Мінський формат – каламутна водичка, де кожен ловить свою рибку

Після невиконання "Мінська-1", "Мінськ-2", три, чотири, п'ять – вийшов зайчик погулять. У нашому разі не зайчик, а Вовчик Вовчикович вийшов погуляти. Мінський формат не працює. Сторони це розуміють.

Порошенко цей план політично імпонує. Може, спочатку він щиро сподівався на нього. Але зараз всі розуміють, що цей мирний план не мирний, і що він не приведе до вирішення питання. Люди, які глобально дивляться на політику, розуміють, що вирішення цієї теми неможливе у форматі "Мінськ", тому що він: а) зачатий в гріху; б) переговорники з того боку чомусь тільки самозванці, і не представлена ніяк частина Донбасу – лідери громадської думки або люди, які реально представляють інтереси жителів Донбасу. З української сторони, відповідно, незрозумілий підбір переговірників. Він-то зрозумілий, але він неформальний і не робить ці переговори не те, що міждержавними, а я б сказав, що не робить ці переговори серйозними.

Після того, як був порушений Будапештський меморандум і всі немислимі міжнародні правила, говорити з шахраями нема про що. І найцікавіше, що РФ, агресор, який напав на Україну, в цих мінських переговорах миротворець. Це повний театр абсурду. Але цей театр абсурду мав певне раціональне зерно. Потрібно було зупинити навалу, яка йшла. І, треба сказати, цього досягли. За допомогою мінських домовленостей ми отримали певний перепочинок. Зменшилася інтенсивність, армія перегрупувалася. Ми хотіли перепочинок, і ми його отримали перед знову неминучою військовою розв'язкою, або справжніми переговорами, де за столом сидітимуть серйозні гравці, які щось вирішують. А це не Франція і Німеччина, як країни ЄС, а ЄС і обов'язково США, як країна, яка гарантувала нашу безпеку. І не Пушилін Денис Володимирович і Захарченко там всякі повинні за столом переговорів сидіти, а президент Росії.

Можна прогнозувати дві речі. По-перше, в мінському форматі ніякого миру не буде знайдено. Мінський формат – така каламутна водичка, де кожен ловить свою рибку. Для України рибка – це трохи перепочити. Для президента Порошенка так солодко звучить – "мирний план", він щодня по телефону спілкується з європейськими лідерами держав, у нього є велика ілюзія залученості. Для Німеччини і Франції – це питання лідерства в ЄС. Тому що у них не було мандата. Вони це зробили, не порадившись з іншими, я це точно знаю. У глав МЗС була триденна нараду про те, що робити з війною, ще до першої зустрічі Путіна і Порошенка в Нормандії. І тут вийшов президент і запросив до Нормандії. І європейські дипломати були обурені, що Німеччина і Франція, коли вони всі разом сиділи і розмовляли, навіть не заїкнулися про це. Я це знаю абсолютно точно, тому що я був у колі європейських дипломатів, коли це питання задавали німецькому дипломату. Путін, який чітко розуміє, що не може досягти мети, "Новоросії" вже немає, а військове вирішення питання – це самогубство, для Путіна мінський процес – спосіб доконати України. Тому глава МЗС РФ Сергій Лавров вимагає прописати в українській Конституції особливий статус Донбасу. У тому числі, деякі західні дипломати намагаються тиснути на Порошенка. Але я б порадив західним дипломатам не тиснути на президента, тому що в Україні такі питання президент не вирішує. Є суспільний настрій і дуже складна ситуація в парламенті щодо прийняття поправок до Конституції з вірусом сибірської виразки.