До дня народження Булгакова: навіщо маленький Михайло 41 раз подивився оперу "Фауст" і кому належало його серце

Письменник Олексій Курилко і журналіст Анастасія Білоусова обговорюють тонкощі класичної літератури . У день 125 – річчя від дня народження Булгакова ми розбиралися , чи є " Майстер і Маргарита " Євангелієм від сатани і кого ж насправді любив Михайло Опанасович.

Михайло Булгаков

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

У сім'ї Булгакових панував авторитет знання і повне презирство до невігластва . Свою першу розповідь "Пригода Світлани " Михайло написав в 7 років , а в 8 прочитав " Собор Паризької Богоматері " Гюго і міг його цитувати . Ще дитиною він переглянув оперу " Фауст " 41 раз . Його явно приваблювало все містичне . Якось він зізнався старшій сестрі : " Я не вірю в Бога ! Але це секрет ! "

А. Б.:"Думаю, Булгаков – щасливчик. Адже кожен, називаючи його прізвище, одразу згадує роман "Майстер і Маргарита", який був головним в його житті. Мені здається, краще нагороди немає – думаю, Булгаков саме цього і хотів. У моєму світі інтелігентна людина – це як мінімум те, хто зможе продовжити фразу "Свіжість буває одна", або "Ніколи нічого не просіть", або "Цегла просто так ніколи нікому не голову не падає". Вони лежать в основі мого пострадянського світогляду. І, думаю, я не одна така. Перш мені здавалося, що в "Майстрі" можна знайти відповіді на всі свої питання ".

О. К.: "Щасливчиком" Булгаков став тільки після смерті, як це часто і трапляється з геніями в нашому "найкращому зі світів". І став він ним далеко не відразу! Перша публікація "західного роману" відбулася лише через чверть століття після смерті автора. Та й то завдяки воістину диявольській наполегливості третьої дружини Булгакова і за сприяння зусиль таких радянських корифеїв від літератури, як Костянтин Симонов, Олександр Твардовський, Павло Попов, Сергій Єрмолінський. Та й вийшов роман в скороченому варіанті, з численними вирваними "ланцюговою" цензурою шматками тексту. Але і в такому, подертому вигляді роман миттєво підкорив читачів, які знаються на справжній літературі ".

Письменник Олексій Курилко.

Журналіст Анастасія Білоусова.

РУКОПИСИ ТАКИ ГОРЯТЬ

А. Б.:"Мені мама розповідала , що вони переписували роман " Майстер і Маргарита " від руки , передруковували через копірку і читали ночами , тому що навіть за читання могли посадити . А адже це були вже 70-і!".

О. К.: "Це й не дивно. Булгаков писав роман 12 років, а коли перед його смертю Олена Сергіївна побачила, що Михайло Опанасович в страшному хвилюванні намагається щось сказати, але не може, серце підказало їй, що мова може йти тільки про роман. Тоді вона присягнулася чоловікові, що особисто доб'ється того, щоб головна праця всього його життя була опублікована. Почувши це, Булгаков заспокоївся, кивнув і кілька разів слабким голосом повторив: "Щоб знали ... ЩОБ ЗНАЛИ!". Це означає тільки одне: своїм твором Булгаков хотів сказати щось важливе, щось особливо потрібне і сакральне. Але це важливе і сакральне, швидше за все, було не на поверхні, воно було приховано ...".

На злочин не йдіть ніколи . Доживіть до старості з чистими руками .

А. Б.:"Однак , Олексій , чим старше я стаю , тим більше мене це бентежить . Я раптом відкрила для себе Євангеліє і з жахом зрозуміла , що Ісус – ну зовсім не Ієшуа . А щоб твоє життя змінилося , таки треба навчитися просити і стукати в закриті двері . Так як " самі " тобі нічого не принесуть , а якщо і принесуть , то вже точно не те , що тобі потрібно . І що рукописи все ж горять . Або що правду говорити зовсім не легко і не приємно . Часом це те ж саме , що нанести людині смертельний удар".

О. К.: "Анастасія! Те, що роман набагато глибший, ніж здається на перший погляд, ясно всім, хто вміє аналізувати багатоскладні конструкції літературних шедеврів. Саме тому про цей роман стільки суперечок, і кожна мисляча індивідуум і аналітик бачить в ньому щось своє, те, чого не помічають інші. Це стосується наведених тобою цитат, і не тільки їх. Якщо до них підходити буквально, то вони, безумовно, не здатні протистояти звичайної логіки. Рукописи, дійсно, ще як горять! Не тільки Гоголь, але і сам Булгаков демонстрували це неодноразово. Найперший варіант роману про диявола, як зізнався Булгаков у листі Сталіну, він спалив на початку тридцятих років. Правду говорити нелегко і не так вже приємно, якщо той, кому ти її говориш, слабкий, дурний або немічний. Говорити правду нелегко і тоді, коли ти або твої близькі можуть постраждати через сказане тобою. Іншими словами, важливий контекст. А якщо ти сам текст сприймаєш як носій якогось прихованого підтексту, то змінюється і твоє ставлення до нього .

Біда в тому, що раніше ти читала роман Булгакова, як і більшість пересічних читачів – поверхнево. Ти вірила тому, що було написано. Ти ставилася до слів роману, як до слів, які писалися хорошою людиною, надзвичайно обдарованою, яка багато страждала. Саме таким і був Михайло Опанасович. Незважаючи на явну абсурдність віри в те, що головну працю його життя опублікують, він наполегливо продовжує працювати над кожним рядком до останніх своїх днів. Взагалі нині стало модно Булгакова критикувати, а його роман трактувати у вельми непривабливому світлі ".

КНИГА-ПЕРЕВЕРТЕНЬ

А. Б.:"Особливо якщо дивитися на роман не тільки з радянської точки зору і "духу сталінського часу", але і з християнської! Тут, як то кажуть, є де розгулятися, особливо тлумачним священникам, які знають канони православ'я. Знаючим, що дід Булгакова були священником і взагалі письменник виховувався в прекрасній і християнськи "підкованій" сім'ї. Саме в такій сім'ї міг вирости геній, який знає, чому людина вище ангелів, хто такий сатана і які його звички. Знає, що буде, якщо хрест замінити на "дошки": адже в романі немає слова "хрест" – основи всього, за чим приходив Христос. Виписуючи настільки "чесний" образ диявола, якого такі, як я, навіть починають цитувати, він стає до лав "відступників від віри". І якщо для нас, мирян, це мало що значить, то в духовному світі це, м'яко кажучи, величезний проступок. Саме таким відступником був Денниця – кращий з херувимів Божих. Тому "Майстер" – книга непроста в духовному сенсі. Це книга-перевертень, яка сіє сумнів. І сіє геніально" .

Досить погнати людину під пострілами , і вона перетворюється в мудрого вовка.

О. К.: "Анастасія! Ти ж знаєш, що і саме Євангеліє можна розуміти і пояснювати по-різному. Звідси стільки різних конфесій, звідси стільки різних течій однієї віри і стільки суперечок між віруючими, хоча Святе Слово у них одне. Почитала б ти ще рецензію Володимира Дунаєва – заслуженого філолога, професора православної Московської духовної академії. Саме він запевняє, що книга Михайла Опанасовича є Євангеліє від диявола: "Недарма так дбайливо маскував Булгаков справжній зміст, глибинний сенс свого роману, розважаючи увагу читача побічними подробицями. Темна містика твори поза волею і свідомості проникає в душу людини, і хто візьметься обчислити можливі руйнування, які можуть бути в ній тим зроблені ?".

А. Б.: "Минулого разу в " Літвітальні " ми згадали , що прототипом Івана Бездомного міг бути Володимир Сосюра , тільки чомусь російські критики цього впритул не помічають".

О. К.: "Бездомний – персонаж збірний , втім , як і більшість персонажів роману . Але Булгаков міг використовувати той факт , що одного разу Сосюру привезли з Харкова до Москви для лікування в кращій клініці для душевнохворих , і вели його з вокзалу так само , як і Бездомного – в кальсонах , розкудланого , з підбитим оком ... А через деякий час наш поет втікає з клініки і йде в Будинок спілки письменників босим".

ГОЛОВНІ ЖІНКИ ПИСЬМЕННИКА

А. Б.:"Для мене Майстер і Маргарита були прикладом справжнього кохання . Поширена версія , що прототипом Маргарити була остання дружина автора , яку він жартома називав відьмою . Взагалі , як думаєш , кого зі своїх дружин Булгаков насправді любив?"

О. К.: "Тут, Анастасія, все складно. Першу дружину Тасю Булгаков дуже любив, але в якийсь момент "переріс" і саму Тасю, і любов до неї. За роки Громадянської війни, переборовши наркотичну залежність і перехворівши тифом, він виріс, змужнів, мріяв стати великим письменником, а Тася продовжувала любити того веселого, безтурботного, палкого Мішу. Вони розлучилися, майже мирно. Кажуть, перед самою смертю він просив знайти і привезти до нього Тасю, але, на жаль, зробити це не вдалося. Із другою дружиною вони годинами говорили про літературу, приймали гостей, їздили відпочивати, відвідували світські вечора. Любов Євгенівна знайомила його з потрібними людьми. Вона була чарівна, мила і сексуальна. Але потім почався період невдач, цькування в газетах. Вона просила його написати революційну річ, а він відмовлявся. Бути дружиною геніального невдахи їй не хотілося, і вони розлучилися. А ось Олена Сергіївна, третя дружина, заради Булгакова кинула чоловіка, що успішно будував кар'єру воєначальника, батька двох її дітей, що обожнює її. Вона, як і Маргарита, пішла до бідного майстра, чиє життя явно йшло під укіс, і жила з ним, незважаючи на загрозу стати дружиною ворога народу. Жила з тим, хто постійно перебував на межі нервового зриву, боявся смерті і відкритого простору. Олена Сергіївна дала слово, що він помре у неї на руках, присягнулася видати його роман. Немає жертви страшнішої і масштабнішої від цієї. А ось Булгаков служив Літературі, яка була для нього понад усе, власне життя і навіть кохання ".

Марго . З серіалу Бортко.

МАЙСТЕР: ДРУКАРЬСКА МАШИНКА САТАНИ?

А. Б.:"Про героїв Булгакова досі сперечаються . Одні стверджують , що автор – це Майстер , інші – що це Воланд , тим більше що спочатку книга писалася від його імені . Треті взагалі кажуть , що одного персонажа , який повністю відбив би автора , взагалі немає".

О. К.: "Ми вже говорили, що письменник все життя писав одну велику книгу ... про себе! Всі знають, що Майстер проживає життя, схоже на життя автора. Тільки у Булгакова все ще гірше, аж до арешту, психлікарні та, нарешті, смерті, після якої він вже не розраховує на "світло", а лише на "спокій". Але мало хто знає, що Воланд має безліч звичок Булгакова. Наприклад, він також любив сидіти, підібгавши одну ногу під себе. Напади болю в коліні – теж одна з мук письменника. Але головне: практично всі афоризми, які говорить Воланд, це улюблені фрази самого Булгакова. Ті, хто знав його, запевняли: саме Михайло Опанасович говорив, що не можна ні про що не просити того, хто сильніший або вище тебе, а фраза "хліб другої свіжості" жахливо обурювала його. Словом, я згоден з критиком Лідією Яновською, яка припустила: Воланд – це той, ким міг би бути Булгаков, якби він володів могутністю і владою ".

"МЕДІАТОР" ДИЯВОЛА

А. Б.:"А ось священник Андрій Кураєв взагалі вважає, що Майстер був дуже добре знайомий з Воландом і є його "медіатором", друкарською машинкою. Також він говорить, що Булгаков створив приголомшливий образ сатани, який майже ніколи не бреше, і від того вкрай привабливий. Якщо пам'ятаєш, Воланд приїжджає в Москву вивчати рукописи якогось Герберта Аврілакского. Так ось, цей Герберт був не просто римським Папою з безліччю ворогів. Є легенда, що Герберт продав душу дияволу заради знань, тим самим ставши першим прототипом Фауста, якого обожнював сам Булгаков і дивився 41 разів. З цього Кураєв передбачає, що Воланд – це Мефістофель, а Майстер – Фауст, ретранслятор ідей занепалого ангела. Причому ретранслятор невдалий, що не виправдав "надій", тому на допомогу Воланд дає йому зустріч з Маргаритою, яка не так муза, скільки відьма. Мовляв, коли Воланду потрібно когось сконтактувати, він створює вакуум. Так, Маргарита, як і сам Воланд, з'являється, коли раптом на людних Патріарших ставках і в Арбатському провулку немає нікого. Ця порожнеча нібито і є почерк диявола. Тому роман треба читати обережно ".

ПЛУТАНИНА

О. К.: "Анастасія, може, я тебе здивую, але Андрій Кураєв якраз намагається хоча б частково виправдати письменника. Але, на жаль, робить це не зовсім професійно, часто сам собі суперечачи і плутаючись. Ось сама поміркуй. За Кураєва Ієшуа, створений Майстром, не викликає симпатії у самого письменника, так само як і сам Майстер не герой зовсім і "не дуже-то по серцю Булгакову". Він нібито "розгубив свою душу", а мерзенний, але чарівний сатана "використовує його в якості медіума". А Маргарита – лише "блудлива відьма", яка Майстра не любить, а просто використовує. Відчувається, що Кураєва і самого роздирають протиріччя і що він занадто заглибився в читання чернеток Булгакова .

Йому хочеться довести, що Булгаков був глибоко релігійною людиною, але вимушено приховував це. Проте, головні герої суцільно мерзенні, і сам Булгаков ненавидить їх усіх до єдиного, і вірити його словам не можна. Висновок лекцій Кураєва злегка ідіотський: Булгаков мав намір "зупинити нахабний натиск безбожництва", і сам роман дуже хороший, але "пілатівські глави блюзнірські, і взагалі, хороший не роман, а його чернетки, хоча і вони містять "блюзнірські глави", але задум прекрасний і героїчний. Образ Христа вийшов жалюгідним, Майстра – лукавим, Воланда – тут і до Кураєва не ходи – найгірший. Питається, чому ж тоді Булгаков – хороший і роман – чудовий? Але якщо, Анастасія, ти запитаєш про це Кураєва, все почнеться по колу: Булгаков хороший, і роман його не так уже й поганий, але там відбувається гидота ... ".

СТАЛІН, МАСОНИ І КО

А. Б.:"Але висновок Кураєва все ж позитивний: навіть стверджуючи силу диявола , автор мимоволі підводить читача до думки , що якщо він є , то Бог є тим більше".

О. К.: "У цьому питанні більш конкретний критик Володимир Дунаєв. Він стверджує, що "Майстер і Маргарита" жахливий, антирелігійний, його потрібно заборонити, спалити і роман, і пам'ять про нього, оскільки це Євангеліє від сатани. Критик Дмитро Биков вважає роман геніальним, але аморальним, а Булгакова критикує за те, що той нібито стільки років писав і переписував свій роман заради Сталіна. Ще є думки, що роман був написаний про Максима Горького, або що це "замовлення" масонів. Але всі ці трактування не вірні спочатку. Щоб зрозуміти роман, треба знати не менше, ніж Булгаков. Треба мати різнобічні знання, розуміти той час і ту задачу, яку ставив перед собою автор, який витратив дюжину років на написання шедевра ХХ століття. Михайло Булгаков – справжній геній. А творіння генія частенько не розуміють не тільки сучасники, а й нащадки ".

"Майстер і Маргарита". Роман складається з " клікабельних " місць – гіперпосилань і " порожнечі, що говорить".

ТРИ "ЗУСТРІЧІ" З ГОГОЛЕМ

А. Б.:"Олексій! У своєму радіовиставі про Булгакова ти висувати теорію , що ключову " містичну " роль в житті Булгакова зіграв Гоголь . Чому саме він?".

О. К.: "Гоголь був одним з найулюбленіших письменників Булгакова, якого він називав вчителем. Перший раз Гоголь "з'явився" перед ним в київському будинку на Андріївському узвозі після того, як перша дружина, Тася, вколола йому замість морфію дистильовану воду, а той у відповідь погрожував самогубством. Вночі Гоголь увійшов в кімнату Булгакова, схилився над його ліжком і, дивлячись в очі, погрозив пальцем. Після того випадку він вирішує позбутися від наркотичної залежності, що йому вдається ціною нелюдських зусиль. Другий раз письменник "зустрівся" з Гоголем 10 років по тому, вже в Москві, напівживий від голоду. Перш ніж зникнути, Гоголь знову пильно дивиться Булгакову в очі, вказуючи пальцем на один з будинків. Саме там незабаром письменник познайомиться з Оленою Шиловською, своєю третьою дружиною. Третя "зустріч" з Гоголем сталася, коли письменник працював над постановкою "Мертвих душ". Вночі, уві сні, до нього в квартиру вривається Гоголь і кричить: "Що це означає?!". Булгаков виправдовується за невдачі і раптом вимовляє дивну фразу: "Вчителю, Вкрий мене своєю гранітною шинеллю". Після цих слів Микола Васильович відкланявся і зник. Таємний сенс цього прохання відкриється лише його вдові. На могилі Булгакова довго не стояв пам'ятник. Одного разу в цвинтарній майстерні Олена Сергіївна побачила дивний надгробок. Майстри сказали, що це старий надгробок "Голгофа" з могили Гоголя. Вдова попросила поставити цю "гранітну шинель" на могилу її чоловіка. Через деякий час їй приснився Михайло Опанасович: він вклонився їй і тихо вийшов ".

Вважав Гоголя вчителем.