Віталій Андронік
Провідний оглядач Головна мета наставництва – розширити кругозір дитини і підготувати до життя за межами інтернату. За статистикою, протягом перших п'яти років самостійного життя кожен сьомий виходець із інтернату намагається покінчити з життям самогубством, а кожен другий скоює злочин і лише один із сотні здобуває вищу освіту. Експерти відзначають, така ситуація склалася через те, що в дитбудинку дитина має всі умови для життя, а після інтернату залишається сам на сам з реальним світом. Нещодавно в Україні прийняли закон про наставництво. Кожен українець може допомогти дитині з дитбудинку увійти в доросле життя і вибрати правильний шлях, не усиновляючи його. Як стати наставником і другом для сироти в експертів, психологів і перших наставників дізнавався сайт "Сегодня.ua".
Що таке наставництво
Наставництво – це нематеріальний спосіб допомоги дітям-сиротам. Наставник для дитини – дорослий друг, який допомагає отримати соціальні навички, зорієнтуватися в майбутню професію і просто є позитивним прикладом. Сам процес означає особисте і регулярне спілкування з дитиною. На сьогодні в Україні в інтернатах перебуває 104 тис. дітей. За даними Уповноваженого Президента України з прав дітей Миколи Кулеби, вихованці інтернатів в 30 разів більше схильні до алкоголізму, в 100 разів частіше отримують судимість і в 45 разів частіше залишаються безробітними саме через ізольованість від зовнішнього світу.
"Ці діти травмовані складними життєвими обставинами, а система, яка годує й одягає, не може повноцінно підготувати їх до самостійного дорослого життя. Тому проходить час, і їхні діти часто також потрапляють в інтернати", – говорить Микола Кулеба.
Через ізольованість інтернату від зовнішнього світу більшу частину часу дитина проводить серед дітей та вихователів у схожих умовах. Тому в майбутньому йому складно будувати відносини з іншими людьми. За словами експертів, наставництво дає можливість дитині контактувати із зовнішнім світом і взаємодіяти з ним.
"Дитині потрібні приклади моделей поведінки в різних ситуаціях, які він бере в навколишньому просторі. Що більше цих моделей буде, то швидше і краще дитина адаптується до соціуму. У розширенні цього діапазону і допомагає наставник", – говорить головний спеціаліст Київського міського центру соцслужб для сім'ї, дітей та молоді Любов Лоріашвілі.
Наставництво як проект у тестовому режимі в Україні працює вже сім років під егідою організації "Одна надія", в основному на території Київської області. За цей час наставники з'явилися в 1330 сиріт. Після прийняття закону проект масштабується на всю Україну.
"Я – людина, на яку вони завжди можуть покластися"
Раніше Денис Бандурко допомагав встати на ноги людям із наркозалежністю і судимістю. Але в один момент зрозумів – людині важливіше допомагати на етапі формування – в дитинстві. У 2014 році він приєднався до проекту "Одна надія" і став наставником для трьох підлітків – 15-річного Сашка, 14-річного Паші і 16-річного Юри, переселенця з Луганської області.
"Я весь час хотів допомагати людям, до цього я допомагав більш старшим – наркозалежним та ув'язненим. Потім я зрозумів: потрібно таким людям допомагати ще до настання такого етапу в житті – в дитинстві, поки це легше зробити. Таким чином, я перемкнув свою увагу на дітей, щоб допомогти їм, поки вони формуються, допомогти визначитися в житті", – розповідає він.
Спершу Денис Бандурко взяв під наставництво Сашу, але виявилося, що в інтернаті також є його брат Павло, а пізніше до них приєднався і їхній друг Юра. За словами чоловіка, головне завдання – просто бути поруч, допомогти і порадити в потрібний момент. Єдина велика проблема, з якою зіткнувся наставник за два роки – залежність підлітків від комп'ютерних ігор. "При першій-ліпшій можливості вони намагалися сховатися і грати на комп'ютері або телефоні. Ми говорили з ними на тему залежності від наркотиків, алкоголю та інших її видах на прикладі комп'ютерної залежності", – говорить Денис Бандурко.
"У них є тільки один вихователь на багато людей, тобто, у них немає прив'язки до дорослого, підтримки якого потребують діти. Тому для них я – людина, на яку вони завжди можуть покластися, завжди можуть мені зателефонувати, щоб відчувати себе спокійно і захищено. Ми разом розвиваємо навички для самостійного життя в дорослому світі. Ми говоримо про всі сфери, починаючи від гігієни, уроків і до того, щоб навчитися приймати рішення, нести відповідальність за них. Загалом, все те, що повинні дати батьки, але проходить повз них", – додає наставник.
З хлопцями Денис бачиться кожні вихідні. У вільний час складається з двох частин: спільного відпочинку та обговорення різних тем, практичні заняття для формування навичок, які можуть стати в нагоді в житті. "Я бачу, що мені вдалося стати для них другом. Діти бачать цю любов, вони рано чи пізно відгукуються. Ми дружимо і листуємося, бачимося, гуляємо, разом ходимо до церкви", – говорить він.
"Наставництво на мене вплинуло: я зрозумів, для того, щоб бути наставником, потрібно бути досить зрілим. Ти просто служиш і не чекаєш якоїсь подяки. Це такий односторонній прояв любові, а любов у відповідь може не відразу прийти. Важливо налаштуватися на хвилю служителя для дітей, оскільки вони або поранені, або не можуть відразу оцінити те, що ти для них робиш. Вони не розуміють, що це якісь тимчасові витрати, фінансові, що ти чимось жертвуєш: роботою, вихідним і так далі. У своєму віці вони цього не оцінять, тому цього не варто чекати", – зазначає Денис Бандурко.
"Ми отримуємо один від одного тепло"
Ольга Тулімова – наставник вже вдруге. Влітку минулого року її першою вихованкою стала 17-річна Аня. За словами наставниці, у дівчинки були проблеми з вибором подальшої професії, вона не знала, куди поступати і що її чекає за стінами дитбудинку. Крім того, їй було складно спілкуватися з людьми через закритість і дитячі психологічні травми.
"Зараз у Ані своя сім'я, є робота. Ми продовжуємо спілкуватися. Вона знає, що завжди може зі мною поговорити і зустрітися", – говорить вона.
Ольга допомогла сироті підготуватися і вступити до коледжу, а також пройти курси манікюру ще до випуску з інтернату. Завдяки спілкуванню з Ольгою Аня стала більш відкритою і перестала боятися випуску з дитбудинку. Після першого досвіду наставництва жінка вирішила взяти вихованцем 9-річного Колю. Разом із хлопчиком вона бачиться щотижня і кілька разів на місяць забирає до себе на ночівлю додому.
"У 2015 році я зацікавилася проектом "Одна надія" і зараз я наставник у Колі, до цього була Анечка. Я думаю, ми отримуємо від один одного тепло. Насправді, кожна людина сама наповнює своє життя. Добро, яке я можу комусь принести – воно важливе в моєму житті. Ми зустрічаємося один-два рази на тиждень, як правило, це вихідний – ми плануємо, куди будемо йти. Буває, ми ставимо собі завдання, які ми хочемо досягти", – говорить наставниця.
За словами хлопчика, з Ольгою у них ніколи не було конфліктів, він їй повністю довіряє. "Я відчуваю, що це мій друг і наставник. Я можу поділитися з нею своїми таємницями. Ми відразу стали друзями, я познайомився з її чоловіком Вадимом. Я бачу, що Оля хоче зробити щось для людини і робить це з радістю. Я вибрав її, тому що було цікаво, що буде, якщо вона буде моїм наставником. Я не шкодую, я вибрав її, бо вона ласкава і може підтримати. З Олею ми жодного разу не сварилися", – розповів Коля.
Як стати наставником
Наставництво не є усиновленням, відповідальними за дитину залишається держава і дитячий заклад. Відповідно до закону, наставником може стати кожен повнолітній громадянин України, який пройшов консультацію в Центрі соціальних служб і курс підготовки. Для того, щоб стати наставником, можна заповнити анкету на сайті "Одна надія" або зателефонувати за номером 044 359 07 00. Також можна звернутися в місцеві органи Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Після консультації та проходження тренінгу дають рекомендацію, з якою можна звернутися до дитячого закладу. З цієї рекомендації директор інтернату може запропонувати дитину, якій можна допомогти найбільш ефективно. При цьому між директором, Центром соціальних служб і наставником укладається договір про наставництво.
"Не кожен може стати наставником, є обов'язковий відбір, який передбачає прийняття заявки, збір всіх документів, консультація з психологом, навчання. Після навчання фахівці визначать, чи зможе людина дійсно допомогти дитині", – говорить керівниця проекту наставництва "Одна надія" Тетяна Йордан.
За її словами, людина, яка хоче стати наставником, повинна володіти трьома характеристиками. Перше, – розуміти, що наставництво – це справа серйозна, яке може тривати кілька років. Друге, – необхідно бути готовим спілкуватися з дитиною регулярно, мінімум раз на тиждень. І третє, це гнучкість – під дитину доведеться підлаштовуватися і приймати такою, яка вона є.
Для того, щоб бути наставником, не треба обов'язково мати своїх дітей або сім'ю або фінансове становище. Головне – бажання допомогти дитині-сироті. "Не має значення навіть статус в суспільстві, у нас є власник мережі ресторанів, є сантехнік, який прекрасний наставник двох дітей. Ні ваш дохід, ні квартира не має значення. Ви повинні просто допомогти дитині. У кожної людини є свій життєвий досвід. Його важливо передати", – говорить Тетяна Йордан.
До чого потрібно бути готовим наставнику
Весь процес наставництва проходить під консультацією фахівців і психологів. При виникненні проблеми наставник завжди може звернутися за консультацією. Варто зазначити, що наставництво контролюється з боку Центру соцслужб і служби у справах дітей. Психолог і керівник тренінгового центру проекту наставництва "Одна Надія" Вікторія Андросова зазначає, що наставник повинен бути готовий віддавати свій час і досвід, щоб допомогти сироті.
"Потрібно буде віддавати час, сили, знання, свій досвід. Іноді те, чого не хочеться віддавати, а можливо, свої переживання. Без щирості важко побудувати довірчі відносини. Тому настає момент, коли ти починаєш ділитися вже частиною свого особистого життя зі своїм вихованцем", – говорить вона.
На чотириденних тренінгах наставника навчать, як знайти спільну мову з дитиною і зав'язати довірчі відносини. Також фахівці готують дитину до того, що у нього буде наставник, пояснюючи, що наставник – не мама і не тато.
"Як бути і другом і наставником – це те чого ми вчимо на тренінгу протягом чотирьох днів, але якщо в двох словах: потрібно просто прийняти цю дитину таким, яким він є, не намагаючись його переробити, відформатувати під себе. Коли дитина відчуває, що ви його приймаєте, ви починаєте йому довіряти. Безумовно, дитину потрібно підготувати до того, що у нього буде наставник. Наші координатори розповідають вихованцю, що це не тато або мама, не старший брат або сестра, не дядько чи тітка і ні в якому разі, не спонсор. Це дуже важливий момент, оскільки в дитини є свої певні очікування. Вони взагалі не відповідають тому, що несе наставництво, знову-таки, вони не знають, що таке наставництво", – говорить психолог.
Зазначимо, в цьому році Фонд Ріната Ахметова і Медіа Група Україна оголосили про спільну гуманітарної ініціативи "Рік наставництва і усиновлення". Статистика показує, що дітей старше 12 років практично не всиновлюють, так як сім'ї віддають перевагу більш маленьким дітям. У зв'язку з цим підлітки, як пояснюють ініціатори проекту, виходять у самостійне життя абсолютно не адаптованими. Метою ініціативи є підготовка до самостійного життя дітей-сиріт, які перебувають в інтернатах і дитячих будинках і після їх виходу з установ, через наставництво.
В рамках проекту "Рік наставництва і усиновлення" сайт "Сегодня.ua" розповість про найцікавіші професії в Україні та ситуації на ринку праці.
Головні теми