Феня Хаімовна і Рінат Леонідович

Вони ніколи не зустрічалися в реальному житті – Феня Хаімовна і Рінат Леонідович.

Фені Хаімовні – сто. Своє сторіччя вона зазначила у військовому Донецьку. І язик не повертається назвати це "відзначила". У Фені Хаімовни є син – йому 76, і він інвалід – хвороба Дауна. Донька померла недавно. Так і вийшло, що вони залишилися одні на цьому світі у військовому Донецьку – Феня Хаімовна і її хворий 76-річний син.

Вони живуть як всі пенсіонери в Донецьку. Пенсій немає майже рік. Феня Хаімовна лежить, син на вулицю не виходить. Виживають тільки тому, що кожен місяць їм привозять продукти від Гуманітарної Штабу Ріната Ахметова. Феня Хаімовна бере продукти і по-єврейськи голосячи, дякує Рінату (а хто ж називає його в Донецьку інакше). Так що виходить, що знайомі Феня Хаімовна і Рінат Леонідович.

10 місяців ми возимо таким людям пакети з їжею. По той бік і по цей. Тим, хто зміг виїхати від війни і тим, хто залишився там. Наша база даних минулого тижня зафіксувала три мільйони таких пакетів з їжею – борошном, маслом, макаронами і паштетом. Три мільйони – це мало чи багато? Як ви думаєте?

Цікава штука – цифра. От є три мільйони. І є фури з продуктами. Які караванами допомоги все йдуть і йдуть з Дніпропетровська в Донецьк і Маріуполь. І Арена стала величезним складом, і називають її Ареною Милосердя. Люди так назвали, донеччани, а не маркетологи.

Кожного одержувача нашої допомоги ми вносимо до бази даних. Зараз у ній 866 451 осіб. Хто вони, ці люди? Ми вже не раз говорили, що це матері-одиначки, інваліди, пенсіонери і т. д. Ще їх деякі називають терористами і ворогами. Їх пропонують забути. Назавжди.

А ми дивимося на них по-іншому. І якщо дивитися так, як їх бачимо ми, виходить ось такий сукупний портрет одержувача. 66 з них старші 100 років, 3 778 осіб у віці від 90 до 100 років, 45 178 – від 80 до 90 років.

Вражає, так?

Найстаршій, Клавдії Іванівні, 113 років.

Допомогу Ахметова отримують 17 748 матерів-одиначок та 30 899 інвалідів 1 та 2 групи.

І ви скажете, що цим людям не потрібно допомагати?

За весь час роботи Штабу мене найчастіше питають: "Навіщо Ахметов допомагає? Ну не просто ж так?" Далі йдуть пошуки смислів, конспірологія і можливі варіанти. Не буду повторювати – ви їх всі знаєте не гірше за мене. А я прекрасно знаю, що цих людей не переконати. Та й чи варто?

У мене є друзі. Успішна сім'я, діти, статус. І от якось років вісім тому вони всиновлюють ще трьох малюків. Ви думаєте, хоч один з наших знайомих не задавав мені подібних питань з подальшими відповідями собі ж, щось на зразок: "А, ну звичайно, він себе так підстраховує", "Ніхто ж не зачепить батька п'ятьох дітей". У щирість почуттів не повірив жоден. А людина, зауважу, дуже відома. Пройшли роки. Величезна сім'я щаслива, хоча в їхньому житті все далеко не безхмарно.

До чого це я навела такий приклад – а до того, що потрібно вивертати душу і пояснювати. Чи варто?

Набагато потрібніше сьогодні сказати про інше. Про те, що ми працюємо. Штаб працює. Гуманітарний Штаб Ахметова. І потрібно дуже погано знати Ахметова, щоб подумати, що він може привезти три машини і "згорнутися". Гуманітарний штаб з початку роботи вже привіз 2300 двадцятитонників в Донецьк і Маріуполь. А скільки їх ще попереду...

Тому не чекайте сенсацію ті, хто розпускає чутки, що допомоги Ахметова більше не буде. Не дочекаєтесь. Допомога буде. Тому, що живе на Донбасі столітня Феня Хаімовна і її 76-річний син. І ще сотні тисяч таких.

Їм просто потрібно допомогти вижити. Дожити до миру.