Сезонна ін'єкція адреналіну, або Прокидаємось, весна!

Пора красуня, прокинься! (С) Олександр Сергійович. Як на мене, навесні це його вислів найбільш доречний. Чи варто нагадувати і вже тим більше доводити, як складно буває нам всім розгойдатися після зимової "сплячки", вилізти з обіймів пледів, залишити свої улюблені чайні чашки. Треба, друзі, є таке золоте слово! Весняне загострення, адже воно підступне. Один мій знайомий, досить авторитетний психолог, невтомно повторює: "Навесні необхідно скидати шкурки, інакше ризикуєте пропустити найперше і найкорисніше тепло!" Звичайно, він має на увазі свіжі емоції, перезавантаження організму, мозку, спілкування і споглядання свіжих фарб. Зараз – саме час підживитися енергією на весь поточний рік. Раджу почати з яскравої і підбадьорливої подорожі. З такого приводу пригадала парочку екстремальних турне нашої знімальної групи. Ловіть ідеї для найближчого вікенду!

"Краще гір тільки підкорені гори"

Ну як гори ... почати то можна і з гірки ! Отже , мальовничі скелі , звивистий Тетерів , зелені діброви ... Денеші . Це мальовниче село в глибинці Житомирської області вже кілька століть порівнюють зі Швейцарією . Багато хто приїжджає сюди милуватися і надихатися . Але у мене , чесно кажучи , були зовсім інші плани : зібралася я до скелястих берегів не спостерігати , а скоріше випробувати . Страх , себе на міцність і витривалість , і дикий захват , якщо говорити , забігаючи вперед .

Денеші дуже популярні серед любителів гострих відчуттів . Майже півстоліття , як тут обладнали якийсь безкоштовний відкритий скеледром . Місцеві розповідають , що за радянських часів і любителі , і навіть маститі спортсмени ставали в чергу , щоб тут потренуватися .

Чому скелелазів так ваблять Денеші? Це перше питання, яке виникло у мене. Ну справді: скелі невисокі, метрів 25 над водою. Але виявилося, що ці породи дуже різноманітні за складністю. Свою трасу тут знайдуть і наймаститіші майстри скелелазіння, і початківці. Власне, останнє – про мене. Але, зізнаюся, я-то була під наглядом професіонала. Благо наша знімальна команда буквально живе активностями і захоплюється безліччю видів спорту. І видертися на стрімкі камені мені допоміг наш звукорежисер Олексій. Як виявилося, в нашій групі – свій інструктор зі скелелазіння Страшно? Страшно! Але, тільки спочатку. Далі, майже як у Юрія Нікуліна: "пам'ятають руки то, пам'ятають рідні"! Якщо в дитинстві ви, як я, рвали шорти і здирали коліна об дерева, то повинні відчути це! Я про вільному спуску. Напевно, ось він, той горезвісний "підвішений стан". Звичайно, за умови, що страховка у вас надійна. До речі, і спорядження, і інструктора ви можете знайти в селі, серед місцевих жителів є чимало майстрів спорту.

"Чому люди не літають , як птахи?"

Курортне Яремче. Навряд чи хтось із вас не чув про це привабливе і вже розкручене туристичне містечко. І цілком виправдано, що більшість туристів не можуть відірватися від мальовничих гір, які обступають його з усіх боків. Але ми якось вирішили вийти за рамки звичного і прогулятися по місцях, які багато і, треба визнати, неліниві мандрівники, відкривають для себе випадково. Так, ми всією знімальною групою вирушили на пішу прогулянку по цьому гірському містечку і зовсім скоро прибули до дивовижної краси водоспаду Пробій. Він знаходиться в самому центрі Яремче.

Водоспад не такий розрекламований , як скажімо той же Карпатський Шипот , або Манявський . Але насправді унікальний і , до речі , самий бурхливий в Карпатах . Це – найбільш видовищний відрізок знаменитого Прута . Щохвилини річка скидає тонни кришталевої води в природну кам'яну чашу . У перші хвилини мої хлопці , та й я з ними , просто застигли . " За цим надзвичайним явищем можна спостерігати вічно ! "

Звичайно , Пробій – не Ніагара , його висота на око метрів п'ять . Але він однозначно заслуговує на увагу . Ми побували там восени , а уявіть , як красиво там зараз , навесні ! Напевно енергетика зашкалює !

Скельне озеро, яке заповнює водоспад, має безліч підводних печер. Водолази, які досліджували його, порівнювали побачене з гігантським мурашником. Але я скажу, що і зверху він вражає не менше. Над водоспадом звели міст, щоб туристам зручніше було їм милуватися. А ще, виявилося, – це своєрідний парк екстриму. Ах, скільки ж разів, дивлячись на кіношну екзотику і стрибки в водоспад, я думала: "Як ви будете почуватися?" Отримайте – розпишіться, як то кажуть! Думки матеріалізуються. Так, зовсім не по прописаному нами сценарієм, бажання і інтерес до незвіданого перемогли. На одному з крутих берегів біля водоспаду вже кілька років існує якась платформа для роуп-джамперів. Це стрибки з вільним падінням зі спеціальним спорядженням і мотузкою. Пам'ятаю тільки, як переглянулися з режисером, і її питання: "Лера, ти впевнена, що хочеш цього?" А далі .... далі суцільний адреналін. Ноги підкошуються, на обличчі – нервова усмішка, а попереду – прірва, безодня над вируючим водоспадом.

Вільне падіння…. Якими словами описати це? Реальні відчуття пташиного польоту, вітер крізь пальці, стільки простору! Коли ж я налітав і вибралася на верх, готова до захоплених од своїх колег, перше, що почула від оператора: "Лера, треба повторити. Ми детальніше знімемо!" І знаєте, ще раз довелося стрибати. До речі, практично вся моя група зазнала ті ж емоції після зйомки. Так що колективно рекомендуємо. І так! Звичайно, хлопці організатори дотримуються всі заходи безпеки, є протипоказання і обов'язково чіткий інструктаж. А коштує таке задоволення 150 гривень.

"Кожній тварі по парі"

Шматочок планети , якій ми , люди , ніколи не торкались . Ви думали це нереально ? Ми переконалися в зворотному . Минулого літа нам довелося досліджувати Херсонську область , дику і яскраву , як виявилося . Цілі гектари дикого степу , які ніколи не орали і не забудовували . Ось уже майже півтора століття там існує унікальний степовий заповідник . До речі найстаріший на планеті і найбільший у всій Європі .

" Асканія – Нова " . Дикі трави , квіти , хвилі ковили . Асканійська степ нагадує нескінченний строкатий живий килим . Для нас , жителів кам'яних джунглів , – неймовірний релакс дивитися на таке .

Справжній живий куточок, в тутешніх землях вражаючу кількість птахів і тварин. Більше 3000 видів, такого різноманіття немає більше ніде в Україні. Тому відразу раджу зайти в місцевий зоопарк. Він не такий, як у столиці та в інших наших містах. Тутешні вихованці живуть напіввільно. Варто було нам з операторами зайти на територію, і вже через хвилину ми в цьому переконалися. Вальяжной ходою, немов контролер, нас зустрічав павич. Так-так, живий і красивий, по-домашньому так зустрічав. Зайдіть, ви точно не пошкодуєте! Вперше я бачила в зоопарку щасливих тварин.

Але там, за межами звіринця, є дещо цікавіше. І, як виявилося, досить екстремальне. Вирушаємо в справжнє українське сафарі! Розгулятися є де. Зараз простори заповідника – це більше 30 тисяч гектарів. І на цій території, що вразило мене найбільш, ніби сусіди, уживаються стільки тварин-іммігрантів. У Херсонському степу, як вдома, живуть і американські бізони, і африканські зебри, і індійські антилопи. На такий зоо-експеримент зважився колись тутешній поміщик Фрідріх Фальц – Фейн. Асканійці вимовляють його ім'я з щирою повагою. І жартома називають заповідник Ноєвим ковчегом.

Отже , супроводжувати нас зголосився директор парку Віктор . На своїй " Ниві " він відвідує кожне стадо кілька разів на день . Ну , в дорогу ! Пил в очах , в роті , по сухому степу – наче з трампліну на трамплін . Але що ми помітили в дорозі , та це те , що стареньку " Ниву " місцевого Айболита тварини вже ніби й не помічають .

Тому нам досить близько вдалося під'їхати до загону бізонів. Ох і емоції , скажу я вам ! Акуратно і повільно ми вийшли з авто , щоб зробити якісні фото і відео . Не покидало відчуття , що зараз як зірветься , та як побіжить ! А в голові – якісь страшні уривки відео іспанської кориди . Але , мабуть , я перебільшила нашу значущість для цих масивних парнокопитних .

До речі , мешканці Асканії зовсім небайдужі до гостинців . Запропонувати частування бізонам я , чесно зізнатися , не наважилася , а ось коні Пржевальського прийняли нашу команду , як дорогих гостей . Зі свіжим хлібом , в українських традиціях .

Скажу чесно , організація сафарі зараз трохи проблематична . Державна програма з проведення диких екскурсій вже давно не фінансується . Але домовитися можна , і це варто зусиль . Дістатися сюди зручніше від курортної Каховки , година – півтора на автобусі . Вирішуйте !