Шкільна Анна
Народний артист Станіслав Боклан розповів "Сегодня" про те, чому став тренером гумористичного шоу, і що спільного у "Ліги сміху" з сексом.
Цього року на фестиваль "Ліги сміху" приїхала рекордна кількість команд – 190, з 69 міст і 7 країн. Головне нововведення четвертого сезону – поява в тренерських кріслах нових суддів. Цього року вибиратимуть найвеселіших і жартуватимуть разом з ними на сцені актор Станіслав Боклан, хореограф Влад Яма, співачка Надя Дорофєєва, актор Євген Кошовий і шоумен Юрій Ткач. Нагадаємо, раніше тренерами проекту були Олена Кравець, Юрій Горбунов, Потап, Антон Лірник і Сергій Сивохо. З попереднього складу журі залишилися лише співачка Оля Полякова і телеведучий Ігор Ласточкін.
- Станіславе, розкажіть, хто і як вам запропонував взяти участь в проекті "Ліга сміху"?
- Історично так склалося, що бажання народу озвучується зазвичай конкретною людиною. В даному випадку цією людиною став Володимир Олександрович Зеленський. Жартую, звісно. А якщо серйозно, то наприкінці минулого року він мені запропонував поміркувати одну гру. Я спробував, і мені сподобалося. Але, як буде далі, не знаю: дуже сподіваюся, що "все буде добре".
- Яка у вас була перша реакція, коли Зеленський запропонував вам стати тренером на постійній основі?
- Швидше подив. Потім я згадав, що в проекті є Ігор Ласточкін, який вже пройшов три сезони і виглядає цілком нормально. За цей час він не помер, тому і я можу ризикнути...
- Попередні сезони проекту ви дивилися?
- Звісно. Взагалі все, чим займається студія "Квартал 95", мені цікаво. Але, звісно, це сталося вже після знайомства з людьми з цієї компанії. Можу вам сказати, це дві різні речі – дивитися "Лігу сміху" по телевізору і самому стати частиною цього проекту. Я на власному прикладі вже відчув різницю. Це як з сексом – одна справа дивитися на нього на екрані, а інше – пробувати самому. Мені сподобалося сидіти в кріслі і робити розумне обличчя. А якщо говорити серйозно, то я боюся одного – виявитися непотрібним. Мені б не хотілося просто сидіти і протирати штани в кріслі. Хихикати і не приймати в цьому активної участі. До "Ліги сміху" я прийшов, щоб хлопцям у чомусь стати в нагоді.
- З усіма тренерами були раніше знайомі?
- Я захоплювався людиною на прізвище Яма, а тепер, нарешті, з ним познайомився. При першому ж знайомстві з Ігорем Ласточкіним висловив йому своє захоплення з приводу робіт, які бачив раніше. Добре, що вони не чують те, що я зараз про них говорю (насправді і Ігор, і Влад також були присутні в гримерці. – Авт.), але я завжди радію здібностям і таланту інших людей. У мене є це якість. Так-так, у мене навіть немає білої заздрості.
- Які команди хочете собі взяти?
- Я б дуже хотів працювати з командами, які самі мене виберуть. Адже зсередини команда знає більше, ніж тренер зовні. Але я можу теж помилятися. А взагалі мені всі команди цікаві вектором свого бажання. Мені радісно, що вони хочуть виступати і виходити на сцену.
- На що ви готові в "Лізі сміху"? Спародіювати поп-зірку, прочитати стендап-монолог?
- Насправді я прийшов сюди не проявляти себе. Знаєте, в передпенсійному віці це вже якось неактуально (сміється). Головна моя мета – допомогти командам. Якщо їм потрібно буде, щоб я став на голову або спародіював Зеленського, наприклад, я постараюся це зробити. Але мені здається, моє завдання – не тішити глядача своєю участю і появою в номерах. Велика справа тренера, як і будь-якого режисера, – це залишитися непоміченим в переможному ході його команди.
- Як збираєтеся поєднувати зйомки в проекті з зайнятістю в театрі і кіно?
- Я про це не думаю. У мене приголомшливий агент, нехай у неї від цього болить голова.
Головні теми