Інтерв'ю з Валерієм Харчишиним: "Всі ми колись станемо Бобулами та Зібровами"

— Валерію, 13 і 14 травня ваш колектив дасть у столиці оригінальні концерти — спільно з народним ансамблем. Як народилася ця ідея?

— Це сталося, коли ми спілкувалися з Національним академічним оркестром народних інструментів. Я завжди хотів, щоб українська народна музика зазвучала по-новому — не а-ля "дурні і веселі" або, навпаки, як тужливий стогін. Хотілося, щоб вона звучала інтелігентно, вишукано. Після додавання народних інструментів деякі наші пісні — "Алло", "П'ю з твоїх долонь", "Так мало тут тебе" — нарешті зазвучали по-справжньому, повністю розкрилися. Але при цьому жодна пісня не стала менш драйвовою — все витримано у своєму ритмі. А багато пісень навіть стали звучати як повноцінні саундтреки до фільмів.

— А які саме музичні інструменти будуть задіяні?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Наприклад, у пісні "Фурія" зазвучить волинка. Ще будуть цимбали — такого звучання, як у цього інструменту, ви ніде в світі не знайдете. Так само, як і у бандури — її нічим не замінити, хіба що посадити 46 акустичних гітаристів. Словом, всі класичні народні інструменти будуть в зборі.

— Крім усього іншого, у вас скоро концерт у Варшаві. Як вважаєте, зараз українські артисти більш затребувані за кордоном, ніж раніше?

— Наші колективи виступають за кордоном не так вже й багато. Я чув від багатьох колег, що в цьому сенсі інтерес до українців зовсім не виріс. Те, що нас самих запросили за кордон, з нашою групою трапилося вперше. Мабуть, західні слухачі привідкрили вуха для української музики.

У 90-ті клавішник рок-групи міг купити дві квартири в Києві.

— В Україні можна побачити багато афіш з анонсом концертів українських зірок, тільки епохи дев'яностих — Бобул, Зібров, Білоножко... А як справи з молодими?

— Всі ми колись станемо Іво Бобулами та Пашами Зібровами (сміється). Хоча, можливо, хтось і Міком Джагером. Навіть Ваня Дорн стане колись старим. Рано чи пізно наші діти будуть тикати в нас пальцем і говорити: "Знову ці старі дурні повісили свою афішу!" (Посміхається).

А взагалі зараз все — від попси до важкого року — на піку затребуваності. Навіть маленька прошарок інді, яку раніше й не чутно було, зараз збирає аншлаги в клубах. Людям зараз як ніколи потрібна музика. Подивіться самі: на концертах — повні зали!

— Багато аналітиків кажуть, що Україна зараз знову проходить період 90-х років. Ви зачепили шматок того десятиліття — можете погодитися з подібним твердженням щодо шоу-бізнесу?

— Ні, не можу — тоді не було такої конкуренції, як зараз. Як розповідав наш клавішник Шура, коли він грав в "Скрябіна", то міг на зароблене купити дві квартири в Києві, але, як це буває по молодості, прогуляв ті гроші. Але тоді в Україні були три з половиною групи, які збирали зали. А зараз — колосальна конкуренція, і потрібно бути у формі як ніколи.

— Ми помітили, що на своїй сторінці в соцмережі ви опублікували повідомлення Юрка Юрченка про те, що він нібито емігрує до Канади і просить контакти української діаспори в цій країні. Яка була ваша реакція, коли ви дізналися, що це був жарт?

— Я був дико засмучений і розчарований. Очевидно, Юрко прочитав книгу про піар і вирішив щось звідти взяти. А мені ж написали щонайменше три людини з Канади, які пропонували свою допомогу. Крім цього, я дуже перейнявся і поспівчував йому. А потім бац — він каже, що це був жарт. Невдала якась, Юра, вибач (сміється). Може, він сам потім пошкодував про те повідомленні, як це іноді буває.

Хоча ця ситуація змушує замислитися. Якщо ти будеш сидіти і нічого не робити, а лише стогнати і депрессовать, то, звичайно, не буде ніякого результату. А якщо будеш крутитися, записувати нові пісні та кліпи, то будеш триматися на плаву. Так, може бути якась частина аудиторії відсіється, але кістяк залишиться. Скаржитися, що на рідній землі нічого не виходить, і при цьому не намагатися, безглуздо. Адже Канада або Америка не — там таких, як ти, мільйони.

— Не можемо не запитати про гучну історію з дівчиною-снайпером з "ДНР": раптово в мережі з'явилося ваше спільне фото якраз після того, як дівчину затримала СБУ. Що це за знімок?

— Мій друг на "Фейсбуці" надіслав мені це фото з фразою: "Дивися, цю дівчину пов'язала Служба безпеки, у неї на сторінці в соцмережі я знайшов цю фотографію". Знімок був зроблений після якогось із наших концертів — я ж завжди фотографуюся з прихильницями. Я подумав, що це фото все одно знайдуть і мені доведеться виправдовуватися. Тому вирішив сам опублікувати його у себе на сторінці, щоб не виникало зайвих питань.

Рвані штани на концерті довелося заклеювати скотчем.

— Одного разу ви розповідали, що часто на гастролях щось втрачаєте, забуваєте або плутаєте. Яка найбільш кумедна історія у зв'язку з цим виникала?

— Найчастіше зі мною трапляється одне і те ж — прямо під час концерту або буквально за пару митей до нього у мене рвуться штани. Від цього і в тексті пісні "Париж" є рядок "Хліб ділили, ночі пили і рвали штани". А рветься, знаєте, в найбільш надійному місці — самі розумієте в якому. Останній раз довелося заклеювати всі скотчем (сміється).

А ще частенько з нами відбувається те, що, мабуть, хоч раз, але траплялося з кожним артистом — всілякі падіння. Зі сцени, на сцені, а ще на сцену — був і такий випадок з нашим клавішником Шурою. Вийти в падінні — такого, мені здається, ще ні з ким не траплялося! Ми всі виходили під інструментальне вступ, нормально йшли з-за лаштунків, а Шура зачепився і неймовірно феєрично, прямо як Шовковський біля воріт, вилетів під свою стійку з інструментом. Серйозно, це був справжній політ! Потім він повторив подвиг Матросова — тільки падав вже зі сцени. Під час однієї з пісень він вирішив протягнути мікрофон на стійці публіці, щоб та підспівувала, але стійка за щось зачепилася, потягнула за собою Шуру, і той полетів у публіку. Глядачі, звичайно, оперативно розійшлися, і він, пролетівши метра два, розпластався з мікрофонною стійкою на підлозі.

— Якось ви пішли на досить відвертий крок — роздяглися для фотосесії у чоловічому журналі. Чи можна зробити висновок, що ви схильні до експериментів?

— Я ловлю кайф від того, що можу собі дозволити жити в задоволення і творити те, що не зможуть важливі адвокати та політики. Я відчуваю і люблю цю свободу. Тому я готовий майже на все — крім того, що принесе морально-психологічну травму населенню. Хоча навіть у цьому не впевнений (сміється).

А так — хоч в журналах зніматися, хоч джаз співати, хоч кататися на ковзанах у шоу ... Все це досвід — і це класно! Хоча іноді згадуєш про це, смієшся, думаєш — може, й не варто було цього робити? Наприклад, не варто було мені танцювати (Харчишин брав участь у шоу "Танці з зірками". — Авт.). Одна справа, коли я якось там кострубато смикаю руками-ногами або включаю дурня і виляю задом під час концерту — все це частина мене як артиста. А інше — вийти на паркет і танцювати з партнеркою. Коли я зрозумів, що танці — це зовсім не моє і в мене виходить не так, як хотілося, я спробував дуже негарно з цього "з'їхати": якось я дуже сильно напився і потрапив до лікарні, а продюсерам "1+1" сказав, що я в клініці через старі травм після ДТП. Оскільки лікарська таємниця у нас та ще, доктора приватної клініки тут же "настукали" телеканалу, і мене викрили. Мені просто неймовірно соромно за цей вчинок! Довелося все ж вийти на паркет, вивчити якийсь контемп. І знаєте, дуже класно вийшло! Але, повторюся, мені соромно за ту історію. Слава Богу, мої діти ще не в тому віці, щоб читати газети (сміється).