Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Ирина Акимова

директор центра "Новая социальная и экономическая политика"

Україна: життя після дефолту

12 червня 2015, 08:32

Реклама

akimova_01

Загроза дефолту наростає. За підсумками нового раунду зустрічей з Комітетом кредиторів Мінфін повідомив, що тримісячні переговори про реструктуризацію державного боргу України, по суті, закінчилися провалом – кредитори на поступки не йдуть.

Компроміс не був знайдений, оскільки учасники переговорів по-різному оцінюють фінансові перспективи України.

Кредитори вважають, що нинішня боргова криза – це проблема ліквідності. Інакше кажучи, в України зараз немає коштів на погашення боргів, але в довгостроковій перспективі вона буде в змозі виконувати свої зобов'язання. Тому досить продовжити термін обігу єврооблігацій, а у списанні частини основного боргу необхідності немає.

МВФ і український Мінфін наполягають, що йдеться про кризу не тільки ліквідності, але і платоспроможності.

Тобто коштів немає зараз, і в майбутньому ситуація не покращиться – а значить, борг досягне стійкого рівня тільки в разі часткового його списання.

Але це фасад переговорів. За лаштунками ж між їх учасниками йде складна гра з використанням шантажу. Причому український Мінфін скоріше виконує роль статиста, спостерігаючи за протистоянням МВФ і пулу кредиторів.

Інтерес кредиторів зрозумілий: вони очікують, що зовнішня допомога допоможе їм повернути свої гроші в повному обсязі. МВФ же, критично ставлячись до обіцяних українською владою реформ, усвідомлює, що без тривалої зовнішньої допомоги у вигляді кредитів і списання частини раніше отриманих коштів Україні не вибратися з боргової ями.

Втім, всі згодні в одному:

Україна впритул наблизилася до дефолту, який може статися навіть у разі отримання чергового траншу від МВФ.

Експерти розходяться в думках тільки з одного питання: що відбудеться ПІСЛЯ дефолту.

У першому варіанті, оголосивши технічний дефолт, уряд тут же застосовує закон про частковий мораторій на виплату зовнішнього боргу, а Нацбанк паралельно посилює і без того жорсткі валютні обмеження. У другому – після оголошення дефолту Комітет кредиторів матиме 10 днів на ухвалення остаточного рішення, і різке здешевлення українських єврооблігацій все-таки підштовхне його погодитися на часткове списання боргу.

Уряд, природно, віддає перевагу другому варіанту, але не виключає і першого. Заява представників влади про готовність використовувати закон про мораторій з виплати зовнішніх боргів уже прозвучала. У кожному разі, влада вже почала готувати країну до дефолту, заспокоюючи людей заявами міністра фінансів про те, що вони навіть не відчують ніяких наслідків на зразок нового витка девальвації гривні.

Однак всерйоз подібні запевнення ніхто не сприймає.

Ще жодна країна не проходила дефолт безболісно, і Україні його оголошення також несе масу ризиків – незалежно від того, як в результаті закінчаться переговори з кредиторами.

Якщо кредитори не погодяться на реструктуризацію боргів, Україну чекає невпорядкований дефолт. А це закриття доступу до міжнародних ринків капіталу на десятиліття, що занурить економіку країни в затяжну економічну депресію.

До того ж, в цьому варіанті кредитори все одно можуть звернутися до суду, і Україні доведеться розплачуватися по боргах, в тому числі власністю держави. Невпорядкований дефолт Аргентини в 2001 році в кінцевому підсумку закінчився тим, що влада цієї країни змушена була піти на приватизацію землі, яка була придбана великими міжнародними корпораціями. У світлі такого "досвіду" представляється вже зовсім не випадковим, що саме зараз Кабмін регулярно здійснює спроби протягнути через парламент дозвіл на приватизацію залишилися держпідприємств.

Якщо кредитори все ж погодяться реструктуризувати борги, навіть саме оголошення дефолту значно збільшить ризики для економіки. В Україну остаточно перестануть надходити іноземні інвестиції, а приватним компаніям перекриють можливість отримати кредити за кордоном.

Для звичайних людей це означає закриття підприємств і втрату робочих місць. Для бізнесу – новий сигнал для виведення капіталу за кордон.

Для вкладників банків – новий сигнал для зняття коштів з рахунків. Для країни – погіршення платіжного балансу. Для всіх разом – черговий виток девальвації гривні.

До того ж, не варто забувати, що навіть при найсприятливішому розкладі дамокловим мечем над Україною висить питання дефолту за російськими євробондами на 3 млрд доларів, термін погашення яких закінчується в грудні 2015 року, але які українська влада віддавати відмовляється.

Україна наполягає, що це комерційний борг, Росія – що державний, і це не просто війна юридичних термінів, це питання можливості продовження програми МВФ. Адже фонд не практикує кредитування країн, що допустили дефолт перед іншою державою.

Ситуація досить напружена. Правда, міністр фінансів обіцяє запустити якийсь план "Б", нібито заготовлений урядом на крайній випадок. Хотілося б вірити, що такий план існує і він реалістичний. Хоча правильніше було б все-таки не винаходити нові плани, а зосередитися на ретельному виконанні вже наявних. Якщо, звичайно, влада взагалі в змозі їх виконати.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Loading...