Чарівники у вертольотах, або Навіщо МВС купило 55 гелікоптерів

Однією із основних відмінностей поведінки та сприйняття людини навколишньої ситуаціє є стереотип. Але найгіршим є те, що у сучасного українського суспільства на стереотипи "совєцькі" накладаються стереотипи псевдодемократичні, пост-радянські, і здебільшого негативно-компульсивні.

Даруйте, друзі, за такий психологічний вступ, але я почав з нього для того, аби далі розібрати ситуацію з тим, чому деякі відверто позитивні речі, що відбуваються в нашій країні, людьми сприймаються як негатив.

Мова піде про закупівлю у Франції гелікоптерів для МВС.

Одразу хочу обмовитися, що тема ця для мене є близькою в першу чергу тому, що мені небайдужа авіація, як так, і тому, що будь-який розвиток авіаційної сфери в Україні, на моє переконання, є абсолютним плюсом для суспільства.

Як відомо, навесні цього року МВС підписало з міністром Європи і закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріаном Меморандум про співпрацю щодо закупівлі сучасних вертольотів Airbus Helicopters. Разом з нашими Mi-8, Airbus Helicopters – в рамках сучасного сервіса мобільної вертольотної служби будуть виконувати завдання усіх структур МВС – Нацполіції, ДСНС, прикордонної служби та Нацгвардії.

За фактом підписаного сьогодні з Францією угоди, вертолітний парк МВС поповнять 55 надсучасних гелікоптерів компанії "Airbus Helicopters". Уже в цьому році розраховуємо отримати перші 4 вертольоти для нової служби реагування – в тому числі медичні та рятувальні гелікоптери.

Невже вищезазначена інформаціє не є позитивною? Невже Україна не потребує вертолітного парку для спецслужб, які щодня рятують життя людей?

Ці питання в першу чергу хочу задати тим, у кого в голові досі сидить "совкове" мислення, мовляв, "знову хочуть вкрасти грошей, навіщо нам ті гелікоптери, все це маячня і ніколи не працюватиме". Так от, шановні апологети "совєцького устрою": якщо ви вже так побиваєтесь, то підкреслю, що за радянських часів вертолітні служби були у будь-якої структури МВС. Вони працювали, і працювали досить якісно, доки хтось не вирішив розпродати авіапарки, залишивши мізерну кількість діючих машин. Про об’єктивні та суб’єктивні чинники багато розказувати не варто. Вони всім відомі. Тому ще раз наголошу: відновлення вертолітного парку для оперативних потреб структур МВС просто необхідне.

Оперативне реагування на надзвичайні події, масштабні аварії, катастрофи, злочини, допомога постраждалим… Зрештою – війна та допомога пораненим у прифронтовій зоні – невже цих резонів не вистачає для того, щоб відкинути всі можливі інсинуації? Друзі, просто відкиньте всі стереотипи, які вросли у вашу свідомість про те, що будь-яка закупівля – це обов’язково "комусь на кишеню". Сьогодні держава потребує радикального оновлення в матеріально-технічному сенсі. І сучасні гелікоптери для потреб структур МВС – одна зі складових.

Тепер щодо того, що ці гелікоптери є вживаними, а не новими.

Тут у мене вже питання до категорії людей, у яких сучасні стереотипи наклалися на "совєцькі": а як часто ви заходите в магазини "секонд-хенду", придивляючись для себе одяг, вибираючи майже нові речі, які коштують набагато дешевше, аніж нові у брендових бутіках? Звісно, багато хто відповість, що люди ходять до таких магазинів не від розкошу, а від того, що не мають коштів на бутіки. Так от: це нісенітниця. До "сеонд-хендів" дуже часто зазирають і ті, хто має кошти на бутіки. Адже у магазинах вживаних речей купують товар для повсякденного вжитку. Більше того, у Європі та США мережі таких магазинів також користуються популярністю серед людей із доволі солідним достатком.

Перепрошую за таке натуралістичне порівняння, але просто хочу ще раз наголосити: гелікоптери, що закуповуються для потреб МВС – саме і є тим необхідним майном, що буде використовуватись щоденно, регулярно, за будь-яких умов.

Так, звісно, нове, то є нове. Але ж і вживане – не означає мотлох. Тим більше беручи до уваги європейський рівень обслуговування техніки та якість виготовлення.

Передбачаючи численні запитання, репліки та докори, зауважу: так, є корупційні ризики, є технічні ризики, є людський фактор (куди ж без нього). І всі ці чинники повинні враховуватись. Проте хочу вас заспокоїти, друзі.

Корупційна складова набагато більша у придбанні вами хліба у магазині. Адже досить часто виробники та постачальники дають хабарі, аби опинитися у якійсь торговельній мережі. Плюс хабарі задля отримання санітарних висновків, стандартизації і таке інше. А от закупівля гелікоптерів проводитиметься під посиленим контролем, у тому числі, й європейських відповідних органів.

Технічні ризики. А ви, наприклад, знали, що 80% автомобільних виробників вже понад 10 років виготовляють автівки, які придатні до експлуатації максимум 3 роки, а після цього стають смертельно небезпечними? І такого мотлоху у нас на дорогах стільки, що просто жах! А гелікоптер – це не тимчасова "цяцька". Це – високотехнологічний апарат надвисокого рівня якості та технологічності.

Людський фактор. Так. Ось тут все набагато складніше. Згадати хоча б падіння гелікоптера у центрі Києва на Трухановому острові. Приватним вертольотом кермував 70-річний пілот. Припускаю, що цей пілот має відповідну освіту та чималий стаж та кількість "польотних годин". І цей пілот отримав допуск до польотів та дозвіл на кермування, пройшовши певні комісії, що не виявили у здоров’ї 70-річного чоловіка жодних протипоказань для кермування гелікоптером. І гелікоптер визнали справним та придатним для польотів. Але де гарантія, що якби за кермом був молодий пілот, то такого б не сталося? Адже у вільному доступі є чимало інформації про сумнівні курси пілотів гелікоптерів, що видають посвідки європейського зразку з дозволом на керування гелікоптером. Себто Людський фактор – він є скрізь. А коли постає питання про авіацію – то він тут чи не найголовніший.

Підсумовуючи все вищесказане, хочу ще раз підкреслити: давайте не будемо шукати чорну кішку у темній кімнаті, особливо, коли її там немає.

Понад півсотні висококласних гелікоптерів, котрі стануть до лав, якщо так можна сказати, підрозділів МВС, якими керуватимуть фахівці, що пройшли спецпідготовку, тим самим гарантуючи оперативність та професійність у порятунку людських життів – це однозначно позитив. Адже скільки коштує людське життя? Воно безцінне.