Великий день, або Як ми захистили права людей

Ми посилили захист України від російської агресії. Це був великий день історичних рішень.

Днями "Урядовий кур'єр" опублікував указ президента про введення воєнного стану на 60 діб замість 30, за які напередодні проголосувала Верховна Рада. Та ще й по всій України, а не у 10 прикордонних областях. Чиновники виправдовуються, мовляв, це помилка. Насправді це не помилка. У зверненні до народу президент пообіцяв, що у грудні внесе до парламенту проект постанови про призначення виборів на березень наступного року. Проте, я вважаю, робити цього він не збирався. Оце і був план Порошенка, який було зірвано завдяки твердій позиції нашої фракції. У Порошенка все пішло не так, а указ із редакції "Урядового кур‘єра" просто забули відкликати.

Зранку перед доленосним голосуванням у Раді всією командою РПЛ ми поїхали на київський залізничний вокзал та опитали близько сотні людей з усіх куточків країни про доцільність запровадження воєнного стану. Бо коли приймаються такі визначальні для держави рішення, дуже важливо чути, про що говорять люди. Ті, хто при владі, безнадійно відірвані від народу і не знають, що його хвилює.

99% опитаних нами українців висловились проти воєнного стану, запропонованого президентом. Людям страшно. Вони не знають, що буде далі, та вважають, що воєнний стан потрібно було вводити раніше.

Російська агресія сталась не вчора, коли захопили наші військові кораблі на Азовському морі, а ще в 2014 році. Після того були Іловайськ і Дебальцево. Чотири роки ми переконували президента запровадити воєнний стан. Але він не погоджувався, тому що це заважало вести йому власний бізнес у Росії. Три роки ми вимагаємо від президента і Верховної Ради ухвалити закон про націоналізацію усього майна агресора в Україні. Два роки – пропонуємо розірвати дипломатичні відносини з Російською Федерацією. Усього цього досі не зроблено. А сьогодні, за чотири місяці до виборів ми бачимо спекуляції на темі воєнного стану.

У понеділок ми жорстко боролися у сесійній залі. Мені довелося довго переконувати спочатку спікера Андрія Парубія, а згодом президента Петра Порошенка, що Україна – не Росія. Що поставити всю країну з ніг на голову заради продовження президентського терміну однієї людини у влади не вийде.

Я сказав президенту: "Петро Олексійович, ви робите те, що робив Путін з 2004 року в Україні, коли той розколював суспільство і провокував внутрішні конфлікти. Люди можуть мати іншу позицію, ніж ви, але це не значить, що я люблю Україну менше, ніж ви. У мене інше бачення. Ви обіцяли за 3 дні зупинити війну, а вона вже йде більше, ніж Велика Вітчизняна. З вашою політикою ця війна триватиме ще 50 років, бо ви зацікавлені, щоб вона йшла. А я зацікавлений в тому, щоб зберегти життя людей і закликаю вас не роз'єднувати суспільство. Ви, як президент, маєте об'єднувати суспільство, а не розколювати його для того, щоб виграти вибори".

Зрештою під нашим натиском та завдяки консолідації однодумців у Верховній Раді президент змушений був піти на поступки. Перше, згідно початкової версії указу Порошенка він хотів ввести воєнний стан 60 днів. Ми змусили його погодитися на 30 днів. Друге, він хотів запровадити воєнний стан на всій території України. Ми змусили погодитися, що він запроваджується виключно на прикордонних територіях і там, де є військовий конфлікт з Росією. Ми змусили Порошенка визнати, що конституційні права громадян можуть бути обмежені виключно за умови прямого російського вторгнення. Це означає, що реального воєнного стану немає, поки немає реального російського вторгнення. Це означає, що не буде обмеження свободи слова та наступу на конституційні права громадян. І ключове, що ми змусили зробити Порошенка – прийняти рішення про проведення президентських виборів 31 березня 2019 року

Щоб зафіксувати ці позиції законодавчо, ми ухвалили виправлену редакцію президентського Указу про воєнний стан та Постанову про призначення виборів Президента.

Тепер парламент має ретельно контролювати виконання цього закону до кінця дії воєнного стану. А наслідки його застосування мають бути піддані неупередженому парламентському контролю і доведені до суспільства.

Сподіваюся, що у березні 2019 року українці оберуть президента, який відновить мир, поверне захоплені Росією території та не буде спекулювати на війні у такий мародерський посіб як зараз.

Ми відстояли право українців обирати нового президента. Одночасно – дали нашим військовим можливість адекватно реагувати на агресію Росії. Перемогла Україна і кожен українець.

Ми це зробили! Це був великий день!