Вчені з'ясували, що наприкінці VI тис. до н.е. люди вважали собак членами своєї сім'ї: господарі не тільки годували своїх вихованців тією ж їжею, якою харчувалися самі, але і ховали їх з дотриманням посмертних обрядів. Детальніше з дослідженням можна ознайомитися в Тhe Journal of Anthropological Archaelogy.
Об'єктом вивчення дослідників стали поховання, що відносяться до періоду китойської культури, яка була поширена на південному узбережжі Байкалу в епоху неоліту, тобто в кінці VI — середині V тис. до н. е. Вчені з'ясували, що вже в той час люди ставилися до своїх собак, як до членів родини. Аналіз останків людей і тварин показав: і ті, й інші були заражені одним і тим же видом кишкового паразита — солітером. Це означає, що господарі і їхні вихованці їли одну і ту ж їжу.
Більше того, археологам вдалося встановити, що іноді після смерті собаки його могилу розташовували поруч з могилою господаря і клали туди прикраси — наприклад, намисто із зубів оленя, а також знаряддя праці. На думку авторів дослідження, це говорить про те, що люди ставилися до своїх домашніх тварин, як до членів родини, ще кілька тисячоліть тому.
Головні теми