Сталінська депортація кримських татар – акт геноциду проти цілого народу

Щороку 18 травня в Україні, Туреччині та деяких інших країнах згадують і відзначають невеселу дату – чергову річницю насильницької депортації з Криму його корінного етносу, титульного народу півострова – кримських татар. Це сталося у важкому 1944 році і, по суті, було друге виселення кримських татар із своєї Батьківщини. Перше почалося в 1783 році після завоювання Криму Росією, коли імператриця Катерина II проводила безжальну політику щодо завойованої території Криму, насильно виселивши спочатку місцевих християн, православних греків і вірмен, а потім взявшись за жорстоке витіснення з рідних місць кримських татар, які становили 98% населення півострова і змушені були в своїй більшості втекти до Туреччини.

Вигнання корінного народу Криму зі своїх осель, яке почала Російська імперія, продовжив сталінський СРСР. Цей історичний зв'язок мерзенного процесу знову продовжила путінська Росія, взявши на озброєння ідеологію "Русского міра" – а це небезпечна суміш спогадів про велич імперської Росії і сталінського СРСР. Все це було оформлене в форму нібито культурної спадщини, а насправді ідеології експансіонізму, захоплення чужих територій і народів з наміром їх знеособлення, русифікації і нав'язування своїх цінностей. Тут героїзація, з одного боку, царської родини, яка перетворила Росію на тюрму народів, фельдмаршала Суворова, який знищив Кримське ханство і Запорізьку Січ, генерала Денікіна, який спалював українські села в 1919 р., а з іншого боку – прихильність до "героїв" радянської епохи. У пошані "легендарний командарм" Будьонний і Ворошилов, "перші червоні офіцери", які знищили наш національний проект – Українську Народну Республіку в 1919-20 рр., Постишев і Косіор, які послали на голодну смерть мільйони українців в 1932-33 рр., Сталін і Жуков, які воювали з Гітлером, не шкодуючи радянських людей, а особливо українців: демографічні страти від Німеччині,що програла,  і яка боролася з половиною світу, – 10 млн., а переможець СРСР стратив 26 млн., з яких 13 млн. становить Україна. Тут відразу ж ланцюжок взаємозв'язку кремлівської ідеології з імперськими цінностями і сталінською епохою – георгіївська стрічка. Геройський російський офіцер, солдат веде важкі війни в 19 столітті і переможні битви у Другій світовій. Тільки ми, українці, тут причому? Так, в Кримській війні середини 19 століття українці-вояки, які становили більшість російської армії, надали найбільший внесок в боях, щоб зупинити противника під Севастополем: це легендарні матрос Кішка, Дарина Севастопольська. Однак бездарний петербурзький генералітет все програв у цій війні.

Через століття маршал Жуков бере неприступні "Схили Дніпра" мільйонами смертей бійців трьох Українських фронтів, більшість яких становили мобілізовані українські хлопці, які вимушено жили в умовах німецької окупації. Українці були для великого полководця "ненадійним елементом" – тому він їх десятками тисяч посилав на вірну смерть, використовуючи як гарматне м'ясо.

Тут вже не полк, навіть безсмертний, а мільйони молодих життів, цинічно кинутих під кулі та снаряди: війна все спише. Для звільнення Криму від нацистів був сформований ще і Четвертий Український фронт (це ще один взаємозв'язок півострова з Україною). Завдання було виконано – Четвертий Український вибив фашистів з півострова і продовжив наступ на Одесу. Але за українськими вояками в Крим входять 32 тисячі бійців НКВС, які починають, за рішенням сталінського Державного комітету оборони, депортацію кримських татар, тих же самих греків і вірмен, яку проводила ще Катерина II.

З 1783 р. по 1940 р. відсоток кримських татар на півострові скоротився з 98% до 19,4%. Після травня 1944 року їх в Криму не залишилося жодного. Джамала, родина якої теж була депортована, і тому вона сама народилася в Киргизстані, на Євробаченні в 2016 р з піснею "1944" перемагає фаворизованого представника Росії. Всі зрозуміли цей символізм: надія на перемогу добра.

Хто може спокійно згадувати події травня 1944 року в Криму? Ніхто, крім тих, у кого немає серця. Звинуватити в колабораціонізмі цілий народ, який дав вісім Героїв Радянського Союзу, 20 тис. представників якого відправили на примусові роботи до Німеччини, і так жорстоко його покарати – виселити з земель, де він проживав тисячоліттями, на далекі території Північного Уралу і Середньої Азії. У перші п'ять років депортації кримські татари втратили більше 40% свого населення. Страшні цифри для маленького народу. Причому маленьким він став з приходом російських військ. Три з половиною століття Кримське ханство було відомим в усій Європі державою. При дворі Кримського хана в Бахчисараї знаходилися багато європейських посланці, незважаючи на те, що формально ханство входило до складу Османської держави. Кажу "формально", тому що багато хто забуває, що, наприклад, у вирішальний для всієї Європи момент – під час битви європейських армій з османами під Віднем на допомогу турецьким військам 80-тисячна кримська кіннота так і не прийшла, і тим самим врятувала європейців від можливого Османського ярма.

Із завоюванням Криму Російською імперією кількість кримських татар на півострові катастрофічно скорочується. Цей процес тривав за радянських часів. З середньої за розмірами європейської нації кримські татари перетворюються в нечисленний народ. Тому ставлення цього народу до кремлівської політики однозначне і сформувалося не в один момент, а протягом століть. Москва несе відповідальність за гоніння і знищення кримських татар. Для того, щоб заявити, що "Крим російський", для початку осмислено знищували і виганяли сотні тисяч кримських татар – а це геноцид цілого народу. Замість насильно депортованих кримських татар тільки в липні 1944 року на півострів завозиться 51 тис. переселенців з Росії.

Коли я працював в Криму заступником постійного представника президента України в часи Ющенка, мій колега по роботі, кримський татарин Ремзі згадував як маленьким хлопчиком він разом зі своєю родиною був депортований, як на збори їм дали всього годину, як багато людей вмирало під час перевезення в товарних вагонах для худоби. Через 50 років він повернувся додому. Хотів тільки подивитися на рідні домівки зсередини. В той, що біля Сімферополя, ледве потрапив, а в той, що під Ялтою, на поріг не пустили ті, хто прибув з Росії в липні 1944-го. Такі переселенці якраз в березні 2014 року і говорили про "повернення додому". Тільки у кожного різний будинок. У одного – тільки один, без якого дихати не можеш, а в іншого – безкоштовно від влади, який отримав чужий натомість на політичну лояльність, а далі "хоч каміння з неба".