Жебраки не переможуть агресора

Серед основних завдань, що наразі стоять перед нашою державою -  підвищення рівня життя громадян, подолання масштабного безробіття, створення нових робочих місць, збільшення зарплат і пенсій. Без жодного перебільшення, невирішення саме цих завдань разом із російською агресію становить найбільші загрози для української незалежності та суверенітету. Ми ніколи не зможемо перемогти агресора, якщо у нашому власному домі процвітатимуть розруха, тотальне зубожіння та недовіра людей до влади.

Саме тому ми вимагаємо невідкладного прийняття законопроектів, які хоч трохи послаблять накинутий владою зашморг на шиї українців. Зокрема – скасування оподаткування пенсій; подолання вето президента на законопроект про вихід жінок на пенсію у 55 років;  зниження ціни на газ для населення; реструктуризацію боргів фізичних осіб.

Щодо останнього законопроекту. Я глибоко обурений тим, що держава відмовляється вирішувати проблеми валютних позичальників. Хіба не держава має відповідати за діяльність уряду та Нацбанку, за їх провальну політику? Показовим є приклад Сполучених Штатів, які демонструють зростання ВВП на 2,5 %. Чому так відбувається? Бо 70% американського ВВП – це активні споживчі витрати громадян завдяки високим зарплатам і пенсіям. Тому, цілком логічним є запитання: як Україна може розраховувати на зростання економіки, якщо наші громадяни сьогодні практично перебувають за межею бідності?

З цього приводу корисно нагадати українським політикам про пам’ятну дату – 98-річчя бою під Крутами. Саме ця подія яскраво свідчить, що Україну губить не так зовнішня агресія, як внутрішній розбрат. Сьогодні ситуація аналогічна: у тому, що люди жебракують, винен не Путін, а влада, яка довела до такого. Людям потрібно дати гроші, роботу і перспективу – тоді не буде внутрішнього розбрату. Переконаний, що Україна потребує радикальної зміни економічної політики і реальних реформ, а не їх імітації.

Окрім економічних та соціальних проблем, потребують нагального вирішення питання реформування судочинства та питання, які стосуються нашої державності і збереження цілісності України.

Так, підписані Президентом України зміни до Закону "Про регламент", якими фактично змінили процедуру внесення змін до Конституції, прописану у Основному законі, є насправді легалізацією особливого статусу Донбасу і реалізацією плану Путіна по федералізації країни. Повністю погоджуюся з експертами та фахівцями, котрі наголошують, що ті депутати, які голосували за зміни до регламенту, насправді скасували Конституцію і мають нести за це персональну відповідальність. 

Ще одним важливим питанням є зміни до Конституції у частині судочинства, які днями Конституційний суд визнав такими, що відповідають Конституції України. Проте ми стверджуємо (і так само вважає суддя КСУ Микола Мельник), що ці зміни не реформують судову систему, а, навпаки, створюють умови для ручного управління Президентом судовою гілкою влади і консервують корупцію. З огляду на це, Радикальна партія підготувала альтернативний проект судової реформи, яким передбачено звільнення усіх суддів та прокурорів, адже на даний момент саме такою є головна вимога суспільства.

Звертаючись до своїх колег по парламенту, хочу закликати їх припинити обманювати суспільство, імітуючи реформи і зберігаючи корумповану систему, яка раніше виконувала замовлення режиму Януковича, а тепер служить нинішній владі. Аби не бути голослівним: шестеро суддів, які змінювали Конституцію у 2010 році на догоду Януковичу і відповідальні за узурпацію ним влади, і зараз продовжують здійснювати конституційне правосуддя. Чи може сподіватися проста людина на верховенство закону за таких умов?

Питання це більш риторичне, адже ні закону, ні справедливості в Україні ми, на жаль, так і не побачили за ті два роки, що минули після Революції Гідності. Тому радикальні політичні, економічні, соціальні зміни в Україні – як ніколи на часі.