Олексій Біловол
Сьогодні вночі на 73 році життя помер двічі екс-спікер, і екс-глава РНБО, Герой України Іван Плющ. Його фрази стали крилатими, його роль у долі більшості нинішнього українського поліктікума часто ставала вирішальною. Він двічі повертався на політичний Олімп, міг і втретє... Але тяжка хвороба перервала земний шлях одного з яскравих і самобутніх представників української політики.
Він завжди залишався актуальним і відповідав часу, кожен раз успішно інтегруючись в політичну реальність. І багато в чому саме його вибір визначав майбутній вектор розвитку країни.
Від комуніста до Майдану
Плющ об'єднав відразу три епохи: від розпаду СРСР до помаранчевого Майдану. Народився 11 вересня 1941 року в селі Борзна (нині місто) Чернігівської області.
У 20 років став комуністом. Закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС. З 1981 по 1984 працював директором київського спеціалізованого тресту овочево-молочних радгоспів. А в 1984 був призначений першим заступником керівника виконкому Київської обласної ради.
Але часи змінювалися і в 1991 році саме під головуванням Плюща Верховна Рада України ратифікувала Біловезьку угоду про припинення існування СРСР.
У 1994 Плющ взяв участь у президентській гонці, але посів лише шосте – передостаннє місце. Новим спікером Ради він також не став, його місце зайняв Олександр Мороз, а Плющ залишився рядовим депутатом
На президентських виборах 2004-го Плющ підтримав опозиційного кандидата Віктора Ющенка, а в дні "помаранчевої революції" став членом Комітету національного порятунку.
Тричі в одну річку
Вічний спікер – саме так можна було б охарактеризувати Плюща, до того як він передав кермо влади ще одному довгожителеві на посаді спікера ВР – Володимиру Литвину.
Перший раз у крісло спікера Плющ сіл влітку 1990-го. Короткочасно виконуючи обов'язки глави парламенту (на парламентських виборах у березні 1990 балотувався від КПУ і був обраний депутатом від Макарівського (№ 221) виборчого округу).
Друге пришестя, на цей раз вже повноцінне, відбулося після грудня 1991 року. Після обрання Леоніда Кравчука першим президентом незалежної України, Плющ ставати головою ВР. Але через три роки змушений був поступитися своєю посадою Олександру Морозу.
Третє обрання Плюща спікером відбулося через п'ять років – у січні 2000-го Плющ змістив з посади комуніста Олександра Ткаченка.
Причому виходячи з обнародуваної пізніше розмови Віктора Ющенка і Олександра Омельченка стає зрозуміло, що Плющ був причетний до відставки Віктора Медведчука з поста віце-спікера. Це була перша перемога тодішньої опозиції, яка в 2002 перетворилася на перемогу "Нашої України" на виборах до парламенту, куди Плющ, пізніше і увійшов завдяки дружбі з Ющенком.
Здавалося б, після того як Ющенко в травні 2007 призначив Плюща головою РНБО, народного спікера чекав старт нового політичного витка вже поза стінами парламенту, але буквально через півроку в листопаді того ж року Плющ був звільнений – з формальною характеристикою – у зв'язку з обранням до парламенту.
Дружба із ще одним топ-політиком свого часу – Юлією Тимошенко завершилася в тому ж 2007-му. Плющ виявився єдиним, хто утримався при голосуванні за обрання Тимошенко на посаду прем'єр-міністра, не увійшовши в спільну коаліцію. Згодом він віддав свій голос "за" формування коаліційного уряду. Але в обох випадках його голос не був вирішальним. А Плющ, що називається, потрапив до "чорного списку".
Згадали про нього вже після чергових президентських виборів. 31 березня 2010 указом президента України Віктора Януковича призначений позаштатним радником глави держави. Причому в Раду в 2012 Плющ не обирався і був одним з тих, хто підтримав суди над Тимошенко і Луценком. "Я двічі був у Страсбурзі й заявляв: мені не все подобається, що відбувається в Україні, але я вітаю суд над Тимошенко і Луценком, бо він змушує високопоставлених осіб задуматися про те, що рано чи пізно за все доведеться відповідати", – заявив Плющ, остаточно зафіксувавши свій перехід з помаранчевого табору. Через три роки в лютому 2014 указом в. о. президента Олександра Турчинова звільнено з цієї посади.
Народний спікер
Івана Степановича завжди вирізняло гостре почуття гумору. А його цитати навічно залишалися в народі.
Одного разу, коли нардепи висували кандидатів у судді Конституційного суду, Івану Плющу урвався терпець: "Зачекайте! Так це ж силу-силенну кандидатів зможуть висунути. А що робити з вже висунутими членами?"
"Вони хочуть впихнути невпихуєме", – знаменита цитата спікера Івана Плюща, вперше озвучена в ефірі радіо "Свобода", стосувалася обговорення одного з законопроектів. Фраза запам'яталася, а документа немає...
"Депутат Заєць! Не стрибайте по залу! Ви ж не в лісі..." – ще одна легендарна фраза Івана Степановича, сказана "рухівцю" Івану Зайцю, відомому своєю досить експресивною манерою поведінки. Плющ взагалі дуже "любив" цього народного депутата. Коли Іван Заєць займав пост міністра економіки, Іван Степанович не втримався від кепкувань: "Які Зайці, така й екологія".
Легендарною стала і дикція Івана Плюща, який вимовляє замість букви Ф – ХВ.
"Та заспокойтесь! Включіте третій мікрохвон!" – говорив він зі спікерського крісла.
Або ж: "Включіть мікрохвона у заднього проході!"
Одного разу нардеп Лариса Скорик затягла свій виступ, на що Іван Плющ відразу відреагував двозначно: "Депутат Лариса Скорик, кінчайте!"
У парламенті згадують, що коли у Верховній Раді хотіли "продавити" один із законопроектів, Іван Плющ поставив риторичне питання: "Навіщо його пхати, якщо воно не лізе?"
Також покійний спікер став автором воістину золотих афоризмів "Впихнути невпіхуєме" і "Це витрати кланової теорії".
Забувши прізвище одного з нардепів, Іван Плющ швидко знайшовся: "Депутат! Не пам'ятаю хвамілії – той, що в піджаку!"
"Я б не хотів, щоб тут влаштовували системи голосування, які могли б вирішувати голосувати зі супутника", – зізнавався він.
Казав Іван Плющ і про себе, зізнаючись, що "за життя стiльки сала з'їв, що соромно свиням в очi дивитися".
Читайте також:
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми