Кінопрем'єри тижня: Пітт і його війна з німцями і вампіри проти перевертнів

"Шпигуни-союзники", США, 2016

Рік 1942-ий. Диверсант Макс (Бред Пітт) перебуває у французькому Марокко, щоб взяти участь в усуненні нового німецького посла. Його напарником стає агент Опору француженка Маріанн (Маріон Котійяр). Загалом, історія їх знайомства була на рідкість романтичною: блондинисті німці, люті автоматні черги і стовпи вогню до небес... Ну як тут не захопитися один одним? Тим більше що він – самотній, і вона теж. Далі все пішло за накатаною схемою: одруження, народження дитини. Проте рік потому керівицтво раптом повідомляє Максу, що Маріанн – не та, за кого себе видає. Що вона – глибоко законспірована німецька шпигунка! І якщо ці звинувачення підтвердяться, Макс повинен буде власноруч вбити дружину (мовляв, сам її привів, сам і усувай). Тепер Макс не знає у що, а головне – кому, можна вірити...

В оригіналі картина режисера Роберта Земекіса ("Форрест Гамп") називається Allied. Масло масляна назва "Шпигуни-союзники" – креатив вже наших прокатників. Звучить це словесне нагромадження приблизно як "Льотчики-водопровідники" або "Шпигуни-мормони" – головне, щоб інтригувало!

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Сам фільм – не шедевр. Про такі кажуть: "На один раз – не більше". Головна його проблема – він безбожно провисає. Судіть самі – головна інтрига картини: так шпигунка Маріанна чи ні? Але до цього питання досвідчений Земекіс йде, як караван у пустелі – вельми неспішно. Відчуття, що його взагалі це мало хвилює. Куди цікавіше режисерові детально відтворити Марокко 40-х – з усією його ретроекзотикою. А ще показати, як герої поступово закохуються. І це при тому, що між акторами немає ніякої хімії – ну ні крапельки! Вони емоційні так само, як холодильник на кухні і вішалка в передпокої. Всьому цьому присвячена перша половина фільму. Плюс трошки екшену – бий фашистів! До речі, стрілянина по німчурі вийшла якась... коміксна. У тих же "Безславних виродках" це було зроблено куди веселіше і тонше.

А ось коли справа доходить (нарешті) до найважливішого, екранного часу залишається вже не так вже й багато. І починається банальне "галопом по європах" – затиснення сюжету. Макс бігає і судорожно намагається відшукати людей, які знають правду про його благовірну. А ще, вже вибачте мене, але у Пітта в картині обличчя не геройського диверсанта, а чоловіка, який боїться, що зараз прийде його Анжеліна Джолі (з усіма дітьми) і почне вимагати аліменти! Сумно ...

Сам фільм – це не історія божевільної війни, і людей в ній. А так – весела прогулянка у вечірніх нарядах і стрілянина по елегантних чоловіках в ефектних фраках і формі. Чесно кажучи, в "Індіані Джонсі" Стівена Спілберга і то більше правди життя було.

"Інший світ: Війни крові", США, 2016

Це вже п'ята частина вампірської саги "Інший світ". Перша, яка зробила тендітну актрису Кейт Бекінсейл повноцінною героїнею бойовика, вийшла в уже далекому 2003 році. При бюджеті в $ 22 млн фільм зібрав тоді в світовому прокаті $ 95 млн. Кожна наступна частина впевнено нарощувала збори (і при цьому збирала все більше і більше критики – заслуженої!).

СЮЖЕТ. Як сказав один глядач: "Так кому тут потрібен сюжет? Ми йдемо дивитися на те, як затягнута в латекс Бекінсейл поливає свинцевим дощем різнокаліберних тварюк – вампірів, ліканів, перевертнів та іншу гидоту. А ті в свою чергу всіляко намагаються її вкусити – дістатися до її ніжного горла". У новій частині все те ж саме плюс глобальний махач вампірів і перевертнів, що напали на древній замок кровососів. Доведеться "Дракулі" звернутися за допомогою – до кого б ви думали? Правильно – до Селени, героїні Бекінсейл.

НЕ ТРЕБА БУЛО. Минулі кілька частин були до остраху нудні і нецікаві, а екшен – понурий і невинахідливий. На екрані панує суцільне мерехтіння камер, а самій актрисі шалено нудно зображати з себе воїна в штанцях в обтяжку. В її очах замість люті плескаються тільки нулики від чергового отриманого чека. І це продовження, на жаль, виключенням не стало: непотрібне продовження саги, яка зжила себе.