Освітня реформа: що найбільше турбує українців?

Останнім часом мовне питання освітньої реформи у фокусі ЗМІ та публічних спікерів. Це відбувається через несприйняття іноземними партнерами або воно дійсно важливе для самих українців?

Центр економічної стратегії за сприянням уряду Чехії провів за допомогою компанії GFK опитування громадськості щодо сприйняття реформ. Відповідно до даних дослідження, менше 3% населення, говорячи про реформу освіти і своє до неї ставлення, згадали мовне питання. Більш важливою для респондентів є якість освіти та осучаснення програм (у разі підтримки реформи) або вартість освіти та дванадцятирічне навчання (якщо вони її не підтримують).

Цікаво, що з опитаних чули щось про реформу всього 2/3 респондентів (а, на власну думку, знають про реформу багато лише 17,3% опитаних).

Серед відповідей на запитання "Чому Ви висловилися за/проти освітньої реформи?" найпоширенішими причинами підтримки громадяни вважають:

• - Просте бажання змін, підтримка реформи за замовчуванням (37,86% від тих, хто підтримали)
• - Підвищення якості освіти (16,2%)
• - Бажання осучаснити освіту, наблизити її до європейських стандартів (12,93%)

Цікаво, що найпоширенішими причинами висловлюватись проти реформи стали:

• - Антагонізм до реформи за замовчуванням (31,61% від тих, хто не підтримали)
• - Велике навантаження у шкільній програмі (9,49%)
• - Введення 12-річної школи (8,65%)

Частка громадян, які не можуть сформулювати свое ставлення до реформи та пояснити, чому саме вони за чи проти реформи, є досить великою. Це свідчить про те, що у суспільстві є стійке ядро як прихильників, так і противників реформи, які не зважають на аргументи та малоймовірно , що змінять свою думку .

Далі ми запитали респондентів, наскільки вони погоджуються з перевагами та ризиками реформи. Серед переваг опитані називають:

• - Вміння застосовувати знання на практиці важливіше, ніж багато ґрунтовних академічних знань (86% згоди) 
• - Діти повинні обирати предмети за своєю схильністю, крім обов'язкових базових (85% згоди) 
• - Потрібно більше профорієнтації у старших класах за рахунок звичайних уроків (81% згоди)

Серед ризиків:

• - Нестача коштів на реформу зупинить її на півдорозі і стане тільки гірше (71% згоди) 
• - Якщо дати більше повноважень місцевій владі, то вона буде красти, а громади не зможуть її контролювати (66% згоди) 
• - Більша фінансова самостійність директорів шкіл призведе до розтрат коштів (65% згоди)

Як ми бачимо, громадяни хочуть, аби освіта мала більше практичне застосування (за схильностями, за профорієнтацією та і загалом), але бояться того, що реформа буде здійснена не до кінця, а також буде свавілля людей на місцях.

Як не дивно, поряд з побоюваннями безконтрольності місцевої влади громадяни не довіряють і державі:

• - 68,18% респондентів згодні з тим, що рішення щодо виділення коштів на будівництво, ремонт та обладнання шкіл має приймати місцева влада, а з державного бюджету гроші мають йти лише на зарплати вчителям та підручники.
• - 64,2% респондентів згодні з твердженням, що навіть хороші ідеї у нашій системі освіти не зможуть нормально втілити

Таке поєднання містить протиріччя: люди не довіряють центральній владі (це підтверджують і інші опитуваннями) але ще мають потребу "сильної руки", яка має все контролювати (наприклад, місцеву владу, директорів шкіл). Поки ми маємо парадоксальне поєднання патерналізму зі зневірою у державній владі.

За відповідями респондентів ми провели регресійний аналіз і визначили, які тези найбільш впливають на рішення підтримки реформи взагалі. Отже, ті, хто підтримав наступні тези, більш схильні підтримати реформу в цілому:

• - Дитина для вчителя має бути рівним партнером, а не підлеглим.
• - Будівництво, ремонт та обладнання шкіл має оплачувати місцевий бюджет, а з державного бюджету гроші мають йти лише на зарплати вчителям та підручники.

Схильні не підтримати реформу в цілому громадяни, що відділи свій голос за наступні твердження:

• - Навіть хороші ідеї у вітчизняній системі освіти не зможуть нормально втілити. 
• - 12 років навчання в середній школі – це забагато.

Тези, згода з якими позитивно впливає на підтримку реформи, показують світоглядні особливості прихильників освітньої реформи: вони бажають нового формату відносин вчитель-дитина та центр-місця. Тези ж, згода з якими негативно впливає на рівень підтримки, показують зневіру й страх перед змінами (який спирається на негативний досвід) і вплив популістичних штампів на свідомість людей.

Ще одне запитання, яке ми поставили громадянам, стосувалося того, як перерозподіляти витрати на освіту. 37,6% респондентів відповіли, що хотіли би збільшити фінансування середньої освіти, 28,4% – професійно-технічної, і тільки 15,9% – вищої. Це означає, що люди хотіли б розвинути освіту у школах, яка потрібна всім, на відміну від освіти в університетах, яка потрібна не всім, та й університетів забагто, і тільки деякі з них гідні збільшення фінансування.

Щодо основних деталей реформи, сприйняття людей та експертів відмінні. Як зазначають експерти, зменшення навантаження на дітей разом зі збільшенням якості освіти слід пов’язувати з переходом на дванадцятирічну шкільну освіту. Водночас у свідомості більшості українців ці дії не пов’язані. Експерти погоджуються з тим, що збільшення зарплат учителям не означає, що поліпшиться їхня кваліфікація (серед громадян із цим ризиком погоджуються 64%). Відповідно має бути зроблена ще чимала робота з підвищення кваліфікації вчителів. Як експерти, так і громадяни, висловилися за збільшення самостійності шкіл, вчителів, вибір предметів учнями. Однак громадяни через патерналізм хочуть водночас із цим більшого контролю зверху, що вступає в суперечність із зневірою в державі та її інституційніх спроможностях.

Утім, реформу освіти підтримує більшість українців. Важливо, щоб ця підтримка транслювалася у спільну роботу із найбільш вагомими ризиками і протиріччя між патерналізмом та зневірою не перетворило реформу на чергову невдачу. Але це протиріччя також дає шанс, що саме в реформі освіти, яка важлива для кожного, можуть з’явитися нові інструменти громадської участі, які можуть бути згодом трансльовані на інші суспільно-важливі напрямки трансформаціі суспільства.