В гостях у стратегічних партнерів Путіна: підсумки візиту Порошенка до Сербії

У вівторок 3 липня президент України Петро Порошенко направду здійснив важливий для двосторонніх відносин візит до Сербії. Попередній ще за президентства Віктора Януковича був аж у 2013 році, тобто п’ять років тому. Для візитів першої особи держави це дуже великий проміжок. Так, наразі ситуація у стосунках Україна-Сербія складна, але, на мій погляд, цей візит треба було підготувати і здійснити набагато раніше. Хоча я думаю, що в такій довгій п’ятирічній перерві винні не стільки ми, скільки сербська сторона з огляду на те, як складно працювати нашим дипломатам, зокрема нашому послу Олександру Александровичу в Белграді.

Важливість цього візиту полягає в тому, що Сербія є однією з ключових країн Західно-Балканського регіону. Але в даній конкретній ситуації найголовніше – її позиція щодо російської агресії проти України. З одного боку Сербія підтримує територіальну цілісність і суверенітет України, а з іншого в рамках ООН сербська делегація голосує "проти" резолюцій, що засуджують російську агресію. Навіть не утримується, а голосує саме "проти". До  того ж, Белград постійно заявляє, що Сербія, навіть будучи кандидатом на вступ до ЄС, ніколи не підтримає санкції Євросоюзу проти Росії. Тому цей візит Порошенка важливий і з високими очікуваннями.

Під час спільного брифінгу за підсумками переговорів з президентом Сербії Александром Вучичем Петро Порошенко підкреслив, що Україна продовжує дотримуватися своєї позиції щодо невизнання незалежності Косово і чекає від Сербії такого ж ставлення по підтримці незалежності і територіальної цілісності України. З одного боку, так, Сербія офіційно не визнала анексію Криму Російською Федерацією, з іншого – сербські парламентарі відвідували територію окупованого Криму в порушення законодавства України. Під час зустрічі з головою сербського парламенту, Народної Скупщини, Маєю Гойкович Петро Порошенко відкрито сказав про неприпустимість відвідувань сербськими депутатами окупованого Криму, хоча на сайті сербського парламенту інформація про це відсутня. Тобто, тут вже президент України не поміж крапельками пройшовся, а сказав чітко і конкретно про те, що це порушення українського законодавства.

Водночас він постійно наголошував, що очікує від Сербії відповідного ставлення натякаючи на голосування Сербії по згаданим вище резолюціям в ООН. Мовляв, якщо резолюції засуджують окупацію Криму Росією, а Сербія не визнає анексію півострова Росією, то Сербія має і голосувати відповідно. Але ми чудово розуміємо, яка позиція Сербії стосовно Російської Федерації. Наприклад, напередодні візиту Порошенка до Белграду якраз в День Конституції України 28 червня перший віце-прем’єр-міністр і міністр закордонних справ Сербії Івиця Дачич зустрічався в Москві з головою російського МЗС Сергієм Лавровим і російським віце-прем’єром Юрієм Борисовим. В досить дружній обстановці вони обговорювали двосторонню співпрацю, стратегічне партнерство і довічну дружбу.

Тому я сумніваюся, що після візиту Петра Порошенка в Сербію остання докорінно змінить свою думку про Росію і стане більш відверто підтримувати Україну на міжнародній арені. Єдине, на що ми можемо розраховувати, щоб Сербія не голосувала "проти" антиросійських резолюцій в ООН, а хоча б утримувалась. Ну це на випадок, якщо Белград так хоче слідувати політиці багатовекторності або позаблокового статусу, про що постійно говорить керівництво Сербії.

В той же час ми не почули, щоб президенти обговорили проблему участі сербських найманців у бойових діях на стороні так званих "ДНР"/"ЛНР". Думаю, це питання просто не виносили в публічну площину, бо воно не є вирішеним. Участь у бойових діях на стороні так званих "ДНР"/"ЛНР"  брали кілька сотень громадян Сербії. З того, що є відомим, кримінальні провадження були порушені тільки проти декількох сербів. Можливо немає всієї інформації в публічному доступі, але наразі відомо лише про ці декілька випадків. Тому я думаю, що під час візиту до Белграду Петро Порошенко свідомо не виносив це питання у публічну площину з огляду на його надмірну чутливість для Сербії. З одного боку, держава не може перешкодити виїзду своїх громадян куди вони хочуть, але й повинна гарантувати дотримання законів. Якщо закон Сербії забороняє служити в лавах найманців в будь-якій точці світу, то це має розповсюджуватися на всіх осіб, а не тільки на окремих.

Не залишився непоміченим і подарунок Порошенка Вучичу – книжка сербською "Коротка історія України". Це подарунок з натяком на те, що історія України бере свій початок від Русі. Добре, що ця книжка саме сербською мовою, щоб президент Вучич подивився історію, бо в Сербії існують певні особливі погляди і поширене досить прихильне ставлення до Росії. Хоча якщо згадувати ті історичні часи, про які згадують серби, то це була імперія, яка складалася не тільки з нинішнього народу Російської Федерації. До неї входили і українці, які брали участь і у війні проти Османської Імперії, і які у часи Другої світової війни звільняли і територію Сербії. До речі, це були Другий і Третій український фронти.

Після візиту залишилось ще багато питань у двосторонніх відносинах, які так і не були вирішені. Наприклад, було оголошено, що в місті Новий Сад Автономного Краю Воєводина буде встановлено пам’ятник Тарасу Шевченку. Взагалі-то, такі розмови тривають вже добрих десять років. Це дуже довго для того, щоби виділити невеликий шматок землі не в столиці, хоча Новий Сад – досить велике місто, для встановлення пам’ятника Шевченку.

По-друге, це економічні питання. До цього часу Україна і Сербія не домовилися по Угоді про зону вільної торгівлі, і візит Порошенка не прискорив цей процес. Але, знову ж таки, по цій Угоді перемовини тривають вже більше десяти років і поки що результату немає. Вони, до речі, також пов’язані зі згодою України на вступ Сербії до СОТ – всі ці перемовини йдуть в одному пакеті – якщо не вдається домовитися по ЗВТ між Україною і Сербією, не вдається домовитися і про в вступ Сербії до СОТ.

Чи можна вважати проривом те, що громадянам України продовжено термін безвізового перебування на території Сербії з 30 до 90 днів? Так, це позитивний сигнал. Але я би не назвав його проривним і таким вже вирішальним для двох країн.

Була ще зустріч Порошенка з Патріархом Сербської православної церкви Іринеєм, але, знову ж таки, нічого невідомо, чи підтримує Сербська православна церква надання автокефалії Українській православній церкві.

Тому головним результатом візиту президента Порошенка до Сербії можна вважати сам факт візиту та проведений політичний діалог. Наскільки меседжі української сторони вплинуть на сербське керівництво – буде видно з поведінки і позиції сербських делегацій у різних міжнародних форматах. Однак, аналіз офіційних повідомлень сербських гілок влади про результати візиту українського президента свідчать, що сербська сторона уникає висвітлення і реагування на важливі для України питання, пов’язані з порушенням Росією міжнародного права.