Подорож в царство українського Аїда

"Всі наші страхи живуть в темряві". Чомусь ця фраза моєї бабусі з дитинства врізалася в пам'ять. Напевно вона, мудра і розсудлива, тоді мала на увазі зовсім вимкнене світло в кімнаті, а темінь незнання, таку собі людську сліпоту. Але я, звичайно, в свої дошкільні роки розуміла цей вислів буквально. Здавалося, страхи – там, десь під постільним воланом, під ліжком, в темній комірці, і неодмінно – в казкових печерах, що таять драконів, циклопів і скарби Алі Баби. Але знаєте, чомусь всі ці підземні істоти і легенди про них мене ніколи не лякали. Навпаки! Було дуже цікаво. І що сказати? Вирости – виросла, а інтерес до темряви до сих пір при мені. Тому регулярно тягну нашу знімальну групу в підземелля. І, повірте мені, любителям підземних лабіринтів в нашій країні є де розгулятися. Тільки в одній Тернопільській області печер близько восьми десятків. Мабуть, звідси і почнемо.

"Притулокдревньоїцивілізації"

Першаприроднаі ,безсумнівно ,мійголовнийеталонікритерійоцінкитуристичнихоб'єктів-вражаючапечера" Вертеба " !Знаходитьсявонасеред простогопшеничногополя ,неподалікмістечкаБорщів .Тамжеіснуєспеціальнийспелеологічнийклуб .Хлопціпрактичнонаентузіазміпроводятьдослідження ,прокладаютьмаршрути ,розшукуютьновіфантастичні" діркивземлі "-таквцихкраяхназиваютьпечери .

Вертеба – одна з найбільш добре прохідних і обладнаних для туристів печер. Своєрідний підземний музей. Ми прямували сюди навмисно, в пошуках таємниць і загадок давнини. Це давнє карстове житло приписують надрозвиненій трипільській культурі. Кажуть, що тут був притулок останнього племені цієї унікальної праукраїнської нації. Пам'ятаю слова нашого гіда: "Вони просто пішли під землю". "Напевно ховалися від нападок кочових племен", – подумала я. Але, коли увійшла, буквально обімліла. Трипільці, судячи зі знахідок археологів, прийшли сюди 5 тисячоліть тому, і створили з неї щось схоже на ритуальний храм, і одночасно – на містечко-гуртожиток. Печера 20-мільйонного віку має чітку систему тунелів з головним центральним залом і кімнатами-відгалуженнями.

Іцевсе ,звичайно ,вражаєуяву ,але ,щонайбільшезапам'яталосямені ,такцепростонереальна кількістькажанів .Піднімаєштиголову ,атам-гронанічнихгризунів .Якразвцей час ,вберезні- на початку квітнявонищемирносплятьголовамивниззакуратноскладенимикрильцями .Благовнашомуколективінемаєгидливихібоягузливих .Осьтакийбонустуристам- натуралістам .

"Кришталевепідземелля-казкареальна"

" Кришталева " !Інтригуєодна тількиназва ,правда ?Цяпечерадивуєнавітьбувалихтуристів .Воназнаходитьсявтомужрайоні ,щоіВертеба ,наоколиціневеликогоселаКривче .Але ,на відмінувідпопередньогопідземелля ,аж ніякне лякаєі невабитьтаємницями ,швидше-чарує .Уявіть23- кілометровийскельнийлабіринт ,всипанийрізнокольоровимиблискучимикристалами .Цескладноуявити ,потрібнопобачити .

В моїх очах читалося німе: "Як?" В той самий момент я і наша команда дізналися від екскурсовода, що це все – гіпс! Так-так, думаю, що у вас асоціації з гіпсом схожі: впав, отямився ... Ну, в кращому випадку, – бюстики Шевченка і Пушкіна в шкільному музеї. Далі по коридорах печери, до речі, абсолютно природною, ми йшли з широко відкритими очима. Відірватися від такого видовища важко, попереджаю, але не забувайте дивитися під ноги. Кришталева печера являє собою складну систему ходів. Поки з 23-х туристам доступні тільки 3 км, але по собі скажу, що цього цілком вистачає, щоб намилуватися і вразити. Найбільше нам запам'ятався так званий Кришталевий коридор – стрімка ущелина, вкрита полотном кристалів різних кольорів: бурштинових, кремових, рожевих, бежевих, блакитних.

Печеравжедавнообладнанадляекскурсійібезпечна .Насайтахпишуть ,щоіелектрифікована ,алеябрадилаприхопитизсобоюліхтарик ,хочабдлятого ,щоброзглянутивсе ,щопривернеувагу .Язапасласясвічками ,алепошкодувала ,щоце неліхтарик .Свічкираз у раздоводилосязновузапалювати .Виявилося ,щовкришталевомупідземеллімайжестовідсотковавологістьікруглийрік+12градусів .Справжнійсеанспрофілактикибронхіту ,гіпертонії ,астми .

Прогулянкапідземлеюобійдетьсявсьогов10гривеньзавхіднийквитокісупровід .Наглибину40метрівчастенькоспускаютьсянавітьшколярі ,алечастішетутбуваютьзакохані .Аджедаруватиодин одномуказку-цетакромантично .Тим більше ,щовоназовсімпоруч ,вУкраїні .

"На краю землі… "

Реальнішевідчуття ,щоосьвін-тойсамий" край " ,про якийвсітакпишномовнокажуть ,-вмоєму життіраніше небуло .Звичайно ,це некрайземлі ,алеУкраїна -точно .ТочнішеоколицянашоїВінницькійобласті .О- о-оннатомуберезіДністравжемолдавськісадиівиноградники .Малесеньке ,здається ,забутеБогомілюдьмиселоНагоряни( Могилів – Подільськийрайон )нависокійдревнійскелі ,поїденійпечерами .Цікаво ,правда ?

Це – моє абсолютно випадкове відкриття. Туристів тут рідко зустрінеш, хіба що – геологів і спелеологів. І, відверто кажучи, прибувши на місце, я цього навіть зраділа. Адже Нагорянські печери прекрасні своєю пустельністю і дають відмінну можливість побути наодинці з собою. Не дарма приблизно 10 тисячоліть тому тут усамітнювалися монахи. До речі, в сусідньому селі Лядова до сих пір існує скельний чоловічий монастир. Перші ж люди прийшли сюди в ще кам'яному віці. І правда, деякі з кам'яних кімнат – немов ожилі декорації до сюжетів про первісних людей. Для повного антуражу не вистачає хіба що багаття і ведмежої шкури. Просторі, з майже рівною підлогою, таке враження, що рукотворні. Але спелеологи говорять, що більшість Нагорянських печер якраз таки природні, вимиті ще десь в мезозої.

Кількість кімнат в Нагорянський печерах перевищує кілька десятків, і це тільки досліджених. Вони розташовані в скелі чотирма ярусами. Звичайно, незважаючи на всі вмовляння команди, я не втрималася від того, щоб піднятися хоча б на один з поверхів. Вам без належної страховки не раджу повторювати мій вчинок, але я ні краплі не пошкодувала. Пробиратися вкрай незручно, але відчуття на цих скельних терасах можна порівняти хіба що з перебуванням в чистому полі посеред урагану. Вітер у волоссі, немислима краса перед очима, і свобода думок. Раджу сюди приїхати навесні – влітку, так з наметом, і – на тиждень. Цей відпочинок по кишені абсолютно всім. Провіант можна роздобути в селі, а печери відкриті цілий рік. Але нагадаю: вони абсолютно (!) не обладнані. Тому не забувайте про заходи обережності.

Інаостанокмоєулюблене :" Завраженнямине обов'язковоїхатиза кордон .Українавражає !"