Оксана Ткаченко
Співак Олег Вінник в ексклюзивному інтерв'ю "Сегодня" розповів про народну любов, творчість, посиденьках з мамою, і чому ретельно приховує особисте життя. Ми зустрілися з артистом напередодні 8 березня, перед його концертом у Палаці "Україна". Незабаром Вінник відправляється у всеукраїнський тур, який охопить понад 20 міст.
- Олег, у вас один з найбільш щільних гастрольних графіків серед українських артистів. Ви не раз об'їхали Україну. На концертах впізнаєте обличчя найвідданіших шанувальниць?
- Звичайно, впізнаю – багатьох навіть знаю по імені. Дуже приємно бачити знайомі обличчя в кожному місті. Це круто.
- 8 березня у Вас концерт у Палаці "Україна". Напевно, буде вдвічі приємніше в святковий день отримувати квіти і подарунки від жінок?
- З досвіду попередніх концертів у палаці "Україна", моєї квартири для квітів замало. Що стосується подарунків, то мені вже кажуть, що потрібно робити "музей" (сміється). В один із днів народжень шанувальники намалювали мій портрет на асфальті – малюнок займав близько десятка квадратних метрів. Це зворушило до сліз. Головне, щоб подарунок був щирим.
- Коли ви зрозуміли, що без охорони на концертах вам не обійтися?
- Я б не сказав, що мене підстерігає якась небезпека, але я не можу знати, які люди приходять на мій концерт. Дуже рідко, але іноді приходять такі, що занадто багато випили, іноді агресивно поводяться відносно оточуючих, іноді публіка дуже активно домагається зустрічі зі мною – і щоб не було неприємних ситуацій, потрібна допомога охорони. Охоронці контролюють не тільки мене, а й усіх людей, їх завдання, щоб всі були в порядку.
- Скільки людей вас охороняє?
- Зазвичай шестеро, але на концертах, звичайно більше. Пам'ятаю, неприємний інцидент трапився в Харкові. Сотні дівчат з квітами в залі одночасно встали і почали танцювати, а потім кинулися в напрямку сцени. Звичайно, охорона спробувала їх утримати. Переді мною прохід і я бачу зі сцени, як худорлявий охоронець розставив руки, в спробі стримати натовп, а дівчата намагаються прорватися, їх руки вже на його спині і попі (сміється). І тут одна з них кусає охоронця за мочку вуха. Я чув, як він закричав: "Пацани, на допомогу!" Шанувальниць, звичайно, після цього почали розсаджувати по місцях – сподіваюся, нікого не пом'яли.
- Як вважаєте, в чому секрет вашої популярності?
- Я такий, який є. Я вдячний долі і Господу Богу за те, що він мені дав. Я вільна людина. Свобода, відкритість, в деякому роді незакомплексованість, простота – це все дуже допомагає, але тільки коли це не награно і не вульгарно. Найважливіше – носити в собі щастя. Зазвичай ми шукаємо щастя і любов у комусь, але не в собі самому. Знайти в собі щастя – це і є успіх. Якщо ти розібрався в собі, тоді у тебе все виходить. Звичайно, для цього потрібно багато працювати, думати над усім, аналізувати, вчитися. Необхідний конструктивний підхід. Потрібно розуміти, для чого ти все це робиш, чому співаєш, твориш, навіщо виходиш на сцену, що ти хочеш сказати своїми піснями. Є багато питань, на які потрібно відповісти в першу чергу собі самому.
- Олег, на сцені ви багато рухаєтеся. Як підтримуєте фізичну форму – спорт, дієта?
- Рік або два не було часу на спорт – набрав цілих 10 кілограм! Потім взяв себе в руки, знову почав активно займатися – і поки скинув 7.
- Схудли через гастрольний тур?
- Навпаки, на гастролях набрав вагу. Ненормований графік, адреналін, відсутність здорового харчування, їжа о третій годині ночі. Коли тобі 18-20 років, ти про це навіть і не замислюєшся, а зараз ніби й не їси багато, але тіло все одно набирає вагу. Так що потрібно зупинитися і змусити себе тренуватися. Зараз за допомогою особистого тренера я не даю собі розслабитися. Була пауза, а тепер знову посилено працюю. Увечері – година power-тренування, вранці – бігова доріжка, коли на вулиці потепліє – біг. Я знаю, скільки калорій на день мені потрібно витратити. Пам'ятаю і про правильне харчування, здорова їжа дуже важлива – можна бігати, але при цьому все одно набирати кілограми. Потрібно довіряти професіоналам і не робити все самому. Був час, я накачався – був як Арнольд Шварценеггер – руки не розгиналися!
- У вас є якісь особливі вимоги до організаторів концертів?
- У мене немає ніяких особливих вимог: те, що написано в райдері, має виконуватися. Для того щоб не виконати мій райдер, потрібно дуже сильно постаратися. Я навіть сам його весь не знаю. Знаю, що повинні бути нові, білі рушники – це дуже важливо.
- Олег, ви часто виступаєте на весіллях, корпоративах. Бували прохання від гостей, які вас бентежили?
- Від поцілунків з дружкою доводилося відмовлятися, їй сильно захотілося заміж – довелося відбиватися (посміхається). Не дуже часто, але іноді зустрічаються не зовсім адекватні люди – можуть на сцені потанцювати, можуть під час пісні лізти цілуватися-обніматися, але це нормально: коли людина не надто напідпитку і не агресивна – її можна зрозуміти.
- Що надихає вас на написання нових пісень?
- Абсолютно все. Мені не потрібно стрибати з парашутом для того, щоб написати нову пісню. Я не шукав і не шукаю натхнення. Поки Господь Бог дає, я творю. Потрібно постаратися протримати якомога довше це почуття щастя, насолоди і святості кожного моменту – коли ти прокидаєшся щоранку, а тебе "ковбасить", тобі хочеться жити, творити, ти не можеш сидіти на місці. Якщо в тебе є цей вогонь, якщо він буде все життя горіти – значить, ти будеш все життя працювати і творити. А коли вогонь вже згас або гасне, і ти не можеш нічого зробити, що тоді потрібно гніт підпалити або стусан собі дати?!
- З ким із українських зірок ви підтримуєте дружні стосунки?
- Першою, з ким я познайомився після приїзду в Україну, була Альона Вінницька. Мене тоді взагалі ніхто не знав. Але якщо подумати, сьогодні у мене чудові стосунки з усіма, з ким знайомий з нашого шоу-бізнесу – з Наталею Могилевською, Сашком Пономарьовим, Тонею Матвієнко та багатьма іншими. Часу немає на тісне спілкування, найчастіше зустрічаємося на концертах і зйомках, поспілкувалися – і розбіглися у своїх справах. Але щоб сказати, що з кимось я спілкуюся, а з ким – ні, то це не про мене – я відкрита людина.
- Ви засуджуєте артистів, які їздять з концертами в Росію? Як ставитеся до закликів позбавляти їх звань?
- Ні, нікого ніколи не засуджую – Бог нам всім суддя. Щоб звання дали, для початку його потрібно заслужити. Я взагалі не людина "звань", не для цього я в цьому світі існую. Я говорю не як артист – я міркую з точки зору громадянина. Моя позиція така: я нікуди не їду і працюю в своїй країні. Мене не раз запрошували в Росію з турами, на корпоративи, але я відмовився від усіх пропозицій. Кожен сам вирішує, куди їхати працювати і заробляти. Мені здається, ми, артисти, повинні по-іншому підходити до цього – більше присвячувати часу і сил для того, щоб навколо був мир.
- Деякі артисти дають концерти в зоні бойових дій. Як ви вважаєте, це потрібно робити?
- Я їду туди, куди мене запрошують. До мене на концерти часто приходять військовослужбовці, а в містах-курортах часто бувають хлопці, які проходять реабілітацію. Для мене це дуже важливо – бачити на своїх концертах людей у військовій формі, але піаритися на цьому я не хочу.
- Ви не часто знімаєте кліпи на свої пісні. Це непотрібне вкладення грошей?
- Просто так вийшло. В останні два роки я був дуже зайнятий – і ми не знімали кліпи. А потім зрозуміли, що потрібно. Я ніколи не ставив перед собою завдання, що обов'язково потрібно на ту чи іншу пісню зняти кліп. Ось коли пісня стає справжнім хітом, коли є попит – тоді вже думаємо про це і знімаємо. Однією з моїх ідей було в кліпі "Ніно" використовувати фрагменти старих фільмів, тому що сама пісня в стилістиці 80-х.
- У кліпі ви втілили образ "українського Челентано"
- Так, це все було так задумано. Хоча мене потім і звинувачували в якомусь плагіаті, але для того, щоб звинувачувати в плагіаті, потрібно в цьому розбиратися і бути професіоналом. Я сприймаю конструктивну критику виключно від професіоналів.
- Мама буває на ваших концертах?
- Мама у мене вже старенька. За можливості, звичайно, вона приїжджає. Раз на рік вона, може, і приїжджає на мій концерт, але тільки якщо він поблизу села, де вона живе.
- Вона не страждає від уваги ЗМІ?
- Були дзвінки, журналісти дуже хотіли приїхати – і навіть приїжджали! Хоча я її завжди прошу, нікому нічого не говорити, але вона дуже відкрита і добра людина – так що нею багато разів маніпулювали. Одного разу хотіли приїхати без мого відома – продюсер попередив, що викличе охорону і поліцію. Слава Богу, не наважилися. Мені дуже багато передалося від мами. Вона завжди співала – і зараз, коли зустрічаємося, хоч це і рідко буває, можемо заспівати разом за столом. Пару годинок посидимо, подивимося, один на одного, заспіваємо народні пісні. Для таких людей, як мама, які все життя тяжко працювали, дуже складно тепер на старості відчувати на собі популярність свого сина. Я знаю, що вона п'є валер'янку, коли дивиться концерти і всякі шоу. Буває, дзвонить мені і каже: "Ось це сину набрала цілу купу таблеток – і дивлюся програму. Потім лягаю спати".
- Друга половинка не ревнує вас до прихильниць?
- Мене більше ревнують шанувальники. Рідні і близькі мені люди розуміють, що це моя робота. Вони знають мене не як популярного артиста, а як людину, з якою виросли.
- Чому ви так ретельно приховуєте своє особисте життя?
- Мені здається, важливіше почути людину на сцені, що вона намагається донести. А що у неї відбувається в особистому житті – неважливо. У мене не всі пісні "Волосся пахне весною". Колись я паркувався – і охоронець мені каже: "У вас така пісня є хороша!" Я питаю: "Щастя"? – "Ні, ось ця -" Волосся пахне весною". У мене є ще інші пісні – "Плачуть ікони", "Хто я", "Мати каже правду", "Молитва". Їх досить багато і кожен може їх почути, прислухатися до слів... Я написав пісню – люди її слухають, або танцюють під неї, слухаючи ту ж "Ніно", вони не сидять і не міркують: "А ти знаєш, у Вінника 13-та дитина народилася, я от думаю: яку ж квартиру потрібно для цього?" Навіщо відходити від творчості, від того, що я несу людям в піснях і перемикатися на матеріальне. Думаю, людям не цікаво, якого кольору у мене стіни в спальні. Мені самому це не цікаво – мені важливо, щоб там було затишно, щоб я міг там відпочити. А скільки у мене дітей, скільки дружин і чи є вони взагалі... Ясна річ, комусь це цікаво. Є багато жінок, які бачать свою долю зі мною і так далі, але це миттєво і це все емоції. Можливо, вони просто мріють про схожу і подібну мені людину – і я бажаю, щоб у кожного збулися всі мрії. Я не розповідаю про своє життя, тому що не хочу, щоб мої близькі, мої рідні і кохані люди відповідали за мою професію. Не хочу, щоб хтось їх переслідував або ненавидів. Частина сім'ї живе в Україні. Мені не цікаво показувати, умовно кажучи, мою вагітну дружину, і щоб всі стежили за її животом, як він росте, щоб потім всі разом йшли під пологовий будинок. Хіба це комусь цікаво? А що тоді потрібно робити і показувати завтра? Виросла дитина – все, Вінник став нецікавим? Що далі? Ще когось народити, вбити, з'їсти? Якась незрозуміла гонка.
- Вам пропонували гроші за ексклюзивний матеріал про родину?
- Звичайно. Але хіба можна торгувати сім'єю? Я не хочу заробляти гроші на маніпуляціях з тими, хто знаходиться поруч. Слава Богу, у мене є робота. Мені Бог дає писати пісні, я багато в них вкладаю. Пережити, написати, записати – це непросто. У кожну пісню вкладається частина життя. Щоб я потім ще маніпулював своїми близькими людьми і піддавав їх чомусь? Це якось дешево.
- Що б ви хотіли побажати нашим читачкам в 8-е березня?
- Щасливого спокою. Щоб жінка завжди була спокійна за себе, за свою половинку, за своїх дітей, рідних. Зрештою, жінка – це та людина, яка дає на життя і управляє чоловічими думками, бажаннями, долею...
- А яка жінка могла б підкорити Олега Вінника?
- Та жінка, яка мене чогось навчить. Я дуже ціную це. Мені зараз 43 роки – і я все ще чомусь вчуся, і вдячний цьому. Для мене це показник – коли жінка привносить в твоє життя потрібні тобі емоції і інформацію. Це круто.
Головні теми