Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Віталій Квітка

письменник

World Mental Health Day. Що загніздилося в тобі, душе моя?

10 жовтня, 16:34

Що таке психічне здоров`я? Насправді в сиву давнину про це достеменно не було відомо нікому й ніде. У розумінні сучасної цивілізації міцно загніздилося хіба грецьке "психе" ("душа") – деяка мало досліджена і ще менш зрозуміла, "жива" субстанція, що зумовлює певні властивості, характер та поведінку людської істоти. "Душа" – щось із розряду матеріально-надматеріальної частини кожної людини. Душу можливо відчути, але неможливо ані зважити на терезах, ані побачити. Це не якийсь певний орган у тобі, це віртуально-матеріальна капсула особи, що власне і визначає людину як "особу".

Якимось чином наша "психе" законтачена з людським мозком та мільярдами нервових закінчень усередині нас, але мільйони наукових досліджень абсолютно упослідженого і чіткого вчення про душу випродукувати не спроможні. Усе, що вдалося шукачам істини,- установити, що нервова система і психіка людини – це дві різні системи, які дивовижно співіснують, але кожна з яких потребує окремого лікування і навіть лікаря з іншою назвою, отже невропатолог та психіатр (психотерапевт тощо) — друзі лише на перший погляд.

З усіх наукових вчень по душу ми дізнаємося про її захворювання, лише коли розладнання душі уже відбулося і спричинило руйнацію узвичаєної поведінки людини. Що ж стало причиною "здвигу по фазі" – спадковість, випадок (почуте, побачене, пережите) чи свідомі послідовні дії та вчинки стосовно власного організму та психіки з пацієнта, стає зрозумілим тільки тоді, коли захворювання діагностовано, майже всі хвости причин канули в воду, тебе вже нарекли "психом" або "ненормальним". На відміну від тілесних хвороб, у даному випадку, хоча розладнання може бути пов`язане і з розладами організму хімічного характеру (підвищення цукру в крові — зміна поведінки людини), визначальним залишається поняття людських норм та суспільно-громадської, нормальності рівня спільнот. Фільм Мілоша Формана "Пролітаючи над зозулячим гніздом" узяв шість Оскарів, шість "Золотих глобусів" та десять нагород БАФТИ, усі з префіксом "най", і став на роки, якщо не назавжди уособленням як акцентованості в нашу добу проблеми людей з психічними розладами, так і невірним їх діагностуванням. Адже часом насправді хворих психічно від психічно нормальних не просто.

Реклама

У добу Рейгана та Горбачова в СРСР якось завітав відомий фахівець з психології, провівши дослідження, він зробив висновок: 75% мешканців радянського простору в США потребували б стаціонарного лікування в психдиспансері. Почасти такий вердикт був пов`язаний з тим, що різні фахівці від різних суспільно-громадсько-політичних систем та різних психотерапевтичних шкіл оцінюють людину по-різного. З іншого боку, межа того, що ми визначали б як "психічне здоров`я" дуже хитка: від абсолютного психічного здоровля нас часом відокремлює випадковість, якась дрібниця, межа, несвідомо переступивши яку саме ця особа за саме таких обставин втрачає спочатку адекватність, а потім може і повний контроль за власними думками, діями та вчинками.

В тренді
"Гвинтокрил летів якось дивно", – очевидець про загибель Кутового

Тому-то і душа, і її лікування досі назагал залишаються значною мірою таємницею за сімома печатями. Попри сотні методик лікування людської психіки, як глибина, так і причини розладів людської душі не мають апріорних панацей до лікування: з душею неможливо провести ані щеплення, ані профілактику "захворювання на шизу". Хіба що можна вдатися о духовної релігійної практики, адже набагато успішніми від лікарів-професіоналів цілителями людського психічного здоровля завжди виступали саме люди від релігії. А часом і від мистецтва, яке викликає часто терапевтичну дію на нашу психіку. Чого не скажеш про самих геніїв-митців. Прийнятно вважати, що такі є апріорі людьми з психвідхиленнями, якщо не прямі "збоченці", то все ж — такі завжди хронічно хворі психічно люди. Адже чимало знакових постатей культури, починаючи від епатажного Франсуа Війона, який створював скульптури в Парижі на кшталт "Бздіння Дияволові" і закінчуючи мовчуном Ван Гогом, який ні сіло не впало відрізав собі частину вуха, зарекомендували себе практично як "ненормальні". Крім того, вважається, що інакше, ніж подолавши, випадково чи ні, межу нормальності, геній і не здатен виявити себе як геній.

Всесвітній день психічного здоров’я відзначається з 10 жовтня 1992 року, з ініціативи Всесвітньої федерації психічного здоров’я (World Federation for Mental Health). Стан душі на материку на ймення "Європа" справді виклика занепокоєння: із 870 мільйонів європейців 100 мільйонів перебувають щоденно у стані тривоги та депресії, 21 мільйон страждають від розладів, пов'язаних із вживанням алкоголю, 7 млн страждають на хворобу Альцгеймера та інші види деменції, по 4 мільйони хворі на шизофренію, мають біполярні афективні розлади чи їм притаманні панічні розлади. Крім того, з випадків невиходу на роботу 35-45% – пов'язані з проблемами психічного здоров'я. Психоневрологічні розлади сьогодні є другою за значимістю причиною хвороб, а із десяти країн світу з найвищим показниками самогубств – дев'ять європейських країн.

Всесвітня організація охорони здоров’я заявила, що в наші дні на планеті існують більше 450 мільйонів людей, які страждають психічними захворюваннями. А в західних країнах кожна сьома людина є або параноїком чи шизофреніком, або схильна до депресій і алкоголізму. Метою Всесвітнього дня психічного здоров’я є боротьба з очевидним злом: скорочення поширеності депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії, розумової відсталості, кількості вживання психотропних речовин і самогубств, питання і проблеми допомоги людям, що страждають на психічні розлади, поширення інформації про ефективні методи для профілактики, медичного лікування і запобігання щодо психічних відхилень, соціальної адаптації.

Але було б добре, якби подбало і не про очевидне зло від хворих на психічний розлад. Адже не секрет, що в Україні через недофінансування відповідних закладів, пацієнти психушки — часті гості скверів, алей та бульварів, де також гуляють, приміром, мами з дітьми, психіка яких лише формується. Часом герої з "зозулячого гнізда" можуть становити загрозу їхнім маленьким ангельським маленьким душам. о не боротися, а не допускати їх. Станом на 1 січня 2017 року 1 673 328 жителів України перебували на обліку у зв’язку з розладами психіки та поведінки, в тому числі 694 928 – внаслідок розладів, пов’язаних із вживанням алкоголю та наркотиків (3,9 %). То в наскільки безпечному суспільстві ми мешкаємо?

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Loading...
загрузка...