Конкурс на головного архітектора Києва, або Вибори без вибору

Питання, хто стане наступним головним архітектором Києва, активно почали обговорювати 30 вересня 2015 року після повідомлення київського міського голови Віталія Кличка про звільнення за незадовільну роботу Департаменту містобудування та архітектури КМДА тодішнього головного архітектора Сергія Целовальника. Щоправда, Кличко залишився вірним своїм звичкам: його гучні вересневі заяви, завершились розпорядженням № 719 від 09.10.2015, яким Целовальника звільнили за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію (одночасно йому було присвоєно наступний ранг держслужбовця за "багаторічну сумлінну працю в органах державної влади міста").

Минуло майже 11 місяців, коли головну містобудівну посаду столиці займали по черзі виконуючі обов’язки: Ганна Бондар, Юрій Тацій та Олександр Свистунов. Але нарешті вибори нового головного архітектора Києва добігли кінця – 7 вересня відбудеться останній етап конкурсу, а 16 вересня офіційно повідомлять результати. До співбесіди дійшли три із 10 претендентів.

Ганна Бондар: з жовтня 2011-го по грудень 2012 року – начальник відділу, управління КО "Інститут Генерального плану м. Києва", потім перейшла працювати до Департаменту містобудування і архітектури КМДА, заступник директора Департаменту, з 5 жовтня 2015-го по 3 квітня 2016 року була в.о. директора Департаменту. Сергій Броневицький: з 2003-го по 2009 рік – начальник Комунальної організації "Центр містобудування та архітектури", у 2010 році побував в.о. головного архітектора Києва, з жовтня 2010 року – начальник КО "Інститут Генерального плану м. Києва", автор скандального проекту Генерального плану Києва до 2025 року. Олександр Свистунов: уся його попередня трудова діяльність пройшла під керуванням колишнього головного архітектора Києва С. Бабушкіна, з грудня 2015 року – перший заступник директора Департаменту містобудування і архітектури КМДА, з 16.06.2016 – в.о. директора Департаменту.

Для розуміння процесів, що відбуваються на виборах головного архітектора, потрібно розуміння реального стану речей у питаннях містобудування у Києві. Зупинимось лише на найбільш резонансному аспекті – затвердження нової містобудівної документації, що зараз де-факто звелося до затвердження детальних планів території (ДПТ). Ні для кого не секрет, що із півтора десятка ДПТ, що було вже затверджено або виносилося на затвердження Київрадою за часів мера Віталія Кличка, жодний не відповідає чинному генеральному плану Києва до 2020 року. На всі звинувачення у незаконності затвердження подібних ДПТ відповідь місцевої влади була типовою: "Нам Мінрегіон рекомендував своїм листом № 7/15-5983 від 20.05.2014 розробляти ДПТ  відповідно до проекту Генплану-2025" (Фото.1).

Так, дійсно, такий лист існує (Фото.2) (до речі, він підписаний скандально відомим заступником міністра Мінрегіону Дмитром Ісаєнко), але:

1. Мінрегіон нічого не рекомендує, а "вважає за можливе" розроблення у відповідності до проекту генплану, що знаходився на експертизі, і його затвердження тоді очікувалось найближчим часом;

2. У листі йдеться виключно про розробку, а не про затвердження Київрадою подібної містобудівної документації.

   

Коли після отримання листа Мінрегіону № 7/15-5983 від 20.05.2014 минув майже рік, а новий Генплан-2025 так і не було прийнято через супротив киян, Департамент знову звернувся до Мінрегіону за роз’ясненнями, але вже щодо можливості саме затвердження ДПТ, розроблених у відповідності до проекту генплану. На той час Дмитро Ісаєнко вже не працював у Мінрегіоні, тож відповідь, що надійшла листом № 7/14-3234 від 26.03.2015 року (Фото.3), була очікуваною:

1. Плани зонування та детальні плани території не повинні суперечити положенням чинного генерального плану;
2. Оскільки мова йде про містобудівну документацію, яка орієнтована на перспективні проектні рішення генплану, що розробляється, і по окремих аспектах не узгоджується із положеннями діючого генплану, її затвердження можливо лише з набуттям чинності нового генерального плану м. Києва.

Прямо кажучи – Мінрегіон відмовився взяти на себе відповідальність за порушення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" при майбутньому затвердженні ДПТ у Києві. Міська влада опинилася в дуже незручному положенні: за цей час було розроблено декілька ДПТ, гроші з інвесторів за розробку цієї документації було зібрано, а місцями вже навіть авансом роздані дозволи на будівництво за проектами рішень, а ось затвердження цих ДПТ було неможливим. Що робити? Проблему вирішили у найпростіший спосіб – сховали від громадськості нову відповідь Мінрегіону і все "валили" на першу відповідь за 2014 рік.

Якби листа Мінрегіону № 7/14-3234 від 26.03.2015 не існувало, незаконно направлені на затвердження до Київради проекти можна було б списати на службову невідповідність посадових осіб і таким чином уникнути кримінальної відповідальності. Але лист існує, тож класифікація злочину тут беззаперечна: зловживання владою або службовим становищем (враховуючі вартість розробки ДПТ і збитки, це ч.2. ст. 364 КК України – від трьох до шести років позбавлення волі), а іноді ще й службове підроблення присутнє (ст. 366 КК України). Причому кримінальна відповідальність загрожує не лише посадовим особам Департаменту містобудування і архітектури КМДА, але й усім іншим, хто мав знати про існування листа Мінрегіону, але підписував різні погодження та подання проектів рішень для затвердження ДПТ – це профільні заступники голови КМДА, головні архітектори Києва, директор КО "Інститут генерального плану міста Києва

Цікаво, що ті, хто безпосередньо беруть певну участь у нинішньому конкурсі, залишили свої автографи на завданнях на розробку ДПТ, що представлені на Фото. 4 та 5 (в обох завданнях у п. 11 є посилання на обидва листи Мінрегіону): претенденти на посаду Г.В. Бондар, С.П. Броневицький та О.В. Свистунов, а також заступник голови конкурсної комісії та профільний заступник голови КМДА О.В. Спасибко. Когось дивує, що під пильним наглядом О. Спасибка, саме ці троє претендентів і вийшли до останнього етапу конкурсу?

Не треба навіть мріяти про чесний конкурс та порядну людину на посаді головного архітектора, доки при владі посадовці, стосовно яких є будь-які підозри.