Земельний популізм

Наближається період, коли в парламенті знову вирішуватиметься подальша доля ринку землі. Традиційно в цей час активізуються окремі політики, які спекулюють цією темою, підвищуючи свій рейтинг. Замість визначення найкращої моделі земельної реформи та створення ринку, який діє в усіх цивілізованих країнах, парламентарі вже восьмий раз поспіль можуть продовжити мораторій на продаж земель с\г призначення, тим самим гальмуючи розвиток аграрної галузі та країни загалом. Адже виручка від експорту с/г продукції становить 30 % від загального обсягу експорту України.

Мораторій на продаж землі с/г призначення, який діє 15 років, вигідний виключно агрохолдингам. Крім того, що він гальмує розвиток фермерства та малого підприємництва на селі, він не дає власникам право розпоряджатися своїм майном.

Окремі політики-популісти та їхні політтехнологи вигадують міфи, кількість яких з настанням дедлайну щодо продовження земельного мораторію зростає. Всі ці "лякалки" створені не в інтересах селян та власників земельних паїв, хоча подаються саме як турбота та захист цих людей.

Усі ці міфи зводяться до емоцій без пояснення ситуації та донесення правди.

Міф 1: землю скуплять олігархи

В Україні вільно продаються квартири, будинки, земля під забудову. Та чому олігархи не скупили усю нерухомість? Поява ринку не призведе до того, що усі землі стануть власністю декількох олігархів. Навпаки, це створить пожвавлення та конкуренцію між покупцями. До того ж олігархи, які мали потребу в землі с/г призначення, вже давно накопичили собі сотні гектарів. І хоча юридично вони не є власниками цих земель, розпоряджаються нею як хочуть. Адже терміни оренди сягають десятків років.

Міф 2: земля коштуватиме дуже дешево

Поява ринку збільшить вартість землі у рази. У 2000-х роках, коли землі були розпайовані, вартість паю була рівної вартості 1-2 кімнатної квартири у місті. За 15 років вартість квартир зросла в 6-7 разів, натомість вартість землі практично залишилася незмінною. Це наслідок відсутності ринку, адже лише ринок формує реальну вартість.

Міф 3: землю скуплять іноземці і перетворять селян у рабів

Земельний банк українських агрохолдингів становить близько 7 млн га. Це лише п’ята частини орних земель країни.

Якщо ціна буде встановлена на рівні нормативно грошової оцінки, то вартість буде перевищувати 7 млрд $. Це лише 20 % доступного земельного фонду країни. З появою ринку земля почне коштувати дорожче. Крім її придбання, потрібно витрачати кошти на обробку, а це мільярди доларів на техніку, добрива, працівників, елеватори тощо. Жодна фінансова група не має таких обсягів вільних активів для того, щоб акумулювати земельний фонд у таких масштабах для становлення загрози національному суверенітету. Навіть якщо іноземці з часом і зможуть купувати землі с/г призначення, в будь-якому випадку вони керуватимуться українським законодавством.

Іноземні компанії давно можуть купувати або створювати підприємства в Україні, але ж вони не скупили все та не перетворили українців у рабів!

Міф 4: земля – це матір. А матір’ю не торгують

Земля не є батьком, матір’ю або іншим родичем – це важливий економічний ресурс. Отже він повинен мати власника, який має право розпоряджатися ним. Не одну сотню років багато цивілізованих народів торгують землею, хоча в них і не прийнято торгувати батьками. І в порівнянні землі з матір’ю та її продажем, крім емоцій, жодного сенсу немає. З таким успіхом можливо перестати торгувати хлібом або рідною оселею.

Дуже легко людей залякати, вигадуючи емоційно забарвлені міфи, які постійно циркулюють в інформаційному просторі держави. Поки популісти дурять селянам голови і далі намагаються продовжити мораторій, держава щороку втрачає мільярди гривень від нереалізованих можливостей.

Про загрози

Агрохолдинги укладають договори оренди на 50 років. Тобто люди фактично втрачають право розпоряджатися власною землею протягом свого життя. Це все відбувається через те, що правила встановлюють не власники, а орендарі. Вони чинять тиск на селян, які не мають альтернативи як здавати власні паї в оренду.

Відсутність ринку землі та неможливості її обігу є наслідком того, що банківський сектор не зацікавлений у кредитуванні фермерів та орендарів. Деякі фермери змушені навесні продавати частину майбутнього урожаю за низькими цінами, щоб мати кошти на польові роботи.

Здаючи паї в оренду, власники отримують копійки. Наразі вартість оренди за офіційними даними становить 727 грн/га на рік. Тобто 30 $. За пай у 4 га власник отримує близько 3000 грн щорічно. Це дві мінімальні зарплати.

Після скасування еколого-економічного обґрунтування сівозмін, відбувається перенасичення ґрунту олійними культурами. Орендарі в гонитві за прибутками не переймаються тим, що виснажують землю, збільшуючи посіви соняшника, ріпаку, кукурудзи, що зменшує родючість ґрунтів. В Україні посіви соняшника майже рівні площі посівів пшениці. 

З тих 7 млн українців, які отримали право на землю, багато вже померло, не маючи можливості розпоряджатися своєю власністю. І земля знову повернулася у державну власність. Можливо комусь із власників потрібні були кошти на лікування, але вони не змогли продати власний пай, щоб його оплатити. Деякі власники вже давно перебралися до міста, і з радістю б продали свої паї. Але вони не бажають робити це за безцінь.

Немає чіткої статистики щодо земель, так само як і немає чіткого контролю за землями, які знаходяться в державній власності. Агрохолдинги вирощують і на державних землях.

Станом на вересень 2016 року Мінагрополітики є органом управління 504 суб’єктів господарювання із загальним земельним фондом 156 737 га. На землі, які знаходяться у державній власності, податок становить 1 % оціночної вартості (близько 290 грн). Приватні підприємства сплачують 5 %. Тобто щороку держава недоотримує близько 181 млн грн. Насправді втрати бюджету ще більші, адже частина державних земель взагалі є неоформленою та здається як фермерам так і агрохолдингам. Тобто навіть той 1 % до бюджету не сплачується.

Через відсутність ринку землі, держава втрачає на усіх фронтах!

Орендарі не переймаються якістю землі, виснажують її, що веде до зменшення родючості та вартості. Вони не зацікавлені в розвитку інфраструктури в селах, вони можуть орендувати в іншому селі. Лише власники та жителі зацікавлені у розвитку інфраструктури в селах.

Через відсутність ринку, вартість землі занижена в рази. Власники земель від оренди отримують крихти, а агрохолдинги – надприбутки.

Тільки із запуском ринку на селі з’являться доступні кредити та малий бізнес. Але політичні еліти не зацікавлені у цьому, адже набагато легше управляти "кріпаками", які є залежними від влади, ніж людьми, які мають власність та самостійно забезпечують себе.

І найголовніше, мораторій на землю ніяким чином не захищає селян. Навпаки він гальмує розвиток аграрної галузі та фермерства в Україні і робить селян бідними. А також відбирає право у мільйонів українців розпоряджатися своєю власністю.

Заморожувати ринок і продовжувати мораторій вигідно агрохолдингам, які не зацікавлені у встановленні реальної ціни на землю та її оренду. Окремі політичні сили виступають за заборону продажу землі та активно відстоюють цю позицію, щоб українці і далі не могли розпоряджатися своєю власністю та були бідними.