Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Віктор Карвацький

СЕО Аналітичного центру "Ad Astra"

Непотрібні проблеми: як США втягнули Британію на свій бік проти Ірану

23 липня, 09:47

Тезу про переростання війни США та Ірану у "війну всіх проти всіх", тобто залучення до конфлікту так чи інакше всіх держав Близького Сходу, було вже окреслено у минулому матеріалі. Щоправда, список можливих учасників цієї війни невпинно збільшується: два тижні характеризувалась помітним погіршенням відносин між Великою Британією та Іраном. Здавалось, що заклопотана призначенням нового прем’єра, епопеєю навколо Брексіту та неможливим виходу з Євросоюзу, Велика Британія точно остання у списку європейських держав, яка у такий важкий час для себе долучиться ще до близькосхідного протистояння. МЗС Британії вже прирівняв рівень загостреності ситуації у Перській затоці до кінця 1980-тих років, періоду завершення ірано-іракської війни. Чому так сталося, хто винний і що буде далі?

Беручи до уваги вихід Британії з Європейського Союзу, майже вже екс-прем’єр Сполученого Королівства відчайдушно намагалася знайти союзників, які зможуть підтримати колишню "Імперію, над якою не заходить сонце" на міжнародній арені. Знаходячись y, де-факто, напів-ізоляції, Лондон міг сподіватись тільки на покращення стосунків з Вашингтоном: ще у 1946 році Вінстон Черчилль назвав союз між Великою Британією та США "братерською асоціацією".

Аналітичний центр "Brookings" заявив, що з часів Холодної війни кращої зовнішньої політики Британії як при Терезі Мей стосовно США не було. Щоправда, часи змінилися: Дональду Трампу неможливо ніяк сподобатись, американський очільник відкрито заявляв, що хотів і хоче бачити Борис Джонсона британським прем’єром. Друга жінка-прем’єр з часів Маргарет Тетчер перебрала всі варіанти: вона була першим світовим лідером, який відвідав Трампа як новообраного Президента США, Мей запросила його відвідати Велику Британію набагато раніше чим б це зробили колишні жителі Даунінг-Стріт, Тереза намагалася не критикувати його зовнішню політику, навіть стосовно кліматичних змін чи Ірану.

Реклама

Знаходячись вже частково на "політичній пенсії", Тереза Мей вирішила використати для отримання прихильності Дональда Трампа останній "туз у рукаві", яким й стала іранська карта. 4 липня британці арештували у Гібралтарі іранський нафтовий танкер "Grace 1" : причиною стало те, що іранська нафта рухалась по Середземному морю до Сирії,  а такі дії заборонені європейцями з 2011 року, з часів початку Арабської весни та громадянської війни у Сирії.

5 липня Іран попередив, що якщо танкер не відпустять, Тегеран захопить корабель Сполученого Королівства. 18 липня суд Гібралтару виніс рішення про продовженням арешту іранського танкера ще на 30 днів, а вже 19 липня Ісламська республіка затримала два британських танкери у відповідь, хоча один вже й відпустили.

В тренді
Рінат Ахметов привітав шахтарів і донеччан зі святами: Нехай швидше на Донбас прийде довгоочікуваний Мир

Якщо додати до цих подій, ще пошкодження нафтових танкерів у порті ОАЕ 15 травня та атаку в Оманській затоці на 6 нафтових танкерів 16 червня, можна отримати зрозуміло картинку своєрідної "танкерної війни", як її вже охрестили у ЗМІ. Вартим уваги є те, що незважаючи на розпал "танкерної війни" на Близькому Сході, ринки нафти не реагують на загострення.

Дональд Трамп вже встиг надати наказ про відправку 500 американських солдатів на територію Саудівської Аравії, а голова МЗС Ірану прокоментувати, що такі дії США ніяк не сприяють забезпеченню миру на Близькому Сході.

Врешті-решт, Лондон нажив собі непотрібних проблем та частково зіпсував відносини з Тегераном. Протистояння США та Ірану триває та набирає все нових та нових обертів: нещодавно Іран відновив заборонене за ядерною угодою 2015 року збагачення ураном, що є своєрідним "червоним прапором" для "американського бика". Танкерні війни продовжуються та будуть набувати нових форм чи залучати нових гравців, одним з яких виявилась Британія.

Хоча риторика сторін США та Ірану напрямлена на ескалацію конфлікту, насправді  ж, ні Вашингтон, ні Тегеран, ні тим більше Лондон не хочуть бути втягнутими у масштабний регіональний конфлікт. МЗС Ісламської республіки уже продемонструвало свою готовність йти на поступки, а збагачення ураном де-факто є лише суто показовим кроком. Питання полягає у тому, наскільки у своєму шантажу зможе зайти американська дипломатії та де знаходиться та межа поступок, на яку Тегеран може погодитися, щоб нормалізувати ситуацію у власній державі та реінтегруватись до міжнародної торгівлі.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Loading...