Марина Попович
Заступник Подієвого лідера Сьогодні 
Єлизавета Даниловська
журналістка Сьогодні не буде історій про швидкий успіх, таких милих для багатьох. Перед тим як відкрити свою лінію одягу і завоювати увагу іменитих клієнтів, Юлія Рудницька спочатку довго вчилася, а потім працювала для брендів Андре Тана та Анни Сєдокової. І вона про це анітрохи не шкодує! Чому іноді краще обирати довгий шлях для досягнення своєї мети і як перемогти в конкуренції навіть з найбільш розкрученими зірками, які зараз активно запускають свої бренди – в ексклюзивному інтерв'ю засновниці бренду RUD_brand.
Юля, розкажіть, з чого почалася співпраця з Ганною Сєдоковою?
З Instagram! Я побачила її пост в профілі про те, що вона шукає дизайнера і запускає свою марку одягу. Я вирішила ризикнути і спробувати: відправила їй пару ескізів. Вона тоді жила в Америці, відповідно я й відправила макети одягу в дусі тієї країни. Через кілька днів вона відповіла, що їй сподобалися мої ідеї, дала мені ще одне завдання, потім вже в одному з київських кафе ми зустрілися, поговорили і намітили подальший план роботи.
Які труднощі виникають під час роботи із зіркою?
Практично вся робота велася онлайн, адже тоді Ганна жила на дві країни. Через дев'ятигодинну різницю в часі ми іноді проводили нараду о третій годині ночі – не можу сказати, що мій чоловік був у захваті. За людськими якостями вона прекрасна, та й попрацювати з людьми з шоу-бізнесу дуже цікаво, вони відрізняються від нас. Сперечалися теж звичайно, але ж так і народжується істина. Я якось завжди уловлювала її настрій, вона задавала напрям, а я йому слідувала.
Чи важко створювати одяг, який не зовсім близький до власних смаків?
Так, тоді все було заточене під американську стилістику, яка на той час була популярною. Речі оверсайз, неонові кольори, спортивний шик були в новинку, і мені навіть було цікаво працювати в цьому напрямку. Хоча, звичайно, мені ближче мінімалізм і стримані відтінки.
Чому ж закінчили співпрацю?
Я просто пішла в декрет, і знаєте, це більшою мірою і стало відправною точкою для початку вже власного бізнесу. Минуло два місяці після пологів і я зрозуміла, що не можу без руху, мені потрібні мої тканини, викрійки, тоді я відчуваю віяння життя. Мій чоловік і бабусі з дідусями допомогли. Та й з маленькими дітьми простіше – вони просто сплять, їдять, грають. Зараз синові вже три рочки, так, ось тепер уже потрібна велика зайнятість. Тоді ж я вирішила повернутися до модного бізнесу і ризикнула, створивши невелику колекцію. У моїх друзів була крамничка в одному з торгових центрів, ось я і віддала речі їм на реалізацію. Паралельно запустила і сторінку в Instagram.
Скільки коштів тоді вклали в запуск?
500 євро – це були всі мої особисті заощадження. Половину витратила на тканини, а половину на саме виготовлення, в результаті відшили близько 10 речей в декількох розмірах.
Скільки людей зараз у вашій команді?
П'ятеро людей, на аутсорс я працюю з двома невеликими виробництвами, які шиють нам уже партії. Вони надсилають мені і семпли, адже перед випуском колекції все створюється в одиничному розмірі. Ми відбираємо зразки, вносимо корективи і вже тиражуємо. У нас також є в'язальний цех, теж на віддалену роботу. Надалі, до речі, планую перейти до виготовлення сумок, з'явиться більше співробітників, але це поки в планах, все має бути поступово.
Чи бувало так, що за ескізом на папері все гаразд, а створена за ним річ вийшла не дуже?
Так, так буває і дуже часто! В процесі виробництва вже починаєш розуміти, що ця деталь інакше виробляється або взагалі це поки неможливо втілити, наприклад, немає належної тканини. Всі ці нюанси в сукупності можуть дати не той результат, який ти очікуєш. А ось буває і навпаки. Знайшла картинку або клієнт говорить: "А у вас ось такого не вистачає, зробіть". Я фільтрую ці запити і роблю річ, яка здається не такою, щоб вау, а виходить класна модель! Так, такі ось парадокси.
Гарна річ має бути якісною, і вона просто не може коштувати дешево
Яким тканинам віддаєте переваги – вітчизняним чи закордонним?
Намагаюся замовляти матеріали, що відповідають світовим стандартам, – з Італії, Туреччини, Німеччини. Сама в ці країни не літаю – це поки не рентабельно. З українськими тканинами складніше, їх виробляють більше господарського призначення. Країна просто поки не володіє достатніми потужностями для їх виробництва. Якщо ситуація зміниться, я не проти впроваджувати й українські матеріали при пошитті.
До речі, закордонні тканини – одна з причин дорожнечі дизайнерського одягу?
Так, ми це закладаємо у витрати. Гарна річ повинна бути якісною, і вона просто не може коштувати дешево. Візьмемо, наприклад, нитки. Можна купити німецькі, дорогі, а можна дешеві – китайські, і це дуже вплине на кінцевий продукт і на його вартість. Ось чому в мас-маркеті все можна купити дешевше. Вони штампують одну річ в тисячних копіях. У Китаї і мільйонні партії є, собівартість яких пару копійок. Мені ж так працювати просто не цікаво. Я можу максимум 10 примірників речей в одному дизайні виготовити. Далі я вже буду щось змінювати в крої або фурнітурі. Мій покупець це розуміє і готовий платити за якість і ексклюзивність, хоча все ж таки визнаю, що наш народ до суперексклюзиву поки не готовий.
Чому?
Українські дівчата поділяються на два типи. Є ті, хто не стежить за модою, їм важливий комфорт, щоб було тепло, щоб довго носилося і не химерно. Є й дівчата, які намагаються слідувати трендам, тут ми з ними сходимося. Але потрібно розуміти, що всі світові тренди потрібно адаптувати під наш ринок. У кожній країні є свої купівельні потреби. В Еміратах, можливо, мої колекції здадуться нудними, там люблять золото і блиск. В Україні теж поки не всі сприймають ідеї скандинавського стилю і тренд на мінімалізм, хоча позитивний навчальний вплив блогерів, звичайно ж, відчувається. Наші покупниці все ще уникають складного крою, незрозумілих деталей, отже поки покупниці не поясниш, як це носити, де обіграти, як застебнути, як зачепити – вони навіть не візьмуть приміряти, всі хочуть звичну форму.
В Україні поки не всі сприймають ідеї скандинавського стилю і тренд на мінімалізм
Недолік нашого рітейлу в тому, що вони не навчають продавців, а ті не можуть підказати покупцям, що і з чим можна носити і як поєднувати. Я ж створюю одяг з ускладнюючими елементами, які здорово доповнюють весь образ.
Які ще характерні особливості вашого бренду?
Це продовження мене, це те, що я люблю. Зрозумілі і лаконічні форми, стримані кольори, але з якимись фішками, як наприклад, складки, защипи, манжет. Такими деталями ускладнити образ – це про Rud_brand. Коли у вас цікава деталь в образі, вас і цікаво вивчати, розглядати, ваш співрозмовник точно вас так запам'ятає. Припустимо чорна сукня, але з червоними стібками ...
Чи є світові тренди, які категорично не підходять слов'янським дівчатам?
Все можна впровадити при бажанні: питання – як це будемо поєднувати. Беремо ту ж майку-алкоголічку, але зверху надягаємо сорочку. Ми всі повинні бути трохи стилістами і вивчати моду. Просто купити річ – це ще не кінцевий результат. Потрібно думати, з чим її поєднувати.
Ми всі повинні бути трохи стилістами і вивчати моду
Мені подобається, що сьогодні люди стали вдумливо підходити до вибору: не купити п'ять незрозумілих речей, а один светр, жакет, брюки і джинси, яскраві аксесуари, так можна хоч 30 разів поєднувати і створювати нові образи. Серед хороших прикладів зі світової моди згадаємо спортивне взуття, яке тепер ми поєднуємо і з діловими костюмами і сукнями.
На що зараз краще кидати сили – на оффлайн продаж або розкручування бренду через соцмережі, через той же Instagram?
Я почала свій шлях одночасно з просуванням і там і там. І зараз прибуток надходить 50 на 50 від цих напрямків. З мого досвіду, навіть в епоху діджиталу не потрібно забувати про оффлайн. Людині важливо завжди прийти, помацати, зрозуміти, що за тканина, поміряти, за фото же всіх нюансів не зрозуміти, знову ж таки в Instagram дівчата, що демонструють модель одягу, можуть мати зовсім іншу статуру, ніж покупниця. Буває, що в шоурумі вона раптом вибирає щось раніше нею незаплановане і виявляється, що ця річ – ідеальна для неї. Я думаю, все повинно йти паралельно. Я замовляю рекламу в Instagram, але і "сарафанне радіо" ніхто не відміняв. Лояльний клієнт скаже своїй подрузі, і так чутка піде далі. Тому я намагаюся з кожним спілкуватися, приділяти час.
Буває, що доводиться шити річ, але зовсім цього не хочеться?
У мене яскраво виражена стилістика, і я її нікому не нав'язую. Навіщо? Який сенс, якщо людині буде в цьому некомфортно. У мене оверсайз жакети з цікавими деталями. Дівчата, які люблять так звані "sexy-сукні", до мене не прийдуть. Як виняток індивідуально можу, звичайно, пошити, те, чого я б сама не наділа, наприклад, трикотажні облягаючі сукні ...
Але ви самі у відвертій сукні ...
Не зовсім. Зверніть увагу, я підтримала її оверсайз жакетом з широкою лінією плеча. Знову ж, вся справа в тому, як поєднувати речі між собою.
В яких містах ще представлені ваші колекції?
У Дніпрі, Харкові, Вінниці та в деяких країнах СНД. Ось з Одесою довелося призупинити співпрацю.
Чому?
Через Instagram замовлення продовжують надходити, адже в цьому місті дуже модна публіка, навіть вибагливіші, ніж у Києві. Там ми просто не спрацювалися з магазином. Думаю, ми спробуємо ще. Взагалі, слід ретельно відбирати, з ким співпрацювати. За три роки я вже навчилася розрізняти. Коли ж ти вкладаєш душу, енергію в одяг, ти його відправляєш в шоурум, а за ним ніхто не доглядає, його не купують і відправляють назад в непотрібному вигляді – дуже неприємно. Таке часто відбувається в маленьких шоурумах. Ті ж, хто вже зробив собі ім'я, інакше ставиться і до розміщення товару, і навчають консультантів, щоб вони могли гідно представити твій бренд. Але слід враховувати, що якщо в магазині представлено багато брендів, то ваш можуть просто не помітити. Отже потрібно всі нюанси обговорювати заздалегідь.
Слід ретельно відбирати, з ким співпрацювати
Як не загубитися при такій величезній конкуренції, адже селебріті теж стали повально відкривати свої лінії одягу?
Тут важливо, щоб тебе не кидало з боку в бік: часто хочеться і те зробити, і інше, але важливо гнути свою лінію і слідувати єдиній стилістиці. Освіту теж ніхто не відміняв. Є ряд тонкощів, які людина, якщо не вчилася, ніколи до кінця не усвідомлює. Коли зірки стають дизайнерами, у них безумовно є для цього бюджет, але зате у них немає тієї кількості знань, які потрібні при запуску лінії одягу. Я ж не можу, займаючись швейним бізнесом, взяти і відкрити ресторан, мені для цього потрібен буде фахівець.
Тобто ви не будете говорити про марність профільної освіти?!
Звичайно, вона необхідна! Я взагалі спочатку хотіла стати дизайнером. Щоправда, ніхто не розумів, куди я взагалі йду, всі вважали, що я буду швачкою, ніхто особливо в мене не вірив, та й не було розуміння, що це за професія така – дизайнер, ну строчи собі щось на машинці. Але я палала і обожнювала цю справу. Величезний плюс був у тому, що нас з першого курсу відправляли на практику до дизайнерів, і я відразу потрапила до Андре Тана. Він сам тоді тільки починав, у нього була маленька команда. Я пришивала бирки, ходила за тканиною. Потім одна з його адміністраторів створила свій бренд, і я вже з нею працювала далі. Я дуже вдячна своєму навчальному університету, адже теорія без практики безглузда.
Важливо гнути свою лінію і слідувати єдиній стилістиці
А чого вас так і не навчили, але довелося зіткнутися при виробництві?
Багато дрібних моментів при організації створюють великі труднощі. Для того, щоб створити цілу колекцію, потрібно налагодити поставки тканини і фурнітури та інших супутніх товарів. Якщо чогось не врахуєш, може зупинитися весь процес. Отже одна справа – намалювати ескіз, і зовсім інша – створити за ним модель одягу.
А чи траплялося, що створення колекцій було під загрозою?
Я собі намагаюся чітких дедлайнів не ставити. Якщо бачу, що в колекції чогось не вистачає, то по ходу вже розбираюся. Взагалі швидко нічого не виходить, в поставках можуть не покласти щось потрібне, з виробництва річ може прийти з браком: рукав коротший чи підкладку забули, і починаєш знову все переробляти. Ось, здавалося б, звичайні бирки, а й з ними купа проблем, одні макети чого варті! Тож купуючи піджак, ніхто навіть не здогадується, скільки людей стоїть за виробництвом цієї речі.
Ви вже почали нам розповідати про ваш підхіді до бізнесу, а в чому особливість жіночого підприємництва, на ваш погляд?
Можливо і потрібно ставити жорсткі тайминги, але я людина творча, мені потрібне натхнення. Якщо справа не йде, я відкладаю і даю собі час "на подумати". Звичайно, якщо клієнт чекає, тут вже це правило не працює. Але взагалі я намагаюся, щоб все було спокійно і більше працюю інтуїтивно. У жінок все ж відбувається з любові до своєї справи. Мені спочатку подобається тканина, і потім я розумію, яку річ можна з неї пошити, а потім вже переходжу до різних там кошторисів і розрахунків. Коли ти вкладаєш емоції і свою позитивну енергію, то покупець це відчуває і, безумовно, віддасть перевагу твоєму одягу. А у чоловіків-бізнесменів все більше від розуму, вони прагматичні і розважливі. Не кажу, що це погано, просто не моє.
У жінок все відбувається з любові до своєї справи
Чи внесла епоха бодіпозітіву корективи у вашу роботу?
Ми чимало робимо на замовлення. Якщо клієнтові сподобалися речі, але немає їх розміру, ми зшиємо для нього спеціально аналог. Але взагалі у нас дуже велика розмірна сітка, у нас є і вироби XXXL. Та й справа не тільки у вазі, є дівчата невисокого зросту, і ми теж спеціально підганяємо речі під них. Не забувайте також, що у мене ж речі оверсайз, так один жакет може сісти відразу на три розміри, просто на комусь виглядатиме повільно, а кому-то по фігурі. Мені ж важливо, щоб моєму клієнту було комфортно, інакше який в цьому сенс?
Думали переходити на сталий розвиток?
Ми, як і більшість світових брендів, намагаємося слідувати якійсьь екологічності. Ми закупили спеціальні біорозкладні пакети. Завжди також працюємо тільки з еко-шкірою. За своїми властивостями іноді вона навіть краща за натуральну, зносостійка, та й в пошитті зручніша.
І в фіналі нашої розмови все ж поясніть нам: три роки вашого бренду, три роки вашому синові, як же ви встигаєте?
Мій чоловік працює вдома і може приділяти час дитині. Допомагає і те, що коли ти налаштував процес роботи, можеш один робочий день і пропустити. Я вчуся розмежовувати сфери свого життя, і коли приходжу додому, не займатися роботою, хоча і не завжди так буває. Є і втома, звичайно, але коли робиш улюблену справу – це якось компенсується. Удома ж чекає усміхнений син і всі робочі негаразди якось забуваються. Не без складнощів, звичайно, але важливо до всього правильно ставитися.
А як це правильно?
Як плине значить так і повинно бути. Намагаюся відпускати ситуацію, приймати те, що відбувається таким, як воно є, не стресувати. Більшість психологів стверджують, що дуже важливо жити сьогоднішнім днем, не заглядаючи в майбутнє, та й в минулому особливо не копатися – ось і я намагаюся дотримуватися цих порад.
Читайте також інтерв'ю із засновницею спільноти WE ARE Ярославою Антипиною.
Головні теми