Реформа для "українців першої касти", або що обговорюють в електричках

Так уже склалося, що в Україні пенсіонер – каста №1. Пригадуєте серіал із 90-х "Справи Кепських", в якому виведений середньостатистичний пенсіонер Східної Європи – пенсійно-фінансова основа усієї родини, від внучки до жучки? На його пенсію очікують немов на щомісячний виграш у лотерею. А на початок року в нашій державі мешкало  11 938 838 пенсіонерів, щомісяця на виплати пенсій їм треба близько 22 мільярдів гривень.

У будь-якому випадку, нинішній український працюючий пенсіонер – абсолютно бойова й зовсім штатна одиниця в розбудові української держави знизу, з такої початкової ланки, як сім’я. Скільки за останні 26 років його не намагалися всіма правдами і неправдами "сплавити на пенсію", нічого не вдалося. Не тільки тому, що залишається непотія та кумівство, завдяки якому пенсіонер у ряді царин, особливо держслужбовного характеру, вперто "тримається за робоче місце". Й зовсім не тому, що є професії, як от приміром  хірурга, де професійний досвід прямо пропорційний вікові. І навіть не тому, що нічим платити повноцінні пенсії. З євроінтеграцією, з чергами в паспортних столах і на кордонах відкривається інша реальність: прогнозовано, з часом, на Україну очікує те, що сталося, наприклад, з Литвою – більшість працездатного населення вирушить на заробітки до Європи.

Причому перед ним, пенсіонером, синдром запопадливої поведінки, демонструє не тільки родина, яка з тремтом очікує на цю, на селах часом єдину "інвестицію в добробут", а й ті, хто її нараховують. Чи тому що справді дбають про похилих, свято яких припало на вихідні, чи з інших  – скажімо, причин стабільної явки пенсіонера на виборчу дільницю.

Як би там не було, 288 голосами  Верховна Рада підтримала закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (№6614) про пенсійну реформу". Як йдеться у пояснювальній записці, законопроектом пропонується створити систему пенсійного страхування шляхом звільнення солідарної системи від невластивих для неї видатків; відновити диференціацію розмірів пенсій залежно від заробітку; замінити механізм відшкодування пільгових пенсій на сплату єдиного внеску; переглянути умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років; впровадити єдині підходи до обчислення пенсій. Із 1 жовтня прожитковий мінімум для пенсіонерів, які мають повний страховий стаж, становить 1 452 гривні, а не 1 312, як зараз.

Передбачається надання гарантій для інвалідів із дитинства, дітей-інвалідів, пенсіонерів, які не мають повного стажу, і осіб, які не мають права на пенсію і отримують зараз 949 грн. Таких   - близько 1 мільйона осіб. Розмір пенсії для них збільшиться на 45% і становитиме 1 373 гривні. Для 5,6 мільйонів пенсіонерів пенсії в середньому збільшаться на 692 грн.

Передбачається підвищення необхідного страхового стажу для виходу на пенсію до 25 років в 2018 році і до 35 років щорічно до 2028 року. Пропонується перегляд умов призначення пенсії за віком у 60 років з 1 січня 2018 року та право застрахованої особи самостійно визначити свій пенсійний вік. Відтепер у 60 років виходять на пенсію ті особи, які на 1 січня 2018 року матимуть 25 років страхового стажу, а діапазон вимоги щодо страхового стажу щорічно буде збільшуватися на 12 місяців до досягнення 35 років у 2028 році. У 63 роки підуть на пенсію ті, хто на 1 січня 2018 року матиме 15 років страхового стажу, але не матиме 25 років. У 65-ть – ті особи, хто на 1 січня 2019 року матиме 15 років страхового стажу, але не 16 років. У законі прописана можливість покупки до 2 років відсутнього страхового стажу із застосуванням додаткового коефіцієнта: 2 – за період до 12 місяців і 1,5 – за період з 13 до 24 місяців. І ще чимало таких бла-бла-бла.

Однак, з урахуванням обставин, які випереджають дії чиновників, приміром, того, що м'ясо дорожчало тільки за літо кілька разів, боротьба Кабміну за пенсію "людині похилого віку" виглядає дещо інакше. Уже сьогодні працюючі пенсіонери обговорюють нововведення в електричках. Підозрюючи, що, ймовірно, у найбільш виграшному становищі від реформи опиняться ті з пенсіонерів, хто народився, скажімо, в 1920-х-1930-х роках. Їхня пенсія справді суттєво зросте. І це буде вельми схоже на відновлення справедливості щодо тих, хто "горбативсь весь вік" на радянських підприємствах. Однак шістдесятирічним жіночкам в електричці, зустрінутим мною, які досі шукають можливості поліпшити (ні, просто вирівняти стосовно інфляційно-цінникових процесів) загальний бюджет власної родини, "світить" зовсім інша справедливість. Услід 40-50-річним, хто вже вирушив міняти підґузники євролюдям похилого віку, з урахуванням того, що більшість, чия пенсія суттєво зросте, практично уже лежачі люди, наш 60-річний пенсіонер перетвориться на сиділок родичів усередині власної української Європи.