В середині 19-го століття в штаті Пенсільванія з'явилося поселення, побудоване навколо двох відкритих шахт, в яких добували антрацитове вугілля. Воно отримало назву Сентрейлія.
Незабаром кількість шахт зросла до п'яти – тунелі проходили в безпосередній близькості від міста. До 1890 року в містечку жили вже майже три тисячі осіб, більшість з яких так чи інакше були пов'язані з видобутком вугілля.
Поселення розвивалося, але 1929 року в США стався біржовий крах, який призвів до початку Великої депресії. Через це шахти Сентрейлії довелося закрити на невизначений термін. Деякі шахтарі продовжували видобувати вугілля нелегально, щоб якось прогодувати родини. Згодом місто почало занепадати.
Пожежа до Дня пам'яті
Ніхто точно не знає, як почався підземна пожежа. Прихильники теорій змови говорили про плани таємного уряду, прихильники релігійних теорій – про конфлікт влади і місцевої церкви. Також висловлювалися думки, що місто загорілося через невдалий запуск феєрверків на 4 липня.
Найправдоподібніша теорія пов'язана зі святкуванням Дня пам'яті в США 28 травня 1962 року. Її ж дотримується Департамент захисту навколишнього середовища. Для очищення Сентрейлії від смороду міська адміністрація найняла декілька пожежників: ті повинні були спалити сміття на звалищі, розташованому на руїнах однієї з шахт. У штаті Пенсільванія це було незаконним, але влада хотіла краще підготуватися до національного свята.
27 травня пожежники так і зробили: підпалили все сміття, щоб прибрати сморід. Проблеми почалися під час гасіння – вогонь ніяк не гас.
Пожежа швидко поширилася мережею тунелів під містом, і городяни вже не могли зупинити її. Близько року пожежні стримували результат своєї помилки самостійно.
1963 року влада звернулася за допомогою до Управління з безпеки і охорони праці на шахтах. Ті запропонували зробити траншею і вивести вогонь, але адміністрація не змогла покрити її вартість в 4,5 мільйона доларів. На той момент вся Сентрейлія оцінювалася в 500 тисяч доларів. Місто залишилося наодинці з загрозою.
Евакуація
З кожним роком жителі все виразніше розуміли, що живуть над великою пожежею. Городяни скаржилися на головний біль і задуху, овочі в городах горіли, а обігрівачі взимку стали не потрібні. З початку 1970-х люди стали поступово залишати Сентрейлію.
1979 року власник місцевої заправної станції перевірив температуру підземних резервуарів і побачив на термометрі 78 градусів. Він негайно прибрав з них паливо і кинув АЗС. Незабаром її знесли – це була перша помітна "жертва" палаючого міста. Потім асфальт на шосе почав тріскатися, а з-під землі періодично з'являлися гейзери.
1981 році через підземної пожежі ледь не загинув 12-річний Тодд Домбовскі – на задньому дворі будинку з'явилася майже 50-метрова воронка, від падіння до якої хлопчика врятував старший брат. Тести біля воронки, що виявилася шахтою, яка обвалилася, показали смертельний рівень чадного газу.
Інцидент привернув увагу журналістів: про Сентрейлію писали статті і знімали репортажі ЗМІ по всій країні. По всьому місту з'явилися попереджувальні таблички, а співробітники різних департаментів США проводили заміри температур і рівня хімікатів. По всьому місту пробурили понад дві тисячі свердловин, щоб знизити тиск.
Фінал
Згодом всі зрозуміли, що місто приречене. Влада штату запропонувала викупити землю і будинки у жителів, а городян переселити до іншого місця. До 1992 року цей процес завершився: тисяча осіб вирушила подалі від палаючої Сентрейлії, більше 500 будинків знесли.
Не всі виїхали з рідних земель, але місто практично повністю спорожніло. Залишилося тільки кладовище, кілька будинків і церква, яка практично не постраждала. 2002 року поштова служба США забрала у Сентрейлії індекс. Переселення обійшлося в 42 мільйони доларів – майже в десять разів більше, ніж прокладка траншеї в 1960-х.
Зараз місто складається з потрісканого шосе і випаленої землі навколо. Вугілля під землею досі горить: за даними Accuweather, воно згасне само приблизно через 250 років. До цього часу відвідувачі Сентрейлії відчуватимуть тепло під ногами.
"Місто-привид" стало популярним місцем для туристів. Вони змалювали майже всю безпечну ділянку траси графіті. 2017 року групі добровольців довелося їздити до Сентрейлії, щоб прибирати за відвідувачами сміття.
Незважаючи на різнокольорові малюнки, велика частина міста досі виглядає похмуро. Журналіст Девід Декок, який присвятив поселенню десятки статей, зазначив, що з кожним роком місце в штаті Пенсільванія все складніше впізнати.
"Ви бачите дороги в нікуди. Лінії електропередач, які тягнуться пустельними вулицями. Залишки колишнього міста. Райони, що залишилися порожніми після знесення будинків, тепер заросли деревами і травою. Думаю, через 50 років залишиться небагато доказів того, що колись в Сентрейлії жили люди", – написав він.
Місто залишилося в поп-культурі: сценарист екранізації відеогри "Сайлент Хілл" Роджер Ейвері зізнавався, що під час створення образу міста надихався саме Сентрейлією.
Нагадаємо, раніше ми обговорювали пожежників у спідницях: як дівчата впоралися з чоловічою роботою.
Також нещодавно в історичному центрі Києва сталася пожежа.
Про те, чому фатальні пожежі охопили Україну, дивіться на відео нижче:
Головні теми