Олена Вус
нічний редактор Міжнародний колектив геофізиків вперше виявив прямий доказ наявності водомістких рідин у верхньому шарі нижньої мантії на рекордній глибині — близько тисячі кілометрів від поверхні Землі. Дослідження опубліковане в журналі Lithos, коротко про нього повідомляє New Scientist.
Вчені проаналізували алмаз, який приблизно 90 мільйонів років тому був викинутий на поверхню Землі поблизу річки Сан-Луїс в сучасній Бразилії в результаті виверження вулкана. Мінерал мав включення, які потрапили в нього при його формуванні і були виявлені інфрачервоною мікроскопією.
Вкраплення в алмазі виявилися пов'язані з присутністю гідроксильних іонів, які, швидше за все, потрапили в мінерал разом з водою. Детальні дослідження включень дозволили визначити їх хімічний склад. Виявилося, що в більшості своїй вони складаються з феррипериклаза (магнезіовюстит), з якого складається приблизно п'ята частина мінеральної фази нижньої, тобто розташованої на глибині 660-2900 кілометрів, мантії Землі.
Феррипериклаз складається з оксидів заліза і магнію, а також може, при надвисоких тисках і температурах, характерних для нижньої мантії, поглинати в себе хром, алюміній і титан. Між тим, цих додаткових включень у мінералі не було виявлено, що дозволило авторам зробити висновок, що алмаз виник на глибині близько тисячі кілометрів.
Дослідження вчених важливо для пояснення походження води на планеті. Автори відзначають, що вони отримали перші в світі прямі докази наявності води в настільки глибокому шарі мантії.
Раніше фахівці, вивчивши коматиїт і олівін, показали, що на глибині 410-660 кілометрів під поверхнею Землі існує законсервований океан архейського періоду (віком 2,7 мільярда років), обсяг якого в рази перевищує розміри Світового океану. Їхні висновки підтвердила робота колег, які також досліджували гідратовані мінерали, зокрема брусит.
Головні теми