Справжня невидима революція в Україні – індустріальна та наукова

У вирі подій, – економічних та соціальних, під майже хореографічно-вокальні номери з назвою "зрада/перемога", що лунають із переважної більшості телеканалів, суспільство намагається дати визначення сьогоденню та минулому. Що було, як було, до чого призвело, як можна було б, чи що треба було б зробити у недалекому чи далекому минулому, щоб сьогодні було краще. Тобто, яку революцію потрібно було зробити (або треба буде зробити) задля суспільного блага.

Але в Україні є справжня революція. І революція ця відбувається безвідносно до політики чи політиків. Ця революція змінює не минуле і навіть не сьогодення. Ця революція змінює наше майбутнє. Речі, про які ми сьогодні ще навіть не знаємо, вже змінюють наше життя. Більше того, нова індустріальна революція, яку у всьому світі називають четвертою, не просто змінює наше життя, а змінює свідомість, світосприйняття та мислення молодого покоління. А саме на ньому лежить відповідальність за те, якою буде Україна через 5, 10, 20 років.

Ця реальність, перепрошую за тавтологію, реальніша, ніж здається на перший погляд. І справа, знову ж таки, у сприйнятті речей, які входять у наш повсякденний побут із космічною швидкістю.

Ще якихось 20 років тому в Україні мобільні телефони були для багатьох символом надсучасних технологій. А сьогодні сенсорні смартфони – це така ж буденність, як калькулятор у 90-х роках. Але справа навіть не у буденності, а, ще раз, – у сприйнятті таких речей. Адже для сучасного підростаючого покоління будь-який новий гаджет – це не просто річ, а частина комунікаційного світу, засіб та спосіб отримання інформації. Це світ, який поєднує у собі речі, що для молодого покоління просто дематеріалізувалися. Спитайте, наприклад, у якогось школяра, навіть молодших класів, що таке калькулятор чи мапа? І ви отримаєте відповідь, що це – програми у смартфоні. Так-так. Не окремий прилад чи шматок паперу, а саме програми. Тобто для сучасного молодого покоління цих окремих речей вже фізично не існує. Зате дітлахи чудово розуміють, що таке об’єм пам’яті, що таке буфер обміну, хости, лінки, кеш браузера та багато інших "чарівних" понять, та як маніпулювати цими незримими у фізичному світі "речами", з легкістю користуючись ними на фізичному рівні. Навіть поняття "друзі" сьогодні існує у двох вимірах – фізичному та віртуальному.

Якщо брати глобально, то сьогодні за допомогою смартфону будь-який підліток має доступ до більшого об’єму інформації, ніж свого часу мав президент США Білл Клінтон. І саме сьогодні молоде покоління обирає собі майбутнє, не озираючись на те, що було колись, а прогнозуючи, що буде незабаром і як можна буде реалізувати себе у майбутньому світі.

До речі, саме такий підхід до самоосвіти і науки у молодого покоління пояснює, чому підлітки в основній масі не цікавляться історією, художньою літературою класиків 20-го століття та не сприймають політичні віяння. Адже молодь чітко розуміє, шо у світі майбутнього, де мало буде просто мати ґрунтовні знання, а потрібно буде вміти використовувати їх у симбіозі зі штучним інтелектом, керуванням високотехнологічними пристроями і так далі, – такі знання з минулого просто не потрібні. І витрачати час на їх здобуття молодь просто не хоче.
Індустріальна революція, як і будь-яка революція взагалі, це повна зміна форматів та потреб.

В Україні, нажаль, освіта не встигає за потребами нових технологій у фахівцях. Себто поки що не встигає. Причини такого гальмівного процесу відомі – майже століття українська освіта та наука знаходилися у стагнаційному стані. Сьогодні, на щастя, почалося стрімке реформування освітньо-наукової сфери. Проте самих законів та бажання мало. Потрібен час, щоб підготувати фахівців. І цей час потрібно витрачати, якомога ретельніше та детальніше придивляючись до потреб та інтересів молоді. "Давити авторитетом" лише на основі того, що ви прожили довше та маєте якусь академічну освіту, вже не вийде. Адже ми ризикуємо втратити не просто взаєморозуміння, а й повний контакт із підростаючим поколінням.

Із власного досвіду знаю: сьогоднішній конфлікт "батьків та дітей" – це конфлікт на рівні інформаційно-технологічного сприйняття світу та поглядів на майбутнє, а не оцінки минулого. Що з того, що ви з легкістю вмієте множити в умі двозначні числа чи пам’ятаєте доведення теорем із курсу геометрії? Як це допоможе вам, скажімо, якщо ви придбаєте новітній холодильник із влаштованим керуванням через мобільний додаток за допомогою інтернету? Чи як ваше захоплення творами Гюго й бездоганне знання мови або детальні знаннями з історії козаччини допоможуть у правильному виборі, скажімо, телевізора, що сумісний із мережею Інтернет та ноутбуком?

Можливо, приклади дещо банальні. Аде мова не про те, що захоплюватися літературою, бути грамотною людиною та знати історію не потрібно. Зовсім ні. Просто сьогодні, а в майбутньому й поготів, – такі речі будуть швидше факультативом, аніж основою. І сучасна молодь це знає та розуміє.

Що ж стосується наукової складової, то просто варто зазначити, що наука, в тому сенсі, в якому ми звикли її сприймати останнє століття, для молодого покоління вже майже зникла. Знову ж таки як приклад – звичайнісінький смартфон. Запитайте у підлітка, скільки наукових дисциплін поєднано у гаджеті – і ви будете шоковані відповіддю. Адже самі навіть не здогадуєтесь, скільки і чого там є.

Але головне, – це те, що сучасна молодь потребує не просто науки, а вміння користуватися наукою, знаходити своє майбутнє в науці, отримувати користь та бути корисними за допомогою науки. Не перетворитися на нікому непотрібного "прохвесора" на університетській зарплатні, а стати як мінімум розробником нових пристроїв, препаратів чи програм, що стануть корисними для суспільства та принесуть прибуток. Так-так, саме матеріальна складова сьогодні є однією з основ, чому молоде покоління цікавиться наукою. І не варто молодь звинувачувати в цьому. Часи альтруїстичної "науки заради науки", коли показником "наукової ваги" була товщина, чи то пак об’єм дисертації, – давно минули. Ті ж таки Стів Джобс та Білл Гейт, котрі до речі не мають університетської освіти та не писали ніяких дисертацій, давно довели це. Адже вони прагнули змінити майбутнє, реалізовуючи свої винаходи. І не лише вони, а й багато інших, зокрема історичних постатей.
До речі, сучасна молодь дуже активно цікавиться історією саме винахідників та їхніх підходів до реалізації своїх наукових винаходів.

Виникає резонне питання: "А що далі?"

А далі – майбутнє, обумовлене індустріальною революцією. І сучасне старше покоління має цілковито усвідомити, що коли не можеш допомогти молоді, то краще не заважати. А лишень за можливістю контролювати дотримання морально-юридичних меж та допомагати у вирішення етичних питань. Принаймні у цьому старшому поколінню наразі немає рівних. Особливо сьогодні, коли молодь перед загрозою багатьох негативних та небезпечних зваб.

А намагатися побороти прагнення молоді стати на чолі індустріальної революції не вийде. Чому? Спитайте у підлітка, що роблять, коли якась застаріла та непотрібна програма займає дуже багато оперативної пам’яті та гальмує роботу гаджета. Це і є відповідь.