблизно такий же зміст кухонної солі, як і в земній океані. Там багато соди і високий рівень лужності (показник pH досягає 12).
Схожі на океан Енцелада умови існують в озері Моно в Каліфорнії. У водоймі багато солі та соди, риби там немає. Зате є незвичайні організми, зокрема бактерії GFAJ-1, що живуть і при смертельній для інших організмів концентрації миш'яку.
Енцелад – шостий за розміром супутник Сатурна. Його відкрив в 1789 році Вільям Гершель. Навколо планети супутник обертається за 32,9 години. Радіус Енцелада приблизно в 25, а маса – в 200 000 разів менше, ніж у Землі.
У Енцелада розріджена атмосфера, а під водяною мантією – тверде силікатне ядро. Поверхня на півночі покрита кратерами, на півдні їх набагато менше (там спостерігаються незвичайні тріщинні утворення).
Енцелад вважається найбільш перспективним з погляду виявлення неземного життя в Сонячній системі. Як зазначив дослідник Крістофер Гляйн, Енцелад – "все більш ймовірний кандидат на роль другого джерела життя (після Землі – ред.) в Сонячній системі".
У грудні 2015 року Cassini наблизиться до Енцелада на відстань 4999 кілометрів. Після цього станція до кінця 2017 року повинна зробити кілька прольотів поблизу інших супутників Сатурна (зокрема, невеликих Дафніса, Телесто і Епіметея) на відстані не більше 50000 кілометрів.
Всього під час своєї останньої місії (іменованої Grand Finale) з кінця 2016 до кінця 2017 року станція Cassini виконає кілька прольотів в просторі між кільцями Сатурна і дослідить регулярні атмосферні зміни газового гіганта.
Місія Cassini-Huygens призначена для дослідження Сатурна, його кілець і найбільшого супутника планети – Титана. Станція запущена 15 жовтня 1997 року з мису Канаверал у Флориді, 1 липня 2004 року вийшла на орбіту Сатурна. 25 грудня 2004 року від супутника відокремився зонд Huygens, який 14 січні 2005-го висадився на поверхні Титану.
Сучасні місії НАСА та ЄКА не передбачають в найближче десятиліття відправку космічних апаратів далі орбіти Юпітера. Так, в 2016 році до нього повинна підлетіти станція Juno (Jupiter Polar Orbiter), а в середині 2020-х років до Європи (супутнику Юпітера) відправиться місія з неофіційною назвою Europa Clipper.
Головні теми