До кінця року українці втратять 30% зарплати

Прогнози – річ невдячна, але вкрай необхідна для розуміння, як розпланувати життя країні в цілому і кожної окремої сім'ї зокрема.

Минулий рік був небувало важким для України. Зміна влади, анексія Криму, збройний конфлікт на Сході не могли не позначитися на результатах роботи вітчизняної економіки: ВВП за результатами 2014 скоротився на 6,8%, промислове виробництво – на 10,7%, будівництво – на 21,7%, роздрібна торгівля – на 8,6%. Єдиний сектор, який вистояв – сільське господарство. Просіли соціальні показники.

Реальний ВВП відкотився до рівня 2006 року, і Україна стала єдиною країною СНД, яка не повернулася до докризових показників 2008 року.

ВВП на душу населення склав $3070 – всього 9% від середнього показника всіх 28 країн ЄС. Розрив із сусідніми країнами збільшується. Дохід на одного громадянина в Україні становить 21,4% від польського показника (рік тому було 23%) і 30% від румунського (було 39%).

Ситуація ускладнилася і зростанням тіньового сектора економіки, який досяг позначки в 42% ВВП. Показник загрозливий, він прямо впливає на доходи бюджету, а відповідно – на можливість держави підтримувати промисловість і сільське господарство, фінансувати соціальну інфраструктуру.

Початок 2015 року, на жаль, продовжило, а за деякими параметрами і поглибило торішні негативні тенденції. Крім прискорення темпів падіння ВВП, промислового виробництва, будівельної та транспортної галузі, негативну динаміку показали навіть аграрії, ще пару місяців тому показувала позитивні результати.

Початок року супроводжувалося новим раундом обвальної девальвації, а інфляція в травні (у порівнянні з аналогічним місяцем 2014) досягла 60,9%, нагадавши своїми параметрами і тенденціями середину 90-х років минулого сторіччя. Ми продовжуємо рухатися по третьому, найбільш песимістичним прогнозному сценарієм уряду, і швидше за все, вихід з рецесії, що очікувався в останній чверті 2015 року, доведеться відкласти на наступний рік.

Хотілося б виділити ключові фактори і ризики, що впливають на ситуацію в країні в цілому, і в економіці зокрема.

     1. Ключовим, безумовно, є продовження, а в гіршому випадку ескалація конфлікту на Сході.

Всі пам'ятають, що після досягнення перших мінських домовленостей настав певний спад у військовій активності, і зажевріла надія, що швидкий мир дасть імпульс до поліпшення економічної ситуації. На жаль, цього не сталося: наприкінці 2014 конфлікт загострився, а в січні-лютому 2015 увійшов у фазу активного збройного протистояння.

Домовленостями "Мінськ-2" градус зіткнень був знижений, проте повністю вони не виконуються. Політичний компроміс не досягнуть, ситуація залишається вкрай напруженою. Тому з усією серйозністю потрібно сприймати слова Петра Порошенка та Арсенія Яценюка про "дуже високою" ймовірності відновлення повномасштабних бойових дій.

     2. Ще один якір, що перешкоджає відновленню економіки – недостатні темпи реформ.

Всі розуміють, що поміняти країну, яка продовжує багато в чому жити по пост-радянськими стандартами, що має відсталі енергоємні технології, що випускає недостатньо конкурентоспроможну продукцію, ні за п'ять хвилин, ні за два місяці неможливо. Однак постали перед країною виклики не залишають Україну ніякого іншого варіанту, як істотне прискорення темпів реформ, спрямоване на кардинальне поліпшення бізнес-клімату та значний приріст інвестицій.

     3. Як ризик варто оцінювати і можливі проблеми в реалізації програми МВФ.

Ця програма вкрай важлива для країни не тільки як джерело коштів, що дозволяє більш-менш не допускати серйозних девальваційних стрибків, але і як сигнал для приватних інвесторів. На жаль, поки не вдалося досягти домовленості про реструктуризацію зобов'язань перед приватними власниками українського держборгу, що є однією з необхідностей для отримання наступного траншу фінансування від МВФ. Не виключено, що в ході реструктуризації буде прийнято половинчасте рішення, яке дозволить Україні заощадити не $15,5 млрд, а $7-8 млрд, але дасть уникнути дефолту, відсунувши це питання мінімум на рік-два.

     4. Ще один виклик – спіралевидна інфляція, що перевищує всі прогнози.

На тлі тиску адміністративних тарифів і девальваційних очікувань інфляційні ризики залишатимуться високими протягом усього року, а це, несе загрозу вимивання доходів населення і бізнесу, зниження споживчого та інвестиційного попиту в економіці.

Серед інших факторів, що впливають на ситуацію в економіці:

• рецесія в РФ і слабке зростання в ЄС – головних торговельних партнерах України. Це стримуватиме відновлення експорту і приплив валютного виторгу;
• втрата традиційних ринків збуту, не компенсована на інших ринках (ЄС, Азія, Африка, Латинська Америка);
• складна ситуація в банківській системі (визнання неплатоспроможними вже півсотні українських банків, збільшення загальної збитковості банків з 53 до 80,9 млрд грн).

Економічний спад несе в собі і ризики погіршення рівня життя і соціальної ситуації в країні. Зниження ділової активності супроводжується зростанням безробіття, яка може збільшитися з 9,7% в 2014 році до 11,5-15% в 2015 році. Ще один несприятливий фактор – падіння реальних зарплат і пенсій: навіть очікувана на початку грудня 2015 індексація, по суті, повністю "розчиниться в інфляції". Зростають і борги по зарплаті – тільки за I квартал вони збільшилися на 22,5% і перевищили 1,6 млрд. грн.

На тлі падіння реальних доходів і стрімкого зростання витрат населення на послуги ЖКГ є ризик, що "мандат на реформи" від населення буде зменшуватися, що ускладнить їх проведення, і змусить реформаторів діяти не рішуче і швидко, як того вимагає ситуація, а з постійною "оглядкою на реакцію".

Підсумовуючи, до кінця року варто очікувати падіння ВВП на 10-11%, що супроводжується 50-60% інфляцією, 25-30% зменшенням реальних заробітних плат.

Для стабілізації економічної ситуації в 2015 р, крім досягнення більш стійкого миру на Донбасі, необхідно:

• завершити розчистку банківського ринку від неплатоспроможних банків;
• успішно реструктурувати держборг;
• проводити більш незалежну антиінфляційну політику;
• не допускати нових раундів неконтрольованої девальвації.

Будуть потрібні також цілеспрямовані заходи уряду з підтримки географічної та продуктової диверсифікації експорту. Бажаним було б і утримання рівня безробіття за методологією МОП в межах 11-14%, і забезпечення приросту прямих іноземних інвестицій як мінімум на $1 млрд, що вимагатиме активізації реформ з поліпшення бізнес-клімату.

Всі разом це дозволить закласти основи для виведення України з рецесії в 2016 році.