Чи потрібно боятися дефолту

У своєму зверненні до громадян України, нещодавно опублікованому на сайті Міністерства фінансів, глава Мінфіну Наталія Яресько заявила, що одна з груп приватних кредиторів, з якими Україна веде переговори про реструктуризацію боргу, відмовляється йти назустріч Києву. У зв'язку з цим, за словами міністра, уряд України може бути змушений піти на крайні заходи і застосувати тимчасовий мораторій на виплату боргу іноземним приватним кредиторам. По суті, міністр пригрозила кредиторам дефолтом.

Реструктуризація приватного зовнішнього боргу – продовження термінів його виплати і зниження підлягають виплаті сум – є частиною $ 40-мільярдного міжнародного пакету фінансової допомоги Україні. В рамках цього пакету, Міжнародний валютний фонд (МВФ) зобов'язується надати нам 17.5 мільярдів доларів США, ще 7.2 мільярда доларів дадуть інші міжнародні кредитори (в основному, США і ЄС). Додаткові ж 15.3 мільярда доларів (тобто майже 40% всього пакета) повинні бути отримані саме за рахунок реструктуризації.

Природно, приватні іноземні кредитори не надто хочуть списувати борги України. Наразі Мінфін веде важкі переговори. Для посилення його переговорних позицій, Верховна Рада офіційно дозволила міністерству тимчасово припиняти виплати, що можна вважати різновидом дефолту.

У громадян України згадка можливості дефолту викликала певні побоювання. Для більшості з них слово "дефолт" асоціюється з подіями в Росії в 1998 році, які призвели до серйозної кризи в російській економіці, а також вдарили і по Україні.

Тоді російський уряд намагався перекрити непід'ємно величезний дефіцит бюджету за допомогою залучення позикових коштів. В результаті, він побудував фінансову піраміду, відому як піраміда ДКО (державних короткострокових облігацій). Ставки дохідності ДКО доходили до 150% і російський уряд був не в змозі їх оплачувати – в той же час, популістськи налаштована Держдума (російський парламент) не дозволяла уряду скоротити витрати. В результаті, РФ була змушена оголосити дефолт і відмовитися платити по ДКО.

На той момент, ці цінні папери становили значну частину активів всіх основних російських банків і компаній. Після оголошення державою дефолту, банківська система впала, потягнувши за собою і всю решту економіки. Російське населення втратило значну частину своїх заощаджень, а ВВП країни впав на 5.3%.

Однак, нинішня ситуація в Україні кардинально відрізняється від РФ 1998 року. Українське Міністерство фінансів з 2013 року не залучає позикових грошей у приватних кредиторів, тим більше, іноземних – тільки у міжнародних організацій, таких як МВФ, і інших держав. Також, у нас не йдеться про припинення виплат по цінних паперах, які тримають банки та громадяни України – тільки за облігаціями, які належать іноземним приватним кредиторам.

Таким чином, можливий дефолт перед іноземними приватними кредиторами не представляє прямої загрози для української банківської системи і громадян країни. Можливим наслідком може стати відмова на якийсь час приватних зовнішніх кредиторів від вкладення коштів в українські державні облігації – країна не зможе брати у них гроші у позику. Однак, слід враховувати, що Україна ще з 2013 року не має можливості цього робити. Процентні ставки, які просять за свої гроші приватні кредитори, заборонно високі, і займати під них просто немає сенсу.

У той же час, міжнародні організації та іноземні партнери дають нам гроші під низький відсоток. Наприклад, МВФ кредитує Україну за ставкою 3%, під які можна порівняти низькі ставки дають гроші та інші зарубіжні партнери.

Існує також ризик того, що іноземні приватні кредитори звернуться за стягненням своїх втрат в міжнародні суди, а ті – заарештують державне майно України за кордоном. Однак такого майна у нашої країни не багато, і більша його частина (приміщення посольств і валютні резерви НБУ) перебуває під дипломатичним імунітетом і не може бути заарештована.

У той же час, проблеми, які створює для України занадто високий рівень боргу, очевидні. Виплати відсотків по державному боргу є найбільшою статтею у видатковій частині державного бюджету на 2015 рік – 74 мільярди гривень, або півтора бюджету Міністерства Оборони, Національної Гвардії і Прикордонної служби разом узятих (і це в умовах війни). Загальна ж сума держборгу становить майже 70 мільярдів доларів США.

Враховуючи форс-мажорні обставини – війну – і той факт, що борги набирала корумпована влада, яку громадяни змушені були вигнати з допомогою революції, вимога реструктуризації з боку України цілком справедливо. Більш того, враховуючи важку ситуацію, в якій перебуває країна, і загрозу самому її існуванню, витрачати величезні ресурси на виплати приватним іноземним кредиторам нерозумно і навіть небезпечно. І якщо ці кредитори займають жорстку позицію і відмовляються піти на реструктуризацію боргу, односторонній дефолт за зобов'язаннями перед ними – не найгірший вибір.