Питання ціни на газ – це просто різниця між тими, хто буде вас тримати за яйця

Уявіть собі, що ви пливете під водою з аквалангом. І все добре: навколо рибки, дайвери і затонулі кораблі... І раптом! Ви зачепилися трусами за якір затонулого крейсера. І так зачепилися, що вирватися – ніяк! Ви вже думаєте, що до біса гордість і труси, можна і голим вириватися, аби живим, але тут виявляється, що зачепилися не тільки труси, а ще й... загалом, щось або хтось вас тримає за... і якісь ремені не розстібаються.

Ось уже на манометрі стрілка зайшла на червону шкалу, і голова крутиться від нестачі кисню, і ви починаєте панічно розмахувати руками, привертаючи до себе сусідів і рятувальників, і раптом, звідки не візьмись, до вас підпливає...

Інтригу я постараюся залишити наостанок, але якщо вам ліньки читати до кінця, знайте, що рецепти від усіх хвороб є у шарлатанів і політиків. А поки я не буду розповідати про те, як треба було чинити, щоб не потрапляти в такі ситуації, а розповім вам про головний закон економіки, який сформулював Джек Лондон: кожна річ коштує рівно стільки, за скільки її можна продати.

От скажіть мені, повітря комусь належить? Звичайно, двома абзацами раніше я привів вам такий приклад, після якого ви задумаєтеся, перш ніж відповісти, але пропоную вам поекспериментувати, відірвати очі від екрану і запитати у оточуючих: "Петя, Вася, як ти вважаєш, повітря комусь належить?" Ні, краще не так. Запитайте строго: "Петре, ти чув, що олігархи вирішили нам продавати повітря?" Чи ні! Ще краще! "Петя, Вася, ви чули, що тепер уряд вирішив ввести додатковий податок на повітря, яке нам продають олігархи?"

Голова йде обертом від таких питань.

Так от, ви все так само під водою, із зафіксованою промежиною, і до вас підпливає Юлія Володимирівна Тимошенко і каже:

- Я з вами згідна повністю! Повітря повинно бути безкоштовним, так як наші компресорні станції, на березі, під керівництвом НАК "Нафтогазу", виробляють його достатньо...

Ви в захваті киваєте головою і показуєте на датчик вуглекислого газу в крові.

-...і я обов’язково доб’юся дешевого та доступного газу для всіх, коли ми переможемо на наступних виборах!

І ви розумієте, що до наступних виборів можете не дожити, і в голову закрадається підленька думка, що, може бути, ви зачепилися за щось на дні не випадково.

І тут, раптом, до вас підпливає глава НАК "НАФТОГАЗ" Андрій Коболєв і каже, що повітря у нас, мовляв, замало, але вони постараються закупити його у словаків, але восени, не зараз. Ну, в крайньому випадку – взимку у Газпрому. Як у минулому, 2014: все літо намагалися купити у словаків, а взимку купили у Газпрому.

Ви вже починаєте задихатися остаточно, і в маренні, ви бачите, як до вас одночасно підпливають Путін з Медведчуком і Порошенко з Обамою, і пропонують підписати заповіт.

Я не розумію, що можуть бути дурніші питання, "скільки повинен коштувати газ?". Це так само безглуздо, як питати, "чи повинно повітря щось коштувати для жителя України?", Коли одні мешканці живуть на землі, на її поверхні, а інші жителі живуть під водою, під куполом. Так! Повітря безкоштовне там, нагорі, на поверхні, де воно в достатку і нікому не потрібне, але тут, у нас, під куполом, воно коштує рівно стільки, за скільки його нам продадуть. І справа не в тому, скільки у вас грошей на його покупку – ціна від цього не залежить. Просто той, у кого не буде грошей заплатити за нього ціну продавця, помре.

Питання не в тому, скільки коштує природний газ на глибині до п'яти або глибше п'яти кілометрів – цей газ там, в глибинах землі, нікому не потрібен – там навіть гноми не живуть. Питання в тому, скільки природного газу нам необхідно, щоб вижити.

Україна споживає 45 мільярдів кубометрів газу, а видобуває ледь 20. Вісімдесят відсотків товарів, які ми купуємо за долари, – це вуглеводні (нафта, газ, бензин, конденсат, мазут). Поки споживання газу буде більше, ніж його видобуток, питання ціни на газ – це просто різниця між тими, хто буде вас тримати за яйця на дні тієї ями, яку ми самі собі викопали.

Вас хтось сильно обдурив, сказавши, що він може домовитися про ціну на газ, тому що це не гроші визначають його вартість, а його наявність, доступність визначає, можете ви призначати ціни на газ, або ціну призначають вам.

У 1970 році Україна забезпечувала наявність 70 мільярдів кубометрів газу і 15 мільйонів тонн нафти на ринку європейської частини СРСР, поставляючи газ з Дашави в Київ, Мінськ і Москву. Тому з Україною рахувалися.

Потім німці розгорнули газовий потік назад, і в кінці 80-х стали поставляти газ з Півночі Росії до Європи, забезпечивши собі до 2010 року 30% ринку Європи.

Для мене багато чого зрозуміло в цьому розкладі, а вам?

Так ще раз, піднімемо голову від екрану і запитаємо: "Петя, Вася, ти згоден, що той, хто продає газ в підводний купол, той цим куполом і керує? Ти б за скільки жителям купола газ продавав?"