Інтерв'ю з Олександром Вілкулом: "Якщо ми хочемо миру, то потрібен парламент миру, а значить, потрібне перезавантаження Верховної Ради"

З Олександром Вілкулом – нардепом від "Опозиційного блоку", в минулому віце-прем'єром, а нині – віце-прем'єром опозиційного уряду ми говоримо по дорозі із Запоріжжя до Дніпропетровська. Це єдиний час, коли в його напруженому графіку вдається знайти момент для інтерв'ю. Олександр Юрійович сміється: при бажанні в нинішній Верховній Раді можна взагалі не працювати, а якщо вже працювати, то вільного часу ще менше, ніж було в Кабміні. Тобто, його майже зовсім немає. Про те, яке це – йти з влади в опозицію, про нездійснені плани, про сприйняття української ситуації на Заході, про Донбас, Дніпропетровськ та відновленні економіки – в інтерв'ю "Сегодня.ua".

- Олександре Юрійовичу, майже три тижні тому було презентовано опозиційний уряд, про перші ініціативи прем'єр Борис Колесніков пообіцяв оголосити вже в 20-х числах квітня. Які є напрацювання? Що плануєте запропонувати?

- "Опозиційний блок" і опозиційний уряд займаються найбільш важливими, найбільш болючими питаннями, які є сьогодні в Україні. Нами вже внесено пакет законів, що стосується поліпшення соціального життя людей, тому що те, коли в два рази, мінімум, зросли ціни на продукти, на медикаменти, в кілька разів зросли тарифи на комуналку, були заморожені зарплати і пенсії, а багато людей і зовсім позбулися роботи – вижити неможливо. Запропоновані нами законодавчі ініціативи, зокрема, пропонують проіндексувати зарплати і пенсії відповідно до реального рівня інфляції. Особисто я, як народний депутат, вніс законопроект про мораторій на підвищення комунальних тарифів.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Плюс, нагадаю, нами запропоновано пакет з десяти законів, спрямований на реалізацію Мінських домовленостей, – а це те, що принесе на українську землю, на Донбас мир.

І, звичайно, йде величезна робота за програмами підтримки нашої промисловості. Якщо говорити, скажімо, про космічну галузь – то це ініціативи, спрямовані на надання фінансової допомоги, податкових пільг. Але тут повинні підключитися і наші економічні місії за кордоном, тому що ми не тільки втрачаємо ринки збуту в СНД, але зараз вже і Бразилія заявила, що відмовляється від проекту Alcantara (з дніпропетровським заводом "Південмаш" – ред.). Під загрозою проект "Морський старт" – спільний зі США. Тому необхідні комплексні заходи, програма – не тільки законопроекти, але і те, що повинна зробити наша дипломатія, економічні місії, для того, щоб ми зберегли статус однієї їз шести космічних держав.

Окремо – це підтримка суднобудування і точного машинобудування. І, звичайно, дуже важливо відновлення коопераційних зв'язків з усією територією Донбасу, коопераційних ланцюжків, без яких промисловість просто не може працювати. Тому що підприємства, які знаходяться на тій території, є споживачами феросплавів з Дніпропетровської та Запорізької областей, продукції машинобудування – важкого машинобудування, електромашинобудування з Миколаївської, Харківської, Запорізької областей, залізної руди – теж із Запорізької та Дніпропетровської областей. При цьому сьогодні на тих територіях, які не контролює Україна, зосереджено все виробництво вапняку, без якого не можуть працювати металургійні підприємства на Дніпропетровщині та в Запоріжжі. Це все взаємопов'язано, падіння промвиробництва вже більше 20%, і якщо цього не зробити, то будуть закриватися сотні підприємств, а сотні тисяч людей опиняться на вулиці. У нас уже, нагадаю, всього лише за рік, заборгованість по зарплатах зросла в чотири рази і досягла 3 млрд гривень.

- Добре, конкретні ініціативи вже внесені, але вони ж не приймаються! Я не пам'ятаю жодного законопроекту від опозиції, який був розглянутий і не відхилений. І що далі?

- На жаль, на сьогоднішній день провладна коаліція більше зайнята питаннями популізму, переписування історії та іншими, я назвав би це, трюками, які більше спрямовані на те, щоб відвернути людей від реальних проблем у соціальній сфері та в економіці. Вони не можуть дати людям хліба, тому дають видовища. Але така технологія відволікання, на якій вони намагаються підтримати свої падаючі політичні рейтинги, довго працювати не будуть. Так, поки наші ініціативи не приймаються, але ми будемо боротися.

- А є якась зворотній зв'язок з, так би мовити, "неопозиційним" урядом? Взаємодієте? Передаєте пропозиції? Або вони взагалі вас і знати не хочуть, що б не пропонували?

- Саме мені, на мою напрямку діяльності, – а це промисловість, нова індустріалізація та відновлення Донбасу, – спілкуватися там просто не з ким, оскільки немає профільного спеціаліста з даних питань. Особисто мені співпрацювати складно, тому що немає з ким говорити.

Але я знаю, що є перші спроби дискусій за окремими напрямками. До наших пропозицій почали потихеньку прислухатися, але до реалізації, на жаль, поки справа не дійшла.

- Як взагалі працює опозиційний уряд? Як ви засідаєте, як приймаєте рішення, як влаштований особисто ваш графік в якості "тіньового" віце-прем'єра?

- Під час сесійних тижнів – це робота в парламенті, це робота з експертами, з галузевими фахівцями, з представниками профспілок та Федерації роботодавців України. Коли немає пленарних засідань, особисто я більше часу проводжу в трудових колективах, в цехах підприємств, а не в теплих київських кабінетах, ви сама тому свідок – ми були на доменній печі "Запоріжсталі", а днями раніше зустрічалися з робітниками дніпропетровських заводів.

На "Запоріжсталі" з гендиректором підприємства Ростиславом Шурмою

Нинішня влада, за великим рахунком, дуже сильно ховається від людей, щоб не відповідати на конкретні запитання. Де питання гасел, популізму – там чинна влада, де конкретика, де необхідність відповідати за досягнуті результати і чіткі плани на майбутнє – там нинішньої влади особливо немає.

- І все ж – як засідання опозиційного уряду проходять? Це схоже на Кабмін або відбувається якось інакше?

- Опозиційний уряд проводить наради раз на тиждень, і планується один-два рази на місяць проводити засідання. Зокрема, у понеділок відбулося засідання опозиційного уряду в Харкові. Вони публічні, на них запрошуються експерти, запрошуються журналісти. Ми пропонуємо реальну альтернативу діючій владі, ми не тільки критикуємо, але і пропонуємо чітку програму дій і готові до будь-якого конструктивної співпраці.

- Тоді про конкретику: ви відповідаєте за питання відновлення та модернізації промисловості, як би ви оцінили нинішні масштаби економічних втрат?

- Масштаби втрат дуже значні: як я вже сказав, більш ніж на 20% впали обсяги промислового виробництва. І за прогнозами міжнародних експертних організацій, на жаль, падіння продовжиться – ще на 10% цього року. Уряд ліквідував міністерство промислової політики, і там зараз немає жодної людини, яка б хоч якось розбиралася в цьому питанні. Через це, зокрема, ми йдемо різко вниз.

Я недавно звертався до уряду: проблеми є і в тих підприємств Дніпропетровської та Запорізької областей, які ще працюють, банально – через те, що не було своєчасно куплено дизпаливо для Укрзалізниці! А значить, вони не можуть перевезти свою, вже готову продукцію в порти! У результаті ми маємо втрати по портах у Миколаївській, Одеській та Херсонській областях, ми маємо втрати з експорту, а все через неузгоджену роботу. Ось до цього точно не має відношення ні криза, ні війна! Все списувати на війну не можна, дуже високі втрати через банального непрофесіоналізму уряду.

- Ви сказали, що прогноз на цей рік плюс ще 10% падіння промвиробництва. А в цілому скільки падіння ВВП може скласти?

- За прогнозами – падіння ВВП в 2015 році – 6-7%.

- Якщо взятися зараз за реальне відновлення промисловості, скільки це може зайняти часу? І яких фінансових ресурсів потребують?

- Відновити ситуацію до тієї, яка була трохи більше року тому, на кінець 2013 року, якщо професійно підійти до питання, можна десь протягом року.

Що стосується витрат, то у країни є два шляхи. Фінанси держава може брати з декількох джерел. Найбільш правильний шлях, коли працює промисловість, працюють підприємства, які платять податки, і потім з цих податків містяться бюджетники, працюють школи та дитячі садки, платяться пенсії. Іншими словами, чим краще працює промисловість, тим вище рівень життя

Нинішній уряд, на жаль, у цей бік не дивиться. У них майже що національним видом спорту стала гонитва за кредитами, ми дуже часто чуємо, що йдуть переговори, але чомусь куди рідше чуємо, що гроші Україні хтось дає. Це другий шлях, яким іде чинна влада, і він згубний, бо ці кредити буде потім віддавати кілька поколінь українців. Але є ще й третій шлях – це урізання витрат. Це якраз те, що сьогодні відбулося, коли урізані пенсії працюючим пенсіонерам, коли урізані пільги нашим ветеранам, коли підвищені комунальні тарифи, і держава, як мародер, "викачує" останню копійку у населення.

- А що стосується відновлення Донбасу – скільки там треба грошей? Цифри звучать різні, свого часу Арсеній Яценюк заявляв про 8 млрд гривень, потім сказав, що цифра суттєво зросла... І до донорської конференції, очевидно, зросте ще.

- Суми, дійсно, звучать дуже різні. Дивлячись, що в цю суму включається. Якщо говорити про відновлення інфраструктури – залізниць, мостів, будівель, – то це точно більше 1 млрд доларів США. Відновлення підприємств – це питання, перш за все, надання кредитів під невеликий відсоток державними банками, щоб підприємства самі могли відновитися і повернути ці кредити.

Але, головне, це відновити мир. Тоді можна буде вважати і тоді, що найголовніше, набагато краще запрацює вся економіка країни, а, отже, збільшаться податкові надходження, і буде джерело для виділення додаткового фінансування.

- Назвіть п'ять конкретних заходів, з яких потрібно почати прямо вже зараз для виходу з кризи?

- Перше – це, звичайно ж, встановлення довгострокового миру, щоб не гинули люди і щоб почала працювати економіка, були відновлені коопераційні ланцюжки.

Друге – це проіндексувати, тобто підвищити заробітні плати і пенсії на рівень реальної інфляції. Питання тут не тільки в тому, що люди почнуть жити краще, це підвищить внутрішній товарообіг – люди почнуть більше купувати, відповідно, це дасть поштовх для розвитку місцевих виробників. Це простимулює економіку.

Третє – це розробити програму і гармонізувати зовнішню торговельну політику. У минулому році всього на 2% виріс наш експорт в ЄС, і це жодним чином не компенсувало падіння на 29% експорту в країни СНД. Тому нам необхідно, з одного боку, знайти величезний і досить привабливий європейський ринок, і держава тут має допомогти і з питаннями стандартизації продукції українських підприємств, і з просуванням їх на європейських ринках. З іншого боку, ми повинні зробити все, щоб зберегти для нас традиційні ринки СНД – більше 30% в 2013 році товарів, вироблених в Україні, продавалося там, і ці ринки теж не можна відпускати, потрібно думати, як їх зберігати. Тому що це люди, це робочі місця.

Четверте – це прийняття цільових програм з підтримки галузей. Якщо ми говоримо про космічну галузь, то це податкові пільги, економічна дипломатія та надання держзамовлення. Якщо це сільське господарство, то тут критично зберегти чинну пільгову систему оподаткування. Якщо це IT – то це звільнення взагалі від податків.

Також вкрай необхідно реалізувати програми енергозбереження, для того, щоб і знизити вартість української продукції, і мати можливість знизити тарифи. У 2010-2013 році тарифи в нашій країні були стабільні, і особисто я – людина, яка цим займався. Яким чином це було досягнуто: за цей час більше, ніж на 10% було скорочено споживання газу шляхом впровадження енергозберігаючих технологій.

І, нарешті, п'яте – це реальна боротьба з корупцією. Тому що чинна влада краде більше, ніж всі склади попередньої. Наводжу конкретний приклад: собівартість газу українського видобутку коштує близько 400 гривень, разом з витратами на доставку, на транспортування, разом з усіма податками, населенню він продавався при цьому по 800 гривень. Зараз уряд підняв тарифи на газ від 3 тисяч до 7 тисяч, тобто різниця очевидна, вона більш, ніж в 10 разів.

- І все ж про мир... Ви знову сказали, що це основне, і тут, мабуть, з вами погодиться більшість українців. Але як? Як його досягти? Я всім це питання ставлю, бо сподіваюся, нарешті, рецепт почути.

- Наша політична сила завжди стояла на тих позиціях, що закінчити конфлікт військовим шляхом неможливо, зробити це може тільки дипломатія. На жаль, наші політичні опоненти один час думали, що війна – це добре для їхніх рейтингів.

Зараз необхідно всім зосередитися, щоб зберегти і нехай крихке, але перемир'я, яке є. Необхідно зосередитися на виконанні Мінських домовленостей. І всім політичним силам України слід відмовитися вести будь-яку войовничу риторику, яка заважає досягти миру.

- Наскільки, на ваш погляд, велика небезпека, що можливий новий виток ескалації? Прогнози такі, на жаль, звучать, і з різних боків.

- Я вірю, що та тендітна надія на мир, все ж стане миром стабільним. А тим, хто пропагує ведення бойових дій, краще вийти на вулицю і запитати у людей їхню думку.

- А на якій, до речі, стадії підготовка пропозицій Опозиційного уряду до Конституції? Колесніков мені казав, що буде новий проект – і скоро.

- Зараз якраз фінальна стадія розробки змін і, думаю, протягом місяця, вони будуть вже представлені.

Що стосується децентралізації, то ми вважаємо, що ключові складові децентралізації наступні: перше – максимальна гуманітарна децентралізація. Нехай кожен регіон сам приймає рішення, які свята святкувати, як називатися вулицям, містам і пам'ятники яким героям ставити. Не можна нав'язувати такі рішення зверху, як зараз намагаються, прийнявши, скажімо, провокаційний пакет "історичних законів", – це веде тільки до розколу суспільства.

Друге – це максимальна бюджетна децентралізація. До Києва повинні платитися тільки податки, які йдуть на утримання армії, на утримання специфічних функцій міліції, таких, як боротьба з наркотиками, карний розшук, а питання громадської безпеки повинні вирішуватися на місцевому рівні, шляхом створення муніципальної міліції. Плюс за центром залишаються питання дипломатії, представлення нашої країни за кордоном, ну, і звичайно, утримання Адміністрації президента, Уряду та Верховної Ради. Всі інші рішення повинні прийматися в регіонах. Це буде і стимулювання регіонів для розвитку, тому що гроші будуть йти ім. Це і можливість тим, хто краще працює, мати великі бюджети і реалізовувати великі проекти, і навіть можливість вводити регіональні надбавки до зарплат і пенсій.

І третє – не повинні регіональні керівники призначатися згори, – "парашутисти" з Києва, дуже часто з даною територією практично не знайомі. Люди повинні самі на виборах, за тією ж методикою, як зараз вибираються мери – прямим таємним голосуванням, визначати, хто керуватиме їхнім регіоном.

- Зараз часто звучать припущення, що якщо не одночасно з місцевими виборами, то незабаром після них вирішать провести і дострокові парламентські. Як думаєте, це можливо?

- Якщо вони будуть, то "Опозиційний блок" готовий на них йти і перемагати.

Я думаю, що дострокові парламентські вибори в осяжному майбутньому потрібні. Нинішня Верховна Рада – це Верховна Рада війни, вона була обрана під час війни, і дуже багато пройшли в неї саме на войовничій риториці. І там є дуже багато людей, які живуть війною. Якщо ми хочемо миру в Україні, то нам потрібен і парламент миру, а значить, необхідне перезавантаження.

За даними соцопитувань, якби були зараз проведені вибори до Верховної Ради, то "Опозиційний блок" набрав би не менше 20% і міг би претендувати б на перше місце.

Якщо говорити конкретно про Дніпропетровську і Запорізьку області, то зараз би за нас проголосувало близько третини виборців, і підтримка наша зростає. Нагадаю, що восени за три тижні парламентської виборчої кампанії з партії із нульовою впізнаваністю в тій же Дніпропетровській області ми перемогли – отримали 25%, причому, при страшному тиску з боку влади, коли людей били і викрадали. Вже тоді був дуже непоганий результат, а зараз нас підтримує вже більше третини виборців Дніпропетровщини. І ми плануємо на місцевих виборах, запропонувавши людям конкретні програми розвитку регіону, міст і сіл, тільки перемогти.

Я думаю, що на місцевих виборах ми переможемо мінімум у восьми областях, а в цілому ряді інших зуміємо також сформувати дуже серйозні фракції.

- А зараз вдається якісь ініціативи проводити – не в Раді, так хоч на місцях?

- У Дніпропетровській обласній раді у "Опозиційного блоку" більшість. І цього року було прийнято багато важливих рішень, спрямованих на покращення життя. Це програми обласних грантів на енергозбереження, це і культурні програми підтримки Петриківського розпису, і, напередодні 70-річчя Великої Перемоги програми по виділенню коштів на реконструкцію пам'ятників і братських могил, підтримки ветеранських організацій – те, від чого відмовилася при прийнятті держбюджету нинішня центральна влада. Те, що можна робити зараз невеликим фінансовим ресурсом в регіонах, звичайно, ми робимо.

- Не боїтеся, що виборча кампанія восени буде, м'яко скажемо, непростою, а конкретно – брудною? Саме в Дніпропетровській області. Ваші опоненти з команди екс-губернатора Ігоря Коломойського не приховують своїх намірів...

- Тому, що вони робили за рік перебування при владі, оцінку повинні давати прокуратура і суд. І щодо автоматів, і щодо викрадень людей, і щодо багатьох інших речей. Ми чудово розуміємо, що кампанія буде непростою, але ми не боїмося, і ми будемо перемагати!

- Як змінилася ситуація в регіоні після відходу Коломойського?

- Сьогодні ситуація в регіоні стабілізувалася. Зменшилася істерія, можу сказати, що навіть зменшилася просто вулична злочинність і хуліганство, тому що парамілітарні формування почали вливатися до складу ЗСУ України. Тобто ситуація, криміногенна обстановка кілька послабилася, це факт.

- З новим губернатором, Валентином Резніченком, взаємодієте?

- Ні. Він тільки був нещодавно призначений губернатором. Ще досить небагато минуло часу, тому не зустрічалися.

- А до того по роботі перетиналися, були знайомі?

- Ні, не були.

- Які виклики перед ним стоять?

- Потрібно займатися економікою. Величезна кількість підприємств зупинена, ще на більшій кількості підприємств введені трьох-чотириденні робочі тижні. Заборгованість по зарплаті лише за рік зросла у 18 разів, до 127 млн, і це найгірший показник по країні. Космічну галузь ми втрачаємо.

Тому, з одного боку, потрібно займати перезапуском економіки, стабільною роботою промисловості, збереженням робочих місць. З іншого боку потрібна підтримка людей – стабілізація цін на продукти харчування, на хліб. Потрібно займатися посівною, – весна, – що при сьогоднішній вартості дизельного палива, добрив, і відсутності кредитування в сільському господарстві, створює ризик, що не скрізь вона пройде. Відповідно, буде провал по урожаю. Так що роботи буде багато, і працювати потрібно професійно.

- Ви останнім часом часто у виступах говорите про День Перемоги, – відчувається, що це дуже особисте щось. Яка у Вілкулів сімейна фронтова історія?

- У мене і діди і прадіди воювали і гинули. Для мене, як я думаю, для кожної української родини, яка є нащадком переможців, а не переможених у Великій Вітчизняній війні, 9 травня є найсвятішим і головним святом.

До речі, офіцерів у мене в сім'ї не було. Всі були рядовими, максимум – сержантами. Один дід воював і в Фінську війну, а під час Великої Вітчизняної дійшов до Берліна. Другий дід закінчив війну в Празі. Прадід загинув. У районі Воронежа.

- Не можу не поставити запитання скоріше особисте, ніж політичне. Більше року вже, як ви пішли з влади, покинули пост віце-прем'єра. Шкодуєте про щось, що так і не було зроблено?

- Вважаю, що ми підійшли до реалізації дуже масштабних проектів спільно зі Світовим банком і спільно з ЄБРР щодо енергозбереження. Ми реалізували близько 20 проектів (хоча це тільки називається словом "проект", насправді кожен такий проект – це масштабна реконструкція якогось водоканалу, або підприємства теплокомуненерго, коли там на 50% знижується споживання газу та електроенергії), і ми були на підході до реалізації нових, і їх були сотні. І ми, якби реалізували їх, за кілька років отримали б зовсім іншу собівартість води і тепла, а відповідно – зовсім інші комунальні тарифи і якість цих послуг.

Що стосується Києва, то протягом двох років велися переговори з Японією щодо надання кредиту, довгострокового і досить важливого, для реконструкції Бортницької станції аерації, яка є екологічною загрозою для столиці.

Плюс почалася реалізація проекту "Євробаскет-2015", зверну увагу, 90% якого фінансувалося не за державні гроші, а за гроші інвесторів. Ми б отримали шість баскетбольних арен, які б представляли із себе мультифункціональні комплекси. Їх і будувати почали – і в Донецьку, і в Дніпропетровську, і у Львові і в Харкові. Ми б отримали фактично новий кластер нашої економіки, кластер концертного та виставкового бізнесу європейського рівня.

Також ми впритул підійшли до реалізації проекту "Відкрите небо", який би забезпечив зниження вартості перельотів і підвищив би якість сервісу.

Другу чергу об'їзної дороги навколо Дніпропетровська можна було б закінчити за 2 місяці. І, якби нічого не ускладнилося, то метро будувалося б вже півроку.

Тобто був ряд проектів, які особисто я курував, і які були зупинені після перемоги Майдану.

- І все лягло "під сукно"?

- Від "Євробаскету" відмовилися, бо вже 2015 рік.

- Через війну все-таки?

- Відмовилися через нього ще до війни. З інших питань, наскільки я знаю, все також лежить "під сукном".

- Де цікавіше бути – у владі чи в опозиції?

- Напевно, для того, щоб набути досвіду, потрібно побути і у владі, і в опозиції. Перевага роботи у владі – це реалізовувати конкретні проекти, робити конкретні справи і досягати дієвих результатів. Це, звичайно, величезна перевага. А в опозиції є можливість подивитися і проаналізувати все з іншого боку. Так що обидва цих етапи повинні бути в житті.

- А більше вільного часу стало, як пішли з Кабміну?

- Чесно – вільного часу стало менше! Став зайнятий більше: дуже багато їжджу по регіонах, дуже багато зустрічаюся з людьми. Плюс парламентська робота. Ну, це в мене особисто (сміється), тому що бути народним депутатом – це дивлячись як працювати. Якщо не хочеш працювати, то можна і не працювати. Мінімум, 50% парламенту – я не впевнений, працюють вони чи ні. А якщо хочеш працювати, то я зараз більше зайнятий, ніж був.

- Що, навіть час на те, щоб на мотоциклі покататися не було? Це ж одне з ваших захоплень.

- Ні, торік на мотоциклі взагалі не катався, незважаючи, здавалося б на те, що до цього 20 років катався.

До речі, окрім постійних поїздок, зустрічей, підготовки законопроектів, ще й дуже багато часу займає робота в моєму фонді "Українська перспектива". У нас є програми допомоги госпіталях, де знаходяться поранені солдати, програми допомоги таборам біженців.

- Ви і на Заході буваєте. Як, до речі, там оцінюють нинішню ситуацію в Україні?

- Зараз за кордоном буваю не дуже часто. За цей рік, напевно, чотири рази був у Брюсселі, зустрічалися з євродепутатами, в тому числі, з керівництвом європейського парламенту.

Захід дуже добре вже розуміє, що в Україні під демократичними гаслами прийшли до влади радикали і корупціонери. І це проблема, в тому числі, і з точки зору, надання фінансової допомоги нашій країні. Україна – єдина європейська країна, де у опозиції в парламенті немає контрольних функцій. Нам не дали жодного контрольного комітету, і Європа теж не може цього зрозуміти. Не дали нам цього за існуючим законом про регламент, а потім і не підтримали закон про опозицію, який, до речі, спочатку розробляли ті, хто були в опозиції раніше, а зараз при владі. Це просто спроби узурпувати владу, що теж викликає у європейських партнерів дуже серйозне здивування.

Звичайно, ми будемо розробляти і вносити новий варіант закону про опозицію. Він потрібен, і потрібен не тільки нам, бо не буває вічної влади, як і вічної опозиції. Очевидно, що ті, хто зараз перебувають при владі, через нетривалий проміжок часу опиняться в опозиції.