До сих пір вчені вважали , що чорна , або " натуральна " віспа – це дуже старий вірус , від якого помирали ще давньоєгипетські фараони . Однак нове дослідження тканин муміфікованої дитини , виявленої в склепі XVII століття , змусило їх переглянути свою точку зору , – передає "Популярна Механіка".
Стародавні шрами на обличчях єгипетських мумій, вже давно були для вчених головним доказом того, що епідемія віспи бушувала ще в стародавньому Єгипті більше 3000 років тому. Однак нове дослідження вірусної ДНК, витягнутої з дитячої мумії XVII століття – найстаріший з вірусних зразків на сьогоднішній день – дозволило припустити, що смертоносний штам віспи виник порівняно недавно. Якщо аналіз наукового групи буде підтверджено, то це "переверне більшість сучасних уявлень про один з найбільш сумно відомих патогенів в історії людства", говорить історик Кайл Харпер з Оклахомського університету, який не брав участі в дослідженні.
Команда, яка проводила вивчення вірусу, почала свою роботу зовсім випадково. Дослідники з Литви та Фінляндії сподівалися зібрати зразки ДНК куди більш складного вірусу з тканин муміфікованих останків маленької дитини, знайденої в середині XVII століття в склепі Домініканської церкви Святого духа в Вільнюсі. Дитина не мала ніяких видимих слідів віспи, але коли вчені послали зразок в лабораторію Хендрік Пойнар в Університеті Макмастера в Гамільтоні, Канада, доктор Анна Дагган виявила великий сюрприз. Зразок був багатий зразками вірусу, що викликає чорну (натуральну) віспу, як повідомляє команда дослідників в журналі Current Biology. Велика кількість вірусу дозволила їм відтворити високоякісну копію геному інфекції, і вперше в ролі прототипу виступав настільки старий вірус. Потрібно відзначити, що найбільш древніми збудниками, з яких вдалося частково секвенувати ДНК, були збудники чуми, що бушувала близько 1600 років тому.
Вчених здивувало те, що ДНК старого вірусу, взята з мумії, багато в чому схожа на сучасні штами вірусу натуральної віспи, в тому числі і деякими мутаціями, які дозволили припустити, що вони тісно пов'язані. У підсумку дослідники побудували генеалогічне древо з 49 сучасних штамів і одного стародавнього предка, після чого простежили зворотний хід їх еволюції від сучасності в минуле, до того вірусу, який виник приблизно між 1530 і тисячі шістсот п'ятьдесят-чотири роками.
Цей тимчасово проміжок дивний тим, що його відокремлює від вірусу, знайденого в мумії, приблизно через сторіччя, в той час як династія фараонів на той час вже давно лежала в мавзолеї. Це час набагато перевершує терміни інших епідемій, які вважали наслідком чорної віспи через характерні висипання на шкірі, наприклад так звана Антонієва чума або гнойнікока віспа, знайдені на останках в Китаї, датуються IV століттям. Вчені тепер вважають, що ці люди страждали не від віспи, а від вітрянки або кору, а може бути причиною їх смерті був інший, згодом вимерлий штам вірусу.
Але де ж переховувався той новий, смертельний штам вірусу чорної віспи, вражав людей в XVI і XVII століттях? Одна з версій свідчить, що він міг жити в домашніх тваринах, а вже від них передавався людині. З іншого боку, летальність вказує на те, що саме в організмі людини вірус мутував таким чином, щоб найбільш ефективно впливати на людей. Таким чином, якщо його джерелом і були тварини, то, найімовірніше, було повторне зараження.
Головні теми