Чи готові кияни підвезти незнайомців на дільницю і як іде робота в комісії: експеримент на виборах

Українці готові безкоштовно підвозити на дільниці "колег" за своїми політичними симпатіям, а перерви у членів виборчкомів бувають тільки тоді, коли на дільниці мало людей. Такі результати двох експериментів "Сегодня", які ми провели в день голосування.

У ПОШУКАХ "ГЕРОЯ". Спочатку ми дізналися, чи готові жителі столиці підвезти незнайомця на виборчу дільницю. Озброївшись табличкою "Підвезіть проголосувати" і усмішкою, ми вирушили в один зі спальних районів Києва і влаштувалися на узбіччі ожвавленої дороги. "Вам куди саме? Хоча без різниці, сідайте! Ви мені тільки скажіть, за кого збираєтеся голосувати: якщо не за" тих "- відразу висаджу через 100 метрів", – строго пригрозив нам водій першого зупиненого "Ланоса". Хто такі "ті", а хто "не ті", чоловік не пояснив, а ми залишилися чекати більш зговірливого водія.
Виявилося, машину тут зловити не так просто навіть у вихідний день, благо погода радувала відсутністю дощу. При вигляді голосуючої людини водії спочатку гальмують, але, помітивши табличку в руках, з посмішкою проїжджають. Через 15 хвилин заповітна машина таки зупинилася. Це був таксист. "Хто ж вас безкоштовно підвезе? Ви бачили, скільки зараз бензин коштує?, – нарікає роздратовано таксист. – Вибори і патріотизм – це добре, а 25 грн могли б і накинути!". Стоїмо далі, ще через 20 хвилин зупиняється маленький жовтий мікроавтобус з українським прапорцем за склом, в авто – літня усміхнена пара. Чоловік у вигладженій білій сорочці і жінка з акуратно укладеним волоссям і в ошатній сукні. "Ми з дружиною – люди старого гарту, на вибори як на свято, – жартує водій Віктор Степанович. – Ви не бійтеся, сідайте, самі їдемо і вас завеземо, щоб не мерзли".

Як виявилося, допомогти незнайомцеві проголосувати готові і прості перехожі. "Та навіщо вам їхати, дільниця тут недалеко. Я вам зараз поясню, куди йти, або можу провести, мені по дорозі", – запропонував перехожий. Щоправда, були і незадоволені скептики: "Що ви тут дурницями томитеся, йдіть додому, навіщо вам ці вибори? Все одно нікого вибирати", – пробурчала пенсіонерка.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Наш експеримент не пройшов непоміченим і для співробітників поліції. Підвезти нас погодився старенький "Опель" з донецькими номерами, всередині – хлопець і дівчина. "Самі голосувати не можемо, хоч вам допоможемо (нагадаємо, переселенці не можуть голосувати на цих виборах. – Авт.), – говорить водій. – Хоча, якщо міг би – все одно вдома відсидівся б. Знаєте, як кажуть:" Ще не народилася така падлюка, котру українців не змогли б обрати депутатом". Але домовитися з водієм нам так і не вдалося – в розмову втрутилися полісмени і пригрозили штрафом за неправильне паркування, а нам – за створення аварійної ситуації. Не на жарт стурбувалися подією і двоє спортивних чоловіків, які стояли весь цей час під магазином. Нервово смакуючи насіннячком, вони втрутилися: "Пацан наш, не чіпайте! Дівчина сама на дорогу вибігла, а він її просто врятував". Після 15-хвилинних з'ясувань полісмени все таки погодилися на честь виборів відпустити порушника, справа обійшлася усним попередженням.

Далі шукати пригоди ми вирушили в центр міста. Там народ виявився більш дружелюбним: майже кожен перехожий пропонував свою допомогу, а кожна друга іномарка була готова везти хоч на край світу. Біля Оперного театру чорний джип, що проїхав повз, злегка здав назад. З нього вийшов імпозантний чоловік у дорогому костюмі: "Спізнююся на зустріч, сідайте!", – скомандував він. "Самі-то на вибори сходили?", – цікавимося у нього. "Я що, божевільний? Знаєте, це як в анекдоті:" У 12 років я хотів стати роботом. Зараз хочу доступне житло і чесні вибори. У дитинстві я дивився на речі більш тверезо", – посміхнувся чоловік. По дорозі до дільниці чоловік розповідав про себе і веселив нас анекдотами." Я фінансовий аналітик і звик аналізувати все. І все, що я можу сказати про цих товаришів: судячи з інтенсивності дорожніх робіт за останній місяць, у нас пройде фінал конкурсу асфальтоукладальників ", – жартує Микола.

Підвезти нас на дільницю зголосилися навіть велосипедисти. Під'їхав хлопець у велосипедній екіпіровці, представився Максимом і запропонував нам прокотитися на рамі. "Не бійтеся, відвезу – куди треба. Швидко і з вітерцем, я не жартую", – каже Максим. Як виявилося, хлопець працює менеджером-продавцем, а у вихідний день виїхав провітрити голову від настирливих виборів і всього, що з ними пов'язано. "Якщо в день тиші крутити хіт Шнура "вибори-вибори, всі кандидати... відомо хто" – чи буде це передвиборною агітацією?", – жартує Максим. А всього через пару хвилин гальмує помаранчевий джип, але ми не встигаємо навіть підійти до нього. Всупереч очікуванням, кинувши машину на проїжджій частині, чоловік підбігає до нас першим. "А можна зробити фото?", – запитує він.

У ПОШУКАХ ПОРУШНИКА. Також "Сегодня" попрацювала членом комісії на одній з виборчих дільниць на столичних Березняках. До відкриття всі 14 членів, включаючи нашого кореспондента, були на робочих місцях. Дільниця розташовувалася в місцевій школі. Зранку народу було мало, народ набігав хвилями. Першим на дільницю проголосувати прийшов чоловік: після того як він кинув бюлетень в урну, йому почали плескати – прикмета добра: якщо перший чоловік, значить, день пройде вдало. Потім все пішло своєю чергою. Городяни приходили у вишиванках, які виднілися з-під курток, розпитували, який бюлетень для чого, вели з собою дітей і навіть намагалися голосно кричати, за кого треба голосувати. Був і дідусь, який читав вірші, бажав усім щастя. А вибирати кандидата радив "щоб у хаті було тепло".

Трапилися на дільниці і невеликі скандали: один чоловік так поспішав, що вирішив поставити галочки в бюлетенях прямо не відходячи від столу членів комісії. Після того як його попросили все таки пройти в кабінку, кинув папери і просто пішов. Бюлетень тут же "погасили". Була ще скарга на комісію, що більшість її членів говорять по-російськи.

Що ж стосується розпорядку дня, то фіксованих перерв у роботі члена комісії немає: сходити поїсти або в туалет можна по черзі, коли наплив людей невеликий. Їжу також всі приносили самі, а хто живе неподалік, бігали на обід додому. Після закінчення роботи всі отримають близько 400 гривень зарплати.