Ти не один? – 5 книг про роздвоєння

Проблема "роздвоєння", якій присвячені книжки цього огляду, полягає не стільки в політичній галузі воєн чи перемир’їв, скільки в сфері особистих, приватних "інтересів". Любов і ненависть або жертва і кат – в одному серці окремої людини – іноді стають більш захопливими сюжетами, ніж всі соціальні драми разом узяті.

Алі Сміт. Як бути двома. – Х.: Фабула, 2018

З одного боку, це грайлива, авантюрна проза найяскравішої письменниці сучасної Британії – історія про британського підлітка, дівчину Джорджію, яку кличуть Джордж, і в цьому, безсумнівно, проявляється гендерний момент оповіді. Недарма роман – про "двох в одному", про "злиття двох начал", про "дві сутності в одному тілі". Мати дівчинки померла, вона живе з батьком в будинку з прогнилим дахом і мріє про те, щоб той завалився. Грає в слова, дратує в уявних діалогах матір і психотерапевта. Крім мрій і мовних ігор та каламбурів – спогади про померлу мати, з якою доньці було нелегко, і поїздка в Феррару для огляду фрески художника епохи Відродження – одне з випробувань, яке залишилося в пам'яті на все життя. Саме в ньому – ключ до "гендерної" розгадки роману, любові і нелюбові старших до молодших, чоловічого і жіночого, земного і небесного, мистецтва і прози життя. Цілком можливо, висуває гіпотезу мати, що художник був дівчиною, і саме це інтригує маленьку героїню. З іншого боку, друга частина роману – про подорож того самого художника, який потрапив в наш час. Він вивчає побут героїні, ходить за нею назирці, розглядає її кімнату, і заодно розповідає нам про свою службу у скупого герцога, який замовив фреску. Художник теж сприймає дівчинку за хлопчика, і це не дивно, адже гіпотеза матері щодо його власної статі виявляється вірною.

Салман Рушді. Джозеф Антон. – К.: Видавництво Жупанського, 2017

Після того, як вийшли "Сатанинські вірші" цього автора, він був вимушений постійно "роздвоюватися", переховуючись під вигаданими іменами і перебуваючи під охороною спеціальних підрозділів поліції. І все тому, що аятола Хомейні виніс йому смертний вирок, і за його голову давали 3 мільйони доларів. Тож автобіографічний роман-епопея "Джозеф Антон" Салмана Рушді – саме про цей час, а його назва – це кодове ім’я письменника, який він вигадав, поєднавши імена Конрада і Чехова. "Я вирішив, що повинен ставитися до "Джозефа Антона" як до ще одного роману, з тією лише різницею, що все, розказане там, – чиста правда, – згадував Рушді. – Я хотів, щоб ця книга читалася як роман. Я сказав собі: ось сюжет, напиши про це роман. У цьому, до речі, причина того, що книга написана в третій особі. Я вирішив на крок відступити від цього "я" і писати про себе "він", намагаючись аналізувати себе так само неупереджено, як і інших. Слід додати, що поліцейська охорона була знята з Рушді в березні 2002 року. Після того, як іранський уряд заявив, що не сприятиме тим, хто хоче його вбити, спеціальний відділ поліції виждав ще пару років, щоб переконатися, що іранці тримають слово.

Вахтанг Кіпіані. Війна двох правд. Поляки та українці у кривавому ХХ столітті. – Х.: Віват, 2017

У книжці відомого політолога зібрано факти, результати досліджень та міркувань провідних спеціалістів із проблем українсько-польських відносин. Автори статей висвітлюють правду про суперечливі події XX століття в історії двох народів, без чого не можливий поступ на шляху примирення, якому заважають нерозв’язані гострі питання спільного минулого України та Польщі. Статті на різноманітну історико-соціальну тематику допоможуть зрозуміти, чому минуле розділяє українців та поляків. Серед тем, розглянутих авторами – діяльність ОУН та УПА, а також Армії Крайової, трагедія Волині 1943 року і акція "Вісла" 1947 року.

Євген Лір. Підземні ріки течуть. – К.: Видавництво Жупанського, 2018

Автор післямов до класиків "темної" літератури Чемберса, Мерріта, Мекена, а також перекладач "Короля в жовтому" Чемберса і "Місячного дитя" Кроулі вирішив "роздвоїтися", спробувавши свої власні творчі сили в жанрі "екзистенціального хоррора", і це, слід, визнати йому вдалося. Попри те, що передмова до збірки його оповідань попереджає, що читачеві нелегко буде пробиратися лабіринтом сюжетів, свічка, яку запалюють на самому початку в таємничому підвалі, світить крізь всю "темну" оповідь автор-дебютанта. Символи і знаки, натяки і здогадки супроводжуватимуть нас протягом всього дійства, яке розгортається у всіх новелах збірки. У кожному з них – своя загадка і таємниця. Молоде подружжя вирушає у мандрівку в самісіньке серце Пітьми, художниця-криміналістка замість об’єктів бачить символи, триває гра в Кита, Острів і Тьму. І все це в обрамленні інфернального жаху, метафізичного страху і безлічі гострих емоцій, які виникають при читанні цієї збірки. Але її основна цінність – крім захоплення, яке вона викличе у справжніх цінителів жанру – це чистота експерименту з висадження пагінців світової "літератури жахів" в український ґрунт.

Анастасия Афанасьева. Солдат белый, солдат черный. – Х.: Фолио, 2017

Авторка цієї книжки має досвід судового психіатра, будучи водночас поеткою, тож не дивно, що серед "роздвоєних" текстів – крім сповіді підлітка, яка нагадує літературний дебют "Здрастуй, печаль!" Франсуази Саган – чимало про скорботні речі. Зокрема у заключному розділі збірки описується робота у психіатричній лікарні. Тож з-поміж лікарняних буднів, трапляються довгі бесіди з пацієнтами, випадки з медичної практики та інші специфічні моменти, коли починаєш згадувати історію закладу. У "світському" житті авторка книги – відома харківська поетка, а в самій лікарні свого часу лікувалися Гаршин, Хлєбніков, Лимонов, тож певний "історичний" момент мав би впливати на сюжет. Натомість все набагато простіше і більш прагматично, спілкуватися доводиться зі звичайними хворими, і лише поетичний хист авторки не дає їй збитися на банальну опис лікарняних подій. Тож виписують пацієнтів після білої гарячки, під час якої жінка "народжувала Ісуса Христа", і не випускають того, хто зокрема каже, що в цю мить "танцює в будинку культури". Не дивно, що після цього, щоб остаточно не з’їхати з глузду, залишається писати вірші на кухні та співати пісні, підслухані в палаті душевнохворих.