Будинок Ківалова: позбавлені смаку гобелени – це минуле століття, але вриватися в будинок – це варварство

Я не прихильник дизайнерських смаків Януковича, Пшонки і Ківалова. Їх надмірна розкіш тільки діагностує їх внутрішній психічний стан: жадібність до наживи і повна відчуженість від реального світу.

Не викликають заздрості ці позбавлені смаку гобелени, зроблені під старовину дивани. Все це – минуле століття, пішло в історію. Але про смаки, як кажуть, не сперечаються.

У мене викликає подив той факт, що ці "активісти" увірвалися в чуже житло, незаконно переступили поріг приватної власності. Це – злочин.

У країні, де приватна власність не є святинею, ніколи не настане процвітання. У ній весь час буде з'являтися привид комунізму: "відібрати і поділити".

Ківалова можна називати корупціонером, якщо є цьому підтвердження. Буквально варто задавати питання, звідки гроші у державного чиновника на таку розкіш. Потрібно.

Але здавати їх варто в суді, надавши факти і вступивши в дебати. Зараз ж у наявності – запеклий бандитизм. Невідомі увірвалися в будинок до громадянина України.

У моєму facebook на коротку замітку про будинок Ківалова піднявся галас: мовляв це не його будинок, а власність університету. Хочеться поставити лише одне питання – хто з тих, хто увійшов в будівлю офіційно представляв трудовий колектив і на законних підставах мав право зайти туди?

Ніхто.

Цивілізовані люди так себе не ведуть. Варвари – так. Злочинці – так. Європейці – ні.

Дуже хочу застерегти всіх активістів: соціальна активність – це те, чим люди займаються у вільний від роботи час для поліпшення світу навколо себе, а не те, чим вони заробляють на життя.