Євген Опанасенко
редактор розділу Техно Космічний корабель NASA "Вояджер-2" (Voyager-2) вийшов за межі геліосфери – величезного міхура заряджених частинок, який Сонце формує навколо себе. Сталося це ще минулого року 5 листопада 2018 року, більш ніж через 6 років після того, як "брат-близнюк" зонда "Вояджер-1" зробив те ж саме. Дослідники сподівалися на "Вояджер-2", який розкрив би таємниці міжзоряного простору. Вчені протягом року отримували дані з космічного апарату і опублікували приголомшливі результати своїх досліджень в журналі Nature Astronomy.
Дивіться також у сюжеті про те, як відрізнити космічне тіло від звичайного каменю:
Отримані дані виявилися повні сюрпризів. Наприклад, "Вояджер-2" відкрив геліопаузу на відстані 119 астрономічних одиниць від Сонця, яка виявилася ближче, ніж її фіксував "Вояджер-1", що проходив цю межу на відстані 121,6 а.о шістьма роками раніше. Подібна різниця спантеличила дослідників, які назвали її "дуже дивною". Дослідник проекту "Вояджер" Ед Стоун з Каліфорнійського технологічного інституту в Пасадені пояснив динамізм сонячного міхура так, немов "геліосфера жива і дихає".
Вимірювання міжзоряного магнітного поля "Вояджером-2" також інтригують. За словами Леонарда Бурлага з Центру космічних польотів імені Годдарда NASA в Меріленді, перед перетином цій галузі "Вояджером-1" в 2012 році команда очікувала помітних відмінностей в напрямку магнітного поля за межами геліосфери. Але космічний апарат виявив, що міжзоряне поле було в значній мірі вирівняне з полем геліосфери, що і підтвердив "Вояджер-2". Так що це реальне явище, а не випадковий збіг. Однак ця аномалія породила лише нові питання.
"Повинен бути якийсь процес, що викликає вирівнювання магнітного поля. І його поки ми не можемо пояснити", – прокоментував Леонард Бурлага.
Водночас були виявлені й інші відмінності, про які повідомляють обидва зонди. Наприклад, апаратура "Вояджер-1" виявила, що швидкість сонячного вітру, потоку заряджених частинок від Сонця, які "роздувають" геліосферу, впала майже до нуля поблизу геліопаузи. Але дані з "Вояджера-2" показали протилежну картину – сильні потоки сонячного вітру не вщухали майже до самого переходу. Місце, де перетинав кордон "Вояджер-2" передбачає більш плавну і тонку геліопаузу, ніж в місці перетину "Вояджер-1", хоча обидва космічних кораблі перетнули кордон менш ніж за добу.
Стосовно самого міжзоряного простору, то сукупність отриманих даних з "Вояджера-2" дозволила скласти картину космічної "прибережної смуги", де закінчується вплив Сонця. Як виявилося, міжзоряне середовище містить плазму, тільки більш холодну і щільну, ніж геліосфера, і сильне космічне випромінювання.
Нагадаємо, що раніше планета Сатурн встановила новий рекорд в Сонячній системі. Також з дня на день у Сонячній системі очікують виверження супервулкану.
Головні теми