Мир і війна. На кого із союзників розраховувати Україні, і хто готовий дружити з Кремлем

Робочий візит президента РФ Володимира Путіна до Угорщини знову підняв в західних ЗМІ тему вербування Кремлем нових друзів всередині ЄС з метою подальшого розколу Євросоюзу.

Готовність Росії видати угорському уряду на чолі з Віктором Орбаном кредит на суму в 10 млрд. євро на будівництво нових енергоблоків для місцевої АЕС "Пакш", плюс звільнення Угорщини від сплати за невикористані обсяги газу – були сприйняті європейськими та американськими аналітиками як спроба Москви розширити свій коло друзів як усередині ЄС, так і за його межами у зв'язку із загостренням відносин із Заходом через український конфлікт. У зв'язку з цим питання, на кого в нинішній ситуації із союзників можна спертися Україна, знову знайшов особливу актуальність.

Кремлівські спокуси: антиамериканізм, дешевий газ і атомна енергетика

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

На думку оглядача Newsweek Оуена Меттьюза, президент РФ Володимир Путін у відповідь на виявлений тиск в Мінську канцлером Німеччини Ангелою Меркель і главою Франції Франсуа Олландом пішов у контратаку. І використовуючи два своїх давніх козирі – дешевий газ, а також привабливі угоди на будівництво спроектованих в Росії ядерних реакторів, почав кампанію по розширенню списку друзів Кремля як усередині ЄС, так і за його межами.

Крім угорського прем'єра Орбана, до "друзів Путіна" аналітики також відносять чеського президента Мілаша Земана, новий уряд Греції, на чолі з главою ліворадикальної партії СІРІЗА і правий "Національний фронт" у Франції. На думку експертів, нових друзів Росії об'єднують два фактори "презирство до ЄС і неприязнь до гегемонії США".

"Для всіх, від Венесуели до Китаю, хто вважає, що Захід деградує і розкладається під впливом гомосексуалізму, Путін є зразковим лідером", – заявив британський євроскептик в Європарламенті Деніел Хеннан в інтерв'ю західним ЗМІ.

На думку політолога Володимира Фесенка, є цілий ряд країн, який готовий на широкий компроміс з Росією, в тому числі з українського питання, але при цьому мова скоріше про їхні особисті інтереси, ніж про підтримку РФ.

"Вони хочуть повернутися до нормальних економічних відносин з Росією. Це, насамперед, країни Південної Європи, де можна особливо виділити Італію. Зараз активну проросійську позицію зі зрозумілих причин займає нове керівництво Греції. Деякі країни з економічних, а іноді і політичних міркувань намагаються дещо загравати з Путіним для того, щоб таким чином посилити свої позиції всередині ЄС. І зіграти на протиріччях пов'язаних з критикою їх керівництва всередині Євросоюзу, наприклад Угорщина", – розповів Фесенко в коментарі "Сегодня.ua".

Якщо говорити про країнах не західного світу, то, на думку російського політолога Олени Галкіної, очевидно, що жоден найбільший не західний регіональний лідер, включаючи країни БРІК, не підтримав Росію в її політиці по відношенню до України.

"Всі будуть користуватися тією ситуацією, яка склалася. І тим, що у РФ залишилося мало простору для маневру. І, відповідно, отримувати з цього вигоду", – сказала експерт "Сегодня.ua".

При цьому, на думку експерта по мусульманському світу, головного редактора арабської України Фараджаллаха Мохаммада, "ісламський світ не визначив свого ставлення щодо українського конфлікту", займаючи позицію над сутичкою.

Якщо говорити про Китай, то, на думку Фесенка, не можна сказати, що він на боці Росії в конфлікті.

"Китай не хоче посилення Заходу в рамках цього конфлікту, при цьому він не підтримує дії Росії по розколу України. І, як мінімум, публічно не виступає на підтримку територіальної цілісності України", – зазначив Фесенко.

Причому, на його думку, в українському питанні навіть вчорашні вірні соратники Росії по Євразійському союзу, такі як Білорусь і Казахстан, зараз прагнуть дистанціюватися від РФ.

"В українському питанні вони скоріше виступають в ролі миротворців, посередників. Але утримуються від повного і беззастережного визнання позиції РФ", – підкреслює Фесенко.

Українські козирі: підтримка Майдану, втрачена довіра до Путіна, загроза колективної безпеки

Головний мотив підтримки України, в тому числі і у тих, хто схвалив резолюцію Генасамблеї ООН по анексії Криму, – це обурення і категоричне неприйняття агресивних дій РФ і порушення нею міжнародного права. Плюс – підтримка Майдану та євроінтеграційних устремлінь України, а також боротьба за спільні цінності, кажуть експерти.

"Якщо говорити про ЄС і США, то вони, безумовно, підтримують Україну. Мотив – інстинкт самозбереження. РФ, яка в перші дві каденції Путіна і каденцію Медведєва була вельми передбачуваним партнером, і Захід, який, за великим рахунком, не цікавила ситуація з правами людини, демократії в Росії, діяв за принципом краще диктатор, ніж дестабілізація ситуації", – заявила "Сегодня.ua" політолог Олена Галкіна.

За словами експерта, особливо за останній рік для Заходу Путін став непередбачуваним партнером не тільки стосовно України, а й інших регіонів пострадянського простору, в тому числі в зоні вірмено-азербайджанського конфлікту, щодо Південної Осетії та Абхазії.

"Росія починає сприйматися як дуже небезпечний суб'єкт в світовій політиці, в силу того, що це друга країна за потужністю озброєнь, включаючи володіння великою кількістю зброї масового ураження. І, судячи з реакції Польщі та Прибалтики, Україна сприймається як такий собі дозор на стіні, за якою живуть дуже небезпечні і непередбачувані люди, якась інфернальна реальність, яка може прийти на Захід і знищити його цивілізацію", – говорить Галкіна.

На думку політолога Володимира Фесенка, найбільш активно Україні зараз підтримують країни, які межують з Росією і відчувають загрози та ризики з її боку.

"Це нові члени ЄС – Балтійські країни, Польща. Я додав би сюди ще Словаччину", – вважає Фесенко.

На думку експерта, якщо говорити про західні демократичні країни, додаючи сюди і Японію і Австралію, західний світ в самому широкому сенсі відчуває симпатії до України. І в першу чергу, це пов'язано з трьома факторами: підтримка Майдану; співчуття, як до жертви боротьби з авторитарною Росією; мотив європейської інтеграції.

"Вони це розуміють, і бачать що Росія гнобить Україну, в тому числі і значною мірою через європейські прагнення України", – говорить Фесенко.

Причому з країн старої Європи, на його думку, найбільш послідовно виступає Великобританія, плюс, особливо останнім часом, Німеччина.

"Треба віддати належне Меркель. У Німеччині не така проста ситуація як по відношенню до нашого конфлікту, так і по відношенню до РФ. Там теж є розкол громадської думки. Але в цілому все-таки, чим далі, тим більше вона займає принципову позицію. І хоча німці категорично проти надання Україні зброї, німецька позиція набагато більш жорстка і принципова, ніж позиція Франції, а вже тим більше Італії", – сказав Фесенко.

На думку ж екс-посла України в Румунії та колишнього першого заступника глави МЗС Олександра Чалого, на політичному рівні Європа однозначно визначена на користь України

"Я не знаю жодної європейської країни, яка не була другом України, яка б не визнала анексію Криму або висловлює сумніви в тому, що територіальна цілісність України повинна бути відновлена. І наше завдання не збільшити, а зберегти цю підтримку", – сказав Чалий "Сегодня.ua".

При цьому, вважає він, розбіжності всередині ЄС, включаючи позицію по відношенню до санкцій політиці проти РФ або можливої федералізації, пояснюються виключно тактичними питаннями, а не ставленням до України, в тому числі і таких країн як Чехія, Угорщина, Греція.

Причому надалі, на думку Чалого, ситуація не зміниться. "Те, що було зроблено Росією щодо Криму, абсолютно виходить за всі визнані європейські норми. Адже якщо Європа визнає, що можна жити по-іншому – це відкриє скриньку Пандори. Тому що в самій Європі є дуже багато конфліктів, які вдалося вирішити саме завдяки дотриманню цих принципів і норм. І те, що ми захищаємо в Україні, цим ми захищаємо європейську безпеку в повному розумінні цього слова", – вважає він.

Щодо США. На думку Чалого, американці розуміють, що якщо те, що сталося в Україні, призведе до ерозії європейських принципів безпеки, то у них буде велика головний біль, що робити з Європою.

"До останнього часу європейська безпека базувалася на присутності американців. Але їм потрібно зараз перефокусовувати свій орієнтир, оскільки у них стратегічні загрози виникають в тихоокеанському регіоні, тому штатам дуже важливо, щоб основи європейської безпеки не розмивалися", – резюмує Чалий.

Тим часом до Києва на річницю загибелі людей на Майдані чекають європейських лідерів. Свою участь вже підтвердили найближчі союзники України – президенти Литви, Польщі та Латвії Даля Грібаускайте, Броніслав Коморовський та Андріс Берзіньш. Плюс – голова Європейської ради Дональд Туск.