Історична резолюція ПАРЄ по Україні: Повний текст

Парламентська асамблея Ради Європи вчора, 12 жовтня, прийняла дві резолюції по Україні, в яких російсько-українська війна називається "російською агресією" і міститься заклик до РФ вивести свої війська з Донбасу. Йдеться про звіт чеського депутата Крістіни Зеленкової "Політичні наслідки російської агресії в Україні", за який проголосували 73 члени ПАРЄ, і звіті німецького політика Маріелли Векк. "Засоби правового захисту у випадках порушень прав людини на окупованих українських територіях, непідконтрольних українській влади", за який проголосували 87 членів ПАРЄ. Переклад резолюції Векк наводить "Ліга".

Нижче – повний текст звіту Векк.

"1. Парламентська Асамблея глибоко занепокоєна станом справ в області прав людини в Криму і в самопроголошених" республіках "Донецька і Луганська ("ДНР" та "ЛНР").

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

2. Вона знову підтверджує свою позицію щодо того, що анексія Криму Російською Федерацією і військове втручання російських військ на сході України порушують міжнародне право і принципи, підтримані Радою Європи, про що йдеться в резолюції Асамблеї 2112 (2016), резолюції 2063 (2015), резолюції 1990 (2014) та резолюції 1988 (2014 року).

3. "ДНР" та "ЛНР", створені за підтримки і під контролем Російської Федерації, не мають будь-якої легітимності відповідно до українського або міжнародного права. Це відноситься до всіх їх "установам", включаючи "суди", встановлені владою де-факто.

4. Відповідно до міжнародного права, Росія, яка де-факто здійснює контроль над цими територіями, несе відповідальність за захист свого населення. Тому Росія повинна гарантувати права всіх жителів Криму, а також в "ДНР" та "ЛНР".

5. Стосовно Криму, тут військова присутність Росії і контроль були офіційно визнані російською владою. Стосовно "ДНР" та "ЛНР", підтверджується добре задокументованою роллю російських військових у взятті під контроль і контролі цих регіонів, незважаючи на рішучий опір законної влади України, і на повній залежності "ДНР" та "ЛНР" від Росії в матеріально-технічному, фінансовому та адміністративному відношенні.

6. У Криму та в зоні конфлікту в Донбасі серйозні порушення прав людини були і раніше відбуваються, про що свідчать численні доповіді, зокрема, комісара Ради Європи з прав людини, представника Місії спостерігачів Організації Об'єднаних Націй, ОБСЄ/БДІПЛ, а також провідних українських та міжнародних недержавних організацій з прав людини. Ці порушення включають позасудові страти, викрадення, тортури і нелюдське і принижуюче людську гідність поводження, незаконні затримання та непропорційні обмеження свободи слова і інформації.

7. Жертви порушень прав людини не мають ефективних національних засобів правового захисту в своєму розпорядженні:
7.1. Місцеві "суди" в "ДНР" та "ЛНР" не мають легітимності, незалежності та професіоналізму; українські суди в сусідніх районах, контрольованих урядом, які мають юрисдикцію, що поширюється на неконтрольовані області, важкодоступні, не можуть отримати доступу до документів в "ДНР" та "ЛНР" і не можуть забезпечити виконання своїх рішень на цих територіях;
7.2. стосовно Криму, незалежність судів зазнає утисків, зокрема, під тиском готовність поліції і прокуратури притягати до відповідальності осіб, винних у скоєнні злочинів проти потенційних або реальних прихильників України.

8. У Криму українці і кримські татари сильно залякані вищезазначеними порушеннями прав людини, а також тим фактом, що це залишається безкарним. Багато з них були змушені покинути Крим. Паралельно всіх жителів Криму змусили силою отримати російські паспорти і відмовитися від свого громадянства України, щоб мати доступ до медичного обслуговування, житла та інших основних послуг. Кримські татари після розпуску Меджлісу і його місцевих відділень втратили своє традиційне демократичне представництво. Татарські ЗМІ і мусульманська релігійна практика татар також під тиском. Сукупний ефект цих репресивних заходів несе загрозу для самого існування татарської громади як окремої етнічної, культурної та релігійної групи.

9. У зоні конфлікту в Донбасі цивільне населення, а також велика кількість комбатантів постраждали від порушень їх прав на життя і фізичну недоторканність, на вільне користування майном, від військових злочинів і злочинів проти людяності, включаючи вибіркові або навіть навмисні обстріли цивільних районів, іноді спровоковані розміщенням зброї в безпосередній близькості.

10. Численні мешканці зони конфлікту в Донбасі, по обидва боки лінії зіткнення, досі щодня страждають від численних порушень режиму припинення вогню, узгоджені в Мінську. Ці порушення документуються щодня Спеціальної місією спостерігачів ОБСЄ в Україні, незважаючи на обмеження доступу, введені в основному де-факто владою "ДНР" та "ЛНР". Жителі також потерпають від переважної атмосфери безкарності і загального беззаконня в зв'язку з відсутністю законних, функціонуючих державних установ, і, зокрема, доступу до правосуддя у відповідності зі статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини (ETS N5). Вони також зазнають серйозних соціальних труднощів, які посилюються обмежувальними заходи, введеними українською владою щодо пенсійного забезпечення та соціальних виплат. Нарешті, внутрішньо переміщені з "ДНР" та "ЛНР" особи позбулися свого майна в зв'язку з незаконними вимогами перереєстрації, введеними де-факто владою "ДНР" та "ЛНР".

11. Українська влада почали переслідування ймовірних винних у скоєнні військових злочинів та інших порушень прав людини з боку провладних сил. Але вони досі не надали міжнародним спостерігачам доступ до всіх місць утримання під вартою, зокрема, у веденні Служби безпеки України (СБУ).

12. Мінські угоди включають положення про амністію для учасників збройного конфлікту в Донбасі. Асамблея нагадує, що, згідно з міжнародним правом, такі положення не можуть служити виправданням безкарності винних у серйозних порушеннях прав людини.

13. Стосовно виборів, передбачених у Мінській угоді, Асамблея вважає, що доти, поки поточна ситуація в "ДНР" та "ЛНР", яка характеризується відсутністю безпеки, залякуванням і безкарністю і відсутністю свободи слова та інформації, має місце, вільні і справедливі вибори (гарантовані статтею 3 протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини (ETSN9)), не представляються можливими в цих регіонах.

14. Асамблея висловлює жаль про те, що ні Російська Федерація, ни Україна не ратифікували Римський статут про заснування Міжнародного кримінального суду (МКС). Водночас Україна прийняла юрисдикцію МКС в зоні конфлікту в Донбасі в своїх заявах від 17 квітня 2014 і 8 вересня 2015 р. за статтею 12.3 Римського статуту. Асамблея вітає зміни в Конституції України, прийняті українським парламентом, за допомогою яких ратифікація Римського статуту буде можлива. Водночас Асамблея занепокоєна тим, що ці зміни набудуть чинності лише через три роки, а не якомога швидше, як це було рекомендовано Асамблеєю.

15. Асамблея глибоко стурбована відсутністю прогресу в міжнародному розслідуванні збитого рейсу MH17 в Донбасі.

16. Виходячи з вищевикладеного, Асамблея закликає:
16.1. відповідні органи, як України, так і в Російській Федерації:
16.1.1. ефективно розслідувати всі випадки серйозних порушень прав людини, імовірно скоєних у всіх районах, що перебувають під їх ефективним контролем;
16.1.2. залучити осіб, винних у цих порушеннях, до відповідальності, тим самим перешкоджаючи будь-яким іншим подібним порушенням у майбутньому;
16.1.3. надати максимально можливу компенсацію жертвам цих порушень;
16.1.4. приєднатися до Римського статуту МКС;
16.1.5. повністю виконати мінські угоди;
16.2. російську владу:
16.2.1. припинити свої репресивні дії, спрямовані проти осіб, лояльних до української влади, в усіх районах, що перебувають під їх ефективним контролем, в тому числі в Криму; зокрема, відновити історичні права кримських татар і сприяти відновленню верховенства права на всій Східній Україні;
16.2.2. водночас забезпечити захист основоположних прав всіх жителів "ДНР" та "ЛНР" і задоволення їх основних потреб і використовувати свій вплив на владу де-факто з цією метою;
16.2.3. сприяти незалежному моніторингу ситуації у сфері прав людини на всіх українських територіях, що перебувають під їх ефективним контролем, в тому числі в Криму;
16.2.4. використовувати всі наявні юридичні засоби для перегляду рішення Верховного суду РФ щодо оголошення Меджлісу поза законом, а також щоб дозволити кримськотатарській спільноті самій обирати свої органи самоврядування;
16.2.5. забезпечити необмежений доступ представників міжнародних організацій та консульських співробітників України до ув'язнених, яких етапували з території, яка перебуває під українським контролем, до пенітенціарних установ на території РФ;
16.2.6. перевести до України тих в'язнів, хто висловить таке бажання, щоб вони могли провести залишок свого терміну ув'язнення на території, яка контролюється українською владою;
16.2.7. припинити практику перевезення з Криму до території РФ тих осіб, які не мають російського громадянства, в тому числі – ув'язнених.
16.3. українську владу:
спростити, наскільки це можливо, повсякденне життя жителів непідконтрольних територій і переміщених осіб з цих районів за рахунок скорочення адміністративних процедур щодо доступу до виплати пенсій і соціальної допомоги та сприяння доступу жителів до правосуддя шляхом належного оснащення і кадрового забезпечення судів в районах, підконтрольних уряду, чия юрисдикція була поширена на непідконтрольні території;
регулярно переглядати і зважувати рішення України про відхилення від виконання Міжнародної конвенції з громадянських і політичних прав, а також Європейської конвенції з прав людини, виходячи з принципів необхідності, пропорційності і недискримінації;
16.4. міжнародне співтовариство:
продовжувати приділяти увагу ситуації, пов'язаній з дотриманням прав людини і гуманітарним становищем осіб, які проживають на територіях, непідконтрольних українській владі, і утримуватися від висування вимог до України, виконання яких зміцнюватиме незаконний статус-кво;
16.5. МКС:
здійснити свою юрисдикцію тією мірою, яка є юридично можливою, виходячи з декларацій України.

17. Асамблея постановляє в першочерговому порядку продовжувати спостереження за станом справ в області прав людини в зоні конфлікту в Донбасі і в Криму".